Рисунок 2.2.6 ( Динаміка подання заяв для отримання притулку в ЄС

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 64Следующая ⇒

РОЗДІЛ 2. Остання хвиля міграції в ЄС та її соціально-економічні наслідки

2.1 Основні причини нового міграційного потоку в Європу

В даний час в світі більше 60 мільйонів людей перебувають у становищі біженців. Більш 225 мільйонів покинули рідні країни в пошуках кращої долі. Основні причини нового «великого переселення народів» - війни, політичне переслідування, порушення прав людини і економічна відсталість.

Осередком міграції, що непокоїть Європу, є Середземноморський регіон. Спусковим механізмом міграційного кризи в ЄС стало загострення військово-політичної обстановки на Близькому Сході і в ряді країн Північної Африки.

Європа стала центром тяжіння біженців, оскільки всередині ЄС не існувало прикордонного контролю на внутрішніх кордонах згідно Шенгенської угоди. Іншими словами, досить було потрапити в будь-яку країну ЄС, щоб потім переміщатися вільно по Євросоюзу. Стимулюючим фактором стала і політика надання соціальних допомог, можливості влаштуватися на роботу. Ситуацію ускладнило й те, що згідно Дублінської угоди найбільша відповідальність за біженців покладається на країни, в які в'їхав мігрант, тобто прикордонні держави Європи - Італію, Грецію та Угорщину.

Всі ці передумови привели до ряду чинників, які і спровокували кризу. По-перше, між членами ЄС не було солідарності в прийнятті спільних правил вирішення проблеми розселення біженців, це призвело до надмірного навантаження на міграційні служби окремих країн.

По-друге, Європа економічно не була готова до напливу: сукупна первісна квота на біженців становила близько 66 тисяч осіб, але ніяк не 1,2 млн! На відміну від Близького Сходу, де за житло йдуть намети в таборах в силу м'якого клімату, Європі доводиться представляти опалювальне житло.

По-третє, міграційні процеси вже вийшли з-під контролю, придбавши характер стихійності. Якщо раніше лівійський лідер М.Каддафі стримував потік, який осідав в сприятливій для життя Лівії, то тепер проблемою біженців і регулюванням вже ніхто не займається.

До зовнішніх факторів варто віднести процеси, що протікають за межами Європи: безперервний конфлікт в Сирії, Іраку та Афганістані, навантаження на табори біженців на території країн Близького Сходу, в результаті якої табору стали економити на утриманні біженців, скоротивши раціон харчування та інше, розширення території, підконтрольної силам ІГІЛ.

Європейські кордони не встояли перед сотнями тисяч мігрантів з Близького Сходу та Північної Африки, які були вимушені покинути свої домівки та налагоджене життя, зруйновані під час громадянських війн, в результаті внутрішньої нестабільності, знущань та в деяких випадках й відвертого геноциду (знищення єзидів у Сирії та Іраку терористами т. зв. «Ісламської держави»). За даними Єврокомісії, у конфліктних регіонах навколо європейських кордонів сьогодні зосереджено до 40 % біженців всього світу та внутрішньо переміщених осіб. Відкриття в середині червня 2015 року урядом Македонії кордонів країни для транзиту мігрантів та зміни у політиці сирійського уряду Б. Асада (щодо призову резервістів на військову службу та одночасного спрощення процедури отримання паспортів для сирійців) викликало цілу «хвилю» міграції з країн Близького Сходу. А безпосереднє втручання наприкінці вересня ц. р. Росії у сирійський конфлікт призвело до ескалації бойових дій в цьому регіоні та ще більшого зростання потоків біженців до Європи.

Реагуючи на розвиток цих подій, європейські лідери приклали титанічних зусиль для утримання ситуації під контролем — численні конференції, позачергові засідання та саміти, перегляд бюджетів та додаткове фінансування, рішучі заяви та застереження… Однак це не допомогло й призвело до того, що по європейським країнам «розселилося» понад мільйон нелегальних мігрантів, країни-члени ЄС почали закривати свої кордони, а сам Європейський союз постав перед ризиком розпаду.

За підрахунками Агенції з охорони зовнішніх кордонів країн-членів Європейського союзуFRONTEX (European Agency for the Management of Operational Cooperation at the External Borders of the Member States of the European Union), з початку 2015 року до країн ЄС вже прибуло понад 1,2 млн мігрантів. У той же час, за даними Міжнародної організації з міграції (International Organization for Migration), до Європи у 2015 році прибуло понад 907 тис. мігрантів, з них морським шляхом — до 880 тис. При цьому останніми місяцями до Греції з Туреччини в окремі дні прибувало до 10 тис. нелегалів.

Слід підкреслити, що потоки мігрантів, що прибувають до країн південного узбережжя Європи (Італія, Франція та Іспанія) через Південне Середземномор’я (до 144 тис. осіб з початку 2015 року), у рази менші за ту їхню кількість, що переправляються із Сирії через Туреччину та Егейське море до Греції (більше 750 тис. осіб).

Неочікуваний сплеск масштабів нелегальної міграції до Європи у 2015 році фактично показав слабкість та неготовність як європейських інституцій, відповідальних за охорону зовнішніх кордонів та надання притулку: агенції FRONTEX та Бюро з питань надання притулку EASO (European Asylum Support Office), так і відверті прорахунки європейської політики контролю на кордонах, такі як:

· демократичні та гуманні правила поводження із нелегальними мігрантами;

· переважаючий «гуманітарний» підхід — як до біженців та шукачів притулку, а не «поліцейський» — як до нелегальних мігрантів;

· відносна прозорість внутрішніх кордонів європейських країн;

· низька ефективність та фактичний провал морських операцій ЄС, спрямованих на захист південних кордонів Європи: військової операції ЄС з протидії нелегальної міграції у Середземному морі , а також операцій з прикордонного контролю під егідою агенції FRONTEX — Triton (південне Середземномор’я біля італійського узбережжя) таPoseidon (в Егейському морі біля берегів Греції).

Серед нових напрямків міграційних потоків біженців слід вважати:

· з Афганістану та Іраку — через країни Центральної Азії та Росію;

· з країн Близького Сходу (у першу чергу із Сирії та Іраку):

o через Туреччину та її сухопутні кордони із Болгарією і Грецією або через морські кордони із країнами Чорноморського басейну;

o через Південний Кавказ та Росію.

Зростання видатків на утримання та підтримку біженців. Окремі європейські країни та ЄС в цілому вже витратили значні кошти на вирішення міграційної кризи. Із транзитом та прибуттям значної кількості мігрантів зросли фінансове навантаження на місцеві бюджети та державні витрати. Прогнозується, що в поточному та наступному роках тільки з бюджету Євросоюзу на подолання проблеми біженців буде виділено 9,2 млрд євро. Так, в листопаді ц. р. Європейської комісією були прийняті рішення про виділення 1,8 млрд євро з «Фонду допомоги Африці» для стримування потоку біженців з країн Північної Африки та Близького Сходу, а також 3 млрд євро фінансової допомоги для Туреччини, де знаходиться понад 2,2 млн сирійських біженців. 25 листопада ц. р. Франція та ФРН оголосили про створення окремого спеціального фонду для вирішення проблеми біженців у розмірі 10 млрд євро.

2.2 Структура і динаміка імміграційного процесу.

Загальна кількість шукачів притулку та ВПО кардинально зростає протягом останніх 4 років, і на середину 2015 року становила 58 млн, що співрозмірно з населенням Італії (UNHCR mid-year trends 2015).

Рисунок 2.2.1

Світовими лідерами серед країн притулку є Туреччина, Пакистан, Ліван, Іран, Ефіопія, Йорданія, Кенія, Уганда, Чад, Судан (UNHCR mid-year trends 2015). Таким чином, найбільшу кількість біженців приймає Африка та Близький Схід (7,1 млн), удвічі менше їх зареєстровано в регіоні Азії та Океанії (3,8 млн), приблизно стільки ж зареєстрованих у Європі (3,5 млн) і значно менше – у географічно віддаленій Америці (0,75 млн).

Розглядаючи рисунок 2.2.1, можна зробити висновки, що з 1992 року загальна чисельність міграгнтів в світі починає знижуватись. Так, відбуваються певні колвання, але значного зростання не було, тільки у 2011 році кількість біженців у світі різко збільшується.

Основним фактором, що впливає на зростання кількості шукачів притулку, є війна в Сирії. Якщо виключити цю країну з обрахунків, то з 2011 року зростання відбулося лише на рівні 5% (+ 500 тис. осіб). З 2012 року кількість сирійських біженців зросла більш ніж у 30 разів: 23,4 тис. на кінець 2012 та 799,9 тис. на кінець 2015 року. За межами ЄС конфлікт в Сирії найбільше вплинув на Туреччину (1,8 млн зареєстрованих біженців), Ліван (1,2 млн), Йорданію (628 800), Ірак (251 300) та Єгипет (131 900) станом на середину 2015 року.

У цілому в Європі ситуація з біженцями співвідноситься з загальносвітовими тенденціями. Кількість шукачів притулку починає зростати в 2010 (+ 600 тис. за п’ять останніх років) і максимально збільшується за останній рік (+ 300 тис.), за даними Євростату. Вже протягом 2016 року до ЄС прибуло 132 791 осіб, 410 особи загинули чи пропали безвісти, станом на 1 березня.

Міжнародна організація у справах міграції говорить про те, що на мільйон чоловік, благополучно перетнули Середземне море і дісталися до європейських берегів, доводиться перевищує 3 700 загиблих, або 0,37%.

Більшість з них загинуло, переправляючись з Північної Африки до Італії, понад 800 людей загинули в Егейському морі, здійснюючи шлях з Туреччини до Греції.

Більшість з них загинуло в літні місяці. (Рисунок 2.2.2)

Найбільш смертоносним місяцем для мігрантів став квітень, коли перекинувся човен з 800 мігрантами на борту недалеко від побережжя Лівії. Однією з причин нещастя стало те, що човен була переповнена людьми.

Рисунок 2.2.2 ( Гибель мігрантів в Середземномор’ї помісячно)

Для розуміння ситуації, варто розгялнути Рисунок 2.2.3, на якому зображено шляхи надходження емігрантів до ЄС.

Рисунок 2.2.3

Середземноморськими шляхами прибули в Європу 1 015 078 шукачів притулку — що становить приблизно 97% від загальної кількості новоприбулих.

Міграційний шлях можна умовно розділити на три коридори:

· Західносередземноморський коридор: Незначна частина біженців дістається Європи, прямуючи з Марокко та Алжиру в Іспанію. За даними МОМ, у 2015 році цим шляхомскористалося 3 845 шукачів притулку. Також, регулярно, через кордон Іспанії з Марокко, що охороняється військовими та представляє собою 7-метровий паркан, намагаються проникнути шукачі притулку з Африки.

· Центральносередземноморський коридор: Значна частина шукачів притулку, що рухається з Африки південніше Сахари (Еритрея, Нігерія та Сомалі), а також Лівії, використовує морський шлях, щоб дістатися Італії. Протягом 2015 року до Італії причалило 150 317 шукачів притулку. Це шлях є значно небезпечнішим, ніж «Туреччина – Греція», за даними МОМ, в 2015 рокузагинуло 2 889 осіб. Шукачі притулку, що прибувають до Італії, також рухаються в сторону Німеччини та Швеції, проходячи через Австрію.

· Східносередземноморський коридор: Найбільш простий, дешевий та безпечний маршрут в Європу проходить через Туреччину в Грецію. Саме ним користуються біженці з Іраку та Сирії. Є два способи дістатися пункту призначення: наземний і морський. Перший спосіб – доїхати автобусом зі Стамбула в Елладу. Його обирає меншість, тому що він передбачає прохід через контрольні прикордонні пункти. Туреччина є «безпечною країною», тому факт перетину її кордону може означати відмову у наданні статусу біженця в ЄС. Окрім того, Туреччина регулярно перекриває цей маршрут, відміняючи автобусні рейси у цьому напрямку. Хоча наземний спосіб найбільш дешевий та безпечний, набагато більше шансів успішно дістатися Європи морем. Протягом 2015 року морським шляхом "Туреччина – Греція" скористалося 801 919 осіб. Через небезпечність маршруту загинуло 709 осіб протягом 2015 року. Ще частина сирійців прибувають в Грецію морем з Єгипту. Опинившись в Греції, біженці рухаються через Сербію, Македонію та Угорщину на північ – до Німеччини та Швеції. Через жорсткіший прикордонний контроль біженці намагаються оминати Болгарію та Румунію, які також знаходяться на цьому шляху.

Отже, Євросоюз з 2011 року переживає нову іміграційну хвилю, яка пов*язана із нестабільною політичною ситуацією на Близькому Сході та Північній Африці. Для детальнішого розгляду обсягів міграції до ЄС, потрібно розглянути Рисунок 2.2.4.

Рисунок 2.2.4 (Хвиля міграції до ЄС через Середземномор’я)

Аналізуючи даний рисунок, можна зробити висновок, що значно збільшилася кількість мігрантів до ЄС у 2014 році, а в 2015, набула рекодних показників. На це вплинула міграційна хвиля з території Сирії та інших країн Близького Сходу, через нестабільну політичну та військову ситуацію в тому регіоні.

За даними УВКБ ООН, і як показано на малюнку 2.2.5 нижче , 94% мігрантів, що прибувають до Європи по морю приходять тільки з десяти різних країн: Сирія (59%), і в меншій мірі з Афганістану (14%), Еритрея(6%), Ірак (4%), Нігерія (3%), Пакистан (3%), Сомалі (2%), Судан (1%), Гамбія (1%) і Бангладеш (1%).

Рисунок 2.2.5 Відсоткова частка прибулих по морю імігрантів до ЄС у 2015 році.

УВКБ також повідомив, що до сих пір, 69% мігрантів, які прибули в Європу морським шляхом були чоловіки, в той час як частка дітей і жінок становить відповідно 18% і 13% ,

У таблиці 2.2.1, зображено кількість заяв поданих у країнах ЄС на отримання статусу біженця, загальна кількість та за основними країнами емігрантів.

Країна

2012 рік

2013 рік

2014 рік

2015 рік

Афганістан

Сирія

Ірак

Пакистан

Інші:

-

-

-

-

Всі держави:

Для кращого аналізу кількості поданих заяв на отримання стутусу біженця у країнах ЄС, необхідно рзглянути Рисунок 2.2.5

Загалом та по певних країнах)

На даному рисунку, зображена динаміки зміни подання заяв для отримання притулку в ЄС. Ми бачимо, що загальні показники зростають починаючи з 2012 року, але найвідчутнішого зростання набуло у 2014-2015 роках, воно пов*язане з величезною міграційнею хвилею, яка була спрямована до країн ЄС з країн Близького Сходу (Сирії та Афганістану).

Основними країнами-реципієнтами біженців в ЄС стали Німеччина, Швеція, Італія, Франція та Угорщина, в яких було зареєстровано 91% від усіх заявок.

Не всі прибувають до Європи нелегальні мігранти подають документи на статус біженця, але багато. Німеччина отримала найбільшу кількість прохань про статус біженця в 2015 році - понад 476 000.

Але в країну прибуло набагато більше людей - Німеччина заявляє про цифру понад мільйон осіб. Їх зареєструвала система EASY, створена для того, щоб враховувати всіх прибулих в країну ще до того, як вони подають прохання про статус біженців.

Угорщина посідає друге місце за кількістю прохань про притулок, так як більшість нелегальних мігрантів проникає в Європу через Грецію і Балканські країни. На кінець грудня Угорщина заявила про 177 133 поданих проханнях про надання притулку. (Рисунок 2.2.6)

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США