Апостоли схвалюють Павлову проповідь.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 242 из 310Следующая ⇒

Галатів 2

1. Потім, через чотирнадцять літ, знову ходив я до Єрусалиму з Варнавою, взявши з собою й Тита.

2. А ходив я туди через одкровення, і запропонував там, зокрема найвідомішим, Євангелію, яку я проповідував поганам, і чи не марно я працював чи труджуся?

3. Але вони й Тита, що був зі мною, хоч він грек, не спонукали обрізатися.

4. А лжебратам, що потай закралися, аби підгледіти нашу волю, котру ми маємо у Христі Ісусі, щоб нас поневолити,

5. Ми їм ні в чому не поступилися і не підкорилися, щоб істина благовістя збереглася у вас.

6. А щодо тих, котрі були відомі будь-коли, для мене немає чогось виняткового: Бог не зважає на обличчя людини. І відомі не зобов’язали мене до чогось значнішого;

7. Навпаки, переконавшися, що мені довірена проповідь Доброї Вісті для необрізаних, як Петрові – для обрізаних, –

8. Бо Той, що сприяв Петрові в апостольстві поміж обрізаними, сприяв також мені у поганів, –

9. І коли Яків, Кифа та Іван, що вважаються стовпами, довідалися про благодать, дану мені, то подали мені та Варнаві руку єдности, щоб ми йшли до поганів, а вони – до обрізаних,

10. Аби тільки ми пам‘ятали убогих, що я, власне, й прагнув чинити бездоганно.

11. А коли Петро прийшов до Антіохії, то я особисто виступив супроти нього, тому що він зазнав нарікань.

12. Бо коли прийшли деякі від Якова, він їв разом із поганами, а коли ті прийшли, почав утаємничуватися, ухилятися, боячись обрізаних.

13. Разом з ним лицемірили й інші юдеї, – аж так, що навіть Варнава був спокушений їхнім лицемірством.

14. Та коли я побачив, що вони не йдуть належним чином за істиною Євангельською, то сказав Петрові привселюдно: Якщо ти, юдей, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то навіщо поганів спокушаєш жити по-юдейськи?

15. Ми за природою юдеї, а не з поганів грішники;

16. Однак, дізнавшися, що людина виправдовується не справами закону, а лише вірою в Ісуса Христа, ми також увірували у Христа Ісуса, щоб виправдатися вірою у Христа, а не справами закону; бо справами закону не виправдається жодна плоть.

17. А якщо, шукаючи виправдання у Христі, ми самі виявилися грішниками, – то невже Христос є служник гріха? В жодному разі!

18. Бо якщо я знову споруджую те, що зруйнував, то сам себе вчиняю злочинцем.

19. Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп‘явся з Христом.

20. І вже не я живу, але живе в мені Христос. А що нині живу у плоті, то живу вірою в Сина Божого, Котрий полюбив мене і віддав Себе за мене.

21. Не відкидаю благодаті Божої. А якщо законом виправдання, то Христос надаремно помер.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры