Тимофiя 5. Про звання у Церкві. . Тимофiя 6. Про служників. . Друге Послання до Тимофія. Тимофія 1. Бог зміцнює віруючого в силі.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 263 из 310Следующая ⇒

1 Тимофiя 5

Про звання у Церкві.

1. Старому не докоряй, але умовляй, як батька; молодших, як братiв.

2. Лiтнiх жiнок, - як матерiв; молодих, як сестер, з усiлякою чистотою.

3. Шануй удовиць, справжнiх удовиць.

4. Коли ж якась удова має дiтей чи онукiв, то нехай вони передовсiм навчаються шанувати свою родину i вiддавати належне батькам: бо це угодно Боговi.

5. Справжня вдова i самiтня сподiвається на Бога i перебуває в благаннях i в молитвах вдень i вночi.

6. А ласолюбна живцем померла.

7. I про це їм нагадуй (навчай), щоб без вади були.

8. А якщо хтось про своїх, надто про домашнiх, не пiклується, той зрiкся вiри i гiрший вiд невiрного.

9. Удова має вибиратися така, що має не менше шiстдесяти рокiв, котра була дружиною одного чоловiка.

10. Вiдома добрими справами, якщо вона виховала дiтей, приймала мандрiвникiв, обмивала ноги святим, допомагала бiдним i була ревна на всiляку добру справу.

11. А молодих удовиць не приймай, бо вони, впадаючи в розкiш, усупереч Христовi, прагнуть пошлюбитися.

12. Вони пiдлягають осудовi, тому що ухилилися вiд попередньої вiри;

13. Причому, вони, оскiльки є неробами, звикають бiгати по домiвках i бувають не лишень неробами, але й балакухами, є доскiпливi i мовлять те, про що не мусять,

14. Отож, я бажаю, щоб молодi вдови шлюбилися, народжували дiтей, давали лад своєму домовi i не надавали супротивниковi жодного приводу до лихослiв'я.

15. Бо деякi вже спокусилися i пiшли слiдом за сатаною.

16. Якщо котрийсь вiрний чи вiрна має вдiв на утриманнi, то мусять їх утримувати i не обтяжувати Церкву, щоб вона могла утримувати справжнiх (одиноких) удовиць.

17. А пресвiтерам (священослужителям), якi належним чином провадять служiння, необхiдно виявляти гiдну пошану, особливо тим, котрi трудяться в словi i в навчаннi.

18. Бо Писання оповiдає: Не зав'язуй рота воловi, що молотить; i: Працелюбний (працюючий) вартий своєї нагороди.

19. Звинувачення на пресвiтера приймай не iнакше, як при двох чи трьох свiдках.

20. Тих, що грiшать, викривай перед загалом, щоби й iншi страх мали.

21. Перед Богом i Господом Iсусом Христом i вибраними Ангелами заклинаю тебе, зберегти це без упередження, нiчого не роблячи, виходячи з пристрастi.

22. Рук нi на кого квапливо не клади, i не ставай учасником у чужих грiхах; бережи себе чистим.

23. У подальшому не пий лише воду, але вживай трiшки вина, заради шлунку твого i частих недуг твоїх.

24. Грiхи деяких людей явнi i невiдворотно ведуть до осуду, а деякi вiдкриваються згодом.

25. Так само й добрi справи явнi, а якщо й не такi, утаємничитися не можуть.

1 Тимофiя 6

Про служників.

1. Раби, що пiд ярмом, мусять вважати панiв своїх (володарiв) гiдними всякої честi, щоб не було зневаги йменню Божому i вченню.

2. Тi, котрi мають за панiв вiрних, не мають спiлкуватися з ними недбало, тому що вони брати; але тим паче мають слугувати їм, бо вони вiрнi i улюбленi, i добро чинять їм. Навчай цього i умовляй.

3. Хто навчає iншого i не йде за розумними словами Господа нашого Iсуса Христа i вченням про набожнiсть,

4. Той гордий, нiчого не знає, але захворiв на пристрасть до змагань i суперечок, вiд котрих виникає заздрiсть, розбрат, лихослiв'я, лукавi пiдозри.

5. Намарнi суперечки помiж людьми пошкодженого розуму, чужi iстинi, котрi думають, наче набожнiсть служить для прибутку. Вiддаляйся од таких.

6. Велике надбання - бути набожним i вдоволеним.

7. Бо ми нiчого не принесли у свiт; зрозумiло, що нiчогiсiнько не можемо й винести з нього.

8. Маючи їжу i одежу, будьмо задоволенi з того.

9. А тi, що прагнуть збагатитися, потрапляють у спокусу i в сiтi, а також у численнi безглуздi i шкiдливi похотi, котрi занурюють людей в бiдування i згубу;

10. Бо корiнь всього лихого є срiблолюбство, котрому вiддавшися, деякi ухилилися од вiри i самi себе пiдвели до багатьох страждань.

11. А ти, чоловiче Божий, ухиляйся вiд цього, та сягай успiху в правдi, набожности, вiрi, любовi, терпiннi й покорi;

12. Спонукай гарним прикладом вiри, тримайся вiчного життя, до котрого ти якраз i покликаний, i показав сумлiнне сповiдування перед багатьма свiдками.

13. Перед Богом, що все животворить, i перед Христом Iсусом, Котрий засвiдчив перед Понтiєм Пилатом сумлiнне сповiдування, заповiдаю тобi

14. Пильнувати цю заповiдь чисто i бездоганно, аж навiть до з'явлення Iсуса Христа,

15. Котре свого часу вiдкриє блаженний i єдиний могутнiй Цар тих, що царюють, i Господь тих, що володарюють,

16. Єдиний, що має безсмертя, Котрий живе у неприступному свiтлi, Котрого нiхто з людей не бачив i бачити не може. Йому честь i держава вiчна! Амiнь.

17. Багатих у теперiшньому часi умовляй, щоб вони не вельми чванилися собою i сподiвалися не на багатство намарне, але на Бога живого, що дає нам усе щедро для радости;

18. Щоб вони вдавалися до доброчинства, багатiли добрими вчинками, були щедрими i приязними,

19. Збираючи собi скарби, добру основу для майбутнього, щоб сягнути вiчного життя.

20. О, Тимофiю! Бережи заповiдi, що тобi повiданi, ухиляйся вiд негодящого марнослiв'я i суперечок неправдивого знання,

21. Котрому вiддавшись, деякi ухилилися од вiри. Благодать з тобою. Амiнь.

Друге Послання до Тимофія

2 Тимофія 1

1. Павло, волею Божою Апостол Ісуса Христа, за обітницею життя у Христі Ісусі,

2. Тимофієві, улюбленому синові: благодать, милість, мир від Бога Вітця і Христа Ісуса, Господа нашого.

3. Дякую Богові, Котрому служу від прабатьків із чистою совістю, що безнастанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень і вночі;

4. І бажаю бачити тебе, пригадуючи сльози твої, щоб мені виповнитися радістю,

5. Пригадуючи нелицемірну віру твою, котра передніше жила в бабусі твоїй Лоїді і матері твоїй Евникії; певен, що вона є також у тобі.

6. Із цієї причини нагадую тобі, щоб ти розігрівав дара Божого, котрий в тобі через покладання рук моїх,

7. Бо дав нам Бог духа не остраху, але сили і любови, та цнотливости.

8. Отож, не соромся свідчення Господа нашого Ісуса Христа, ні мене, в‘язня Його; але страждай з благовістям (Христовим) силою Бога,

9. Що врятував нас і покликав званням святим, не за справи наші, але за Своєю волею і благодаттю, що дана нам у Христі Ісусі передніше вічних часів.

10. А нині відкрилося з‘явою Рятівника нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і явив життя і нетління через Євангелію,

11. Для котрої я настановлений проповідником і Апостолом, і навчителем поганів.

12. З цієї причини я так страждаю; але не соромлюся. Бо я знаю, в Кого увірував, і певний, що Він має силу зберегти запоруку мою на той день.

13. Дотримуйся взірця розважливого вчення, котре ти чув од мене, з вірою і любов‘ю у Христі Ісусі.

14. Бережи добру запоруку Духом Святим, що живе у нас.

15. Ти знаєш, що всі азійські залишили мене; в тому числі й Фігел та Гермоген.

16. Нехай же подасть Господь милість домові Онисифоровому за те, що він неодноразово опікувався мною і не соромився ланцюгів моїх,

17. Але, коли був у Римі, то з великою ревністю шукав мене і знайшов.

18. Нехай же подасть йому Господь надбати милість у Господа того дня; а скільки він служив (мені) в Ефесі, ти краще знаєш.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности