Виховання духовно-моральних цінностей у студентів

↑

Стр 1 из 2Следующая ⇒

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV.

Cер. пед. 2006. Вип. 21. Ч. 1. С. 98–103 Ser. Pedagog. 2006. Vol. 21. Р. 1. P.98–103

© Роганова Марина, 2006

УДК 378.034

ВИХОВАННЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ

ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Марина Роганова

Донбаський інститут техніки та менеджменту

Міжнародного науково-технічного університету

вул. Машинобудівників, 32, 84313 Краматорськ, Україна

Сьогодні актуальне питання духовного відродження нашого суспільства. Не

можна переоцінити, наскільки необхідна визначена система цінностей для кожної

людини, для суспільства і держави. Вона є тією основою, спираючись на яку можна

налагоджувати міжособистісні взаємини, відносини усередині держави і зі світом у

цілому.

Розглянуто концепції духовно-моральних цінностей, класифіковано їх за

певними ознаками, проаналізовано їхнє значення в змісті гуманітарної освіти вищої

школи.

Ключові слова: духовність, духовно-моральні цінності, гуманістичний

світогляд, навчально-виховний процес.

Проблема формування духовності студентів є актуальною. Це проблема

соціального характеру, оскільки пов`язана с таким поняттям, як розвиток

особистості. В наш час часто можна почути заклики про формування

національної свідомості людини та виховання справжнього громадянина. А

поштовхом і основою для цього є передусім виховання духовної особистості.

Адже духовність народу, духовний розвиток особистості усвідомлюють

сьогодні як найнеобхідніші чинники у розбудові суверенної України. Злам

двох тисячоліть характеризується виявом бездуховності в суспільстві та

прагненням до гармонізації буття з повноцінним відродженням світу людини.

Оновлення суспільства на засадах загальнолюдських цінностей, вільного

вибору життєвого шляху потребує принципово нових підходів до питань

виховання молодого покоління.

Актуальність проблеми духовності підтверджують доробки у різних

галузях науки і практики. Зокрема, її вивчення знайшло відображення у

наукових положеннях філософів, які розглядають духовність як сферу

осмислення дійсності (В. М. Баранівський, Г. І. Горак, Л. В. Сохань,

Л. М. Олексюк, В. І. Слободчиков, В. М. Сугатовський, В. М. Шердаков та

ін.); психологів, які аналізують психологічні витоки духовних цінностей

(І. Д. Бех, М. Й. Боришевський, Т. В. Бутковська, О. І. Зеліченко,

В. М. Москалець, О. В. Киричук, Г. С. Костюк, Є. О. Помиткін, та ін.);

ВИХОВАННЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ… 99

педагогів, які досліджують сутність духовного розвитку, особливості

організації духовного виховання особистості (С. У. Гончаренко, Ю. С. Гуров,

В. М. Доній, І. А. Зязюн, І. В. Зайченко, Б. С. Кобзар, І. В. Степаненко,

С. М. Тищенко, Г. П. Шевченко та ін.) та взаємозумовленість духовного і

національного (М. Г. Стельмахович, Б. М. Ступарик, Д. О. Тхоржевський та

ін.).

Адекватність усвідомлення феномена “духовність” можлива шляхом

аналізу особистісних духовних цінностей. Саме вони стали об’єктом

дослідження широкого кола науковців (Ю. Б. Гіпенрейтер,

А. Г. Здравомислов, М. С. Каган, О. В. Киричук, О. М. Леонтьєв,

В. М. Маргуліс, А. Маслоу, В. О. Сухомлинський, К. Д. Ушинський та ін.).

У вихованні людини важливе значення має процес формування

ціннісного ставлення до різних явищ дійсності, а також ієрархії цінностей

особистості, що визначають її ставлення до навколишнього світу і

поводження в суспільстві. Це тривалий і складний процес, на який впливають

родина, окремі соціальні інститути і групи, засоби масової інформації,

суспільство. Важливу роль у цьому процесі відіграє система освіти,

виховання молоді в освітніх установах, насамперед у вищій школі, завдання

якої полягає в тому, щоб створити умови, в яких усі позитивні цінності освіти

стали би надбанням особистості, котра навчається, її внутрішніми

орієнтирами діяльності.

З огляду на це постає завдання розробити таку цілісну організацію

освітнього простору, яка створювала би умови для наповнення внутрішнього

світу студентської молоді ціннісним змістом.

Будучи виявлені, структуровані, дидактично опрацьовані й прийняті

педагогом як особиста система цінностей, духовні цінності можуть стати

основою системи ціннісних орієнтацій підлітків відповідно до вікових

особливостей (вони виявляють підвищений інтерес до пошуку ідеалів і сенсу

життя), а також ядром системи духовно-морального виховання у вищій

школі.

Духовно-моральні цінності демонструють високий виховний потенціал

гуманітарних знань. Зважаючи на це, актуальні науково-педагогічні

дослідження спрямовані на позитивне використання цих знань у навчально-

виховній діяльності, інтеграцію їх загальнолюдського гуманітарного

потенціалу в оновлювальну систему виховних впливів сучасної вищої школи.

Ми ставили за мету розглянути концепції духовно-моральних

цінностей, класифікувати їх за певними ознаками, довести їх значення в

змісті гуманітарної освіти вищої школи.

Теоретичними засадами визначення змісту поняття “духовність” є

тлумачення цього феномена як особливості психічної організації індивіда, що

виявляється у його чуттєво-емоційній сфері та є визначальною у формуванні

100 М. Роганова

особистісних рис, світогляду, ціннісних орієнтацій людини, якими

детермінуються її життєві домагання, потреби, діяльнісна сфера тощо.

Духовні цінності відображають риси особистості, систему прагнень; це

вираження необхідностей, що забезпечує розвиток соціального суб’єкта.

Дослідження філософів виявили, що проблема виховання духовних

цінностей хвилювала людство як у його історичному, так і культурно-

моральному аспекті, засвідчуючи приналежність людини до визначеної

культури, у засвоєнні рис людини культури як системи моральних

регуляторів поведінки. Не випадково духовно-моральні цінності вчені

виокремлюють в особливу групу цінностей (Л. Н. Столович, Н. С. Розов,

О. Г. Здравосмислов). Учені-філософи виділяють безліч теорій і поглядів на

духовно-моральні цінності, виокремлюють __________різні моральні орієнтири.

Базовими в нашому дослідженні є такі концепції:

• екзистенціалізм (А. Камю, М. Хайдегер, К. Ясперс) [7];

• аксіосферна теорія духовно-моральних цінностей (М. Каган) [6];

• концепція соціальних, духовно-моральних цінностей (И.

Іррлітц, А. Гусейнов, О. Здравосмислов) [5];

• концепція діалектичного матеріалізму на духовно-моральні

цінності (В. Ленін, К. Маркс, Ф. Энгельс, Л. Фейєрбах) [8].

Головними в дослідженні є гуманістичні загальнолюдські моральні

цінності: добро, гуманність, чуйність, милосердя, толерантність,

відповідальність, орієнтовані на внутрішні риси людини, що беруть до уваги

норми поведінки, які допомагають у соціальній адаптації студентській

молоді, тісно взаємодіючи із суспільними, цивільними, комунікативними

цінностями. Головна особливість духовно-моральних гуманістичних

цінностей полягає в тому, що їхня орієнтація спрямована на благо людини і

життя на землі. Вони пронизують інші цінності, тому нерідко їх важко

виділити.

Духовно-моральні цінності охоплюють турботу про людину, її

визнання як цінності й любов до неї, шанобливість і благоговіння перед

людським та будь-яким іншим життям.

Духовно-моральні цінності становлять ядро гуманістичного світогляду

і формуються на основі тих реалій і вчинків, які ми не просто оцінюємо, але й

схвалюємо, тобто оцінюємо як добрі, благі, гарні. Загальною категорією для

позначення духовно-моральних цінностей є категорія добра, що охоплює всю

невизначену сукупність дій, принципів і норм морального.

Зауважимо, що збагачення світу духовно-моральних цінностей з

позицій гуманістичної етики є духовним удосконаленням особистості. Як

зазначають відомі вчені М. Борзенко, В. Кувакіна, А Кудішина,

удосконалювання – вияв абсолютної цінності, унікальності людини в його

людяності [4].

ВИХОВАННЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ…101

Важливим питанням нашого дослідження є класифікація цінностей.

Зазначимо, що неможливо розташувати цінності в порядку їх важливості,

будь-яка така спроба містить елемент суб’єктивного характеру.

Головними цінностями національного виховання, визначеними у

Державній нацiональнiй програмі “Освіта (Україна ХХI століття)”, стали

патріотизм, громадянськість, гуманізм, толерантність, совість, честь,

працелюбність. В умовах державотворення на перше місце правомірно

ставлять завдання духовно-морального виховання, а саме громадянськості. В

основу сучасного розуміння ідеї громадянськості покладено такі

фундаментальні цiнностi, як людина – найвища цiннiсть; Батьківщина –

наріжний камінь того, що єднає тисячі поколінь етносу в єдине ціле; сім’я –

природне середовище розвитку людини, основа її духовності; праця – основа

людського життя; знання – багатство особистості, надія народу на

виживання; земля – спільний дім, батьківщина всього людства, цiлiсного i

неподільного; мир – головна умова існування землі, Батьківщини, сім’ї,

людини.

Виховання майбутнього спеціаліста ґрунтується на таких аспектах:

самопізнання, усвідомлення своїх почуттів, рис. Формування “духовного

інтелекту”, спільності як основи українського національного характеру,

співвідношення себе з вимогами суспільства, професії, віри, сім’ї.

Найефективнішими засобами стимулювання процесу виховання студентської

молоді, на наш погляд, є робота у мікрогрупах, дискусії, турніри, дебати,

наукові конференції, обговорення творів-роздумів, проблемні завдання,

“вживання” в образи творів мистецтва, захист проектів майбутнього.

В інноваційній методиці навчально-виховного процесу нашого вищого

навчального закладу переважає добір засобів та прийомів, в яких можна

виділити такі риси: спрямованість на формування внутрішньої людини, ядра

особистості; заснованість на особистому духовному досвіді, зверненість до

цілісної людини, її розуму, волі, почуттів, до її розуму, серця і душі;

різноманітність шляхів і форм духовного життя.

Ми цінуємо кожну особистiсть як унiкальну сутнiсть, яка є важливою

для нас сама по собі та має потенцiал духовного, морального,

iнтелектуального та фiзичного розвитку.

Відповідно до цих цiнностей особистiсть повинна прагнути пiзнати

власний характер, його сильнi та слабкi риси; розвивати почуття

самоцiнностi; прагнути зрозумiти сенс життя, своє призначення,

замислюватися, як його прожити; прагнути жити за загальноприйнятими

моральними нормами; з вiдповiдальнiстю використовувати свої права i

привiлеї; набувати знань i мудростi протягом життя; нести вiдповiдальнiсть

за своє життя в межах своїх можливостей

102 М. Роганова

Що стосується взаємин з iншими людьми, то, керуючись цими

цiнностями, студенти повиннi поважати гiднiсть усiх людей; давати

зрозумiти iншим, що їх цiнують; заслуговувати лояльнiсть, довiру, щирiсть;

спiвпрацювати з iншими; пiдтримувати iнших; поважати життя, приватнiсть

iнших; намагатися розв’язувати проблеми мирним шляхом.

У ставленні до суспільства розумiти свої громадянськi обов’язки, бути

готовими протистояти iдеям i дiям, шкiдливим для окремих осiб чи всього

суспiльства; пiдтримувати сім’ю у вихованнi дiтей i турботi про утриманцiв;

допомагати людям розумiти закон та його дiї; пiдкорятися закону i сприяти

його виконанню iншими людьми; приймати рiзнi вiровчення i поважати

право iнших людей на релiгiйну i культурну своєрiднiсть; пiдтримувати

людей, якi самостiйно не можуть вести гiдний спосiб життя; сприяти

демократiї; визнавати правду та єднiсть прiоритетами громадського життя.

У ставленні до навколишнього середовища: зберігати скрізь, де

можливо, збалансованість i розмаїття у природі; виправдовувати розвиток

лише за умови збереження навколошнього середовища; відновлювати

природне середовище, зруйноване людиною; зберігати, де можливо, красу

природи; усвідомлювати місце людини в свiтi.

Педагоги вчать будувати діалог із самим собою, іншими людьми,

світом у цілому відповідно до загальнолюдських цінностей, наповнювати

свій внутрішній світ новим змістом, обирати високі, гуманні життєві цілі,

відроджуючи традицію педагогічного діалогу, заснованого на глибинному,

внутрішньому взаємосприйнятті особистості педагога й студента на основі

загальних цінностей, ідеалів, змістів, авторитетів. Адже саме спрямованість

педагога, який має виражену творчу індивідуальність, характеризує наявність

цінностей, переконань та ідей, які становлять внутрішній стрижень

особистості й діяльності педагога: гуманістична домінанта особистісних

цілей, уявлення про ціль своєї діяльності як високу місію розвитку людини.

Отже, духовно-моральне виховання – процес організованого,

цілеспрямованого як зовнішнього, так і внутрішнього впливу на духовно-

моральну сферу особистості, що є ядром її внутрішнього світу. Його

показниками можуть бути сформованість духовно-моральних цінностей,

рівень розвитку самосвідомості, реакція на педагогічний вплив, багатство

духовних запитів. Використання духовних цінностей в процесі духовно-

морального виховання студентської молоді досягає оптимального рівня, якщо

виявлені можливі об’єкти духовних потреб (ціннісних орієнтацій) у базовому

освітньому компоненті й поєднані з гуманістичною ціннісною орієнтацією

педагога, що визнає єдність особистісного способу життя і форм педагогічної

співпраці.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов