Римлян 13. Віруючий і влада.. Римлян 14. Про немічних і міцних вірою.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 212 из 310Следующая ⇒

Римлян 13

Віруючий і влада.

1. Кожна душа нехай буде покірна вищій владі, бо немає влади не від Бога; а та влада, яка існує, від Бога настановлена.

2. А тому той, що чинить спротив владі, чинить спротив Божій настанові, а ті, що чинять спротив, самі викличуть на себе осуд.

3. Бо володарі – страшні не для добрих справ, але для лихих. Чи хочеш не боятися влади? Вчиняй добро, і дістанеш похвалу від неї.

4. Бо володар є служник Божий, тобі на добро; якщо вчиняєш лихе, бійся, тому що він не марно носить меча: він Божий служник, месник на покарання тому, хто вчиняє лихе.

5. А тому необхідно підкорятися не лише через страх покарання, але й заради совісті.

6. Для цього ви також податки сплачуєте, бо вони служники Божі, цим якраз постійно й зайняті.

7. Отож, віддавайте кожному належне: кому податок, податок, кому мито, мито, кому страх – страх; кому честь, – честь.

8. Не залишайтеся боржниками нікому і ні в чому, окрім взаємної любови; бо той, що любить іншого, виконав Закон.

9. Бо заповіді: “Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, не побажай чужого”, і всі інші єднаються в цьому слові: Люби ближнього свого, як самого себе.

10. Любов не чинить ближньому зла; отож, любов є виконання Закону.

11. Так учиняйте, знаючи час, що настала пора пробудитися нам зі сну. Бо нині ближче до нас порятунок, аніж тоді, коли ми увірували.

12. Ніч минула, а день наблизився: тож відкинемо справи пітьми і зодягнімося у зброю світла.

13. Як за дня, будемо поводитися доброчесно, не віддаючись ні бенкетам і пияцтву, ані перелюбові та розпусті, ні сваркам і заздрості;

14. Але вдягніться в Господа нашого Ісуса Христа, і не дбайте про тіло задля похотей.

Римлян 14

1. Немічного у вірі приймайте без суперечок про той чи той погляд на речі.

2. Бо один певен, що можна їсти все, а немічний їсть овочі.

3. Хто їсть, не принижуй того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його.

4. Ти хто такий, що осуджуєш чужого служника? Перед своїм Господом стоїть він, чи падає; і буде знову поставлений, бо Господь має силу поставити його.

5. Є такий, що відрізняє день від дня, а інший міркує про всілякий день однаково. Кожний чини з огляду на можливості свого розуму.

6. Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не відрізняє днів, для Господа не відрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. І хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.

7. Бо ніхто із нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе,

8. А чи живемо, – для Господа живемо; чи помираємо, – для Господа помираємо. І тому чи живемо, чи помираємо, – завжди Господні.

9. Бо Христос задля того й помер і воскрес, і ожив, щоб володарювати й над мертвими й над живими.

10. А ти нащо осуджуєш брата твого? Або ти, що ганьбиш брата свого? Усі ми постанемо на суд Христів.

11. Бо написано: Живу Я, каже Господь, переді Мною схилиться кожне коліно, і всілякий язик буде сповідувати Бога.

12. Отож, кожний із нас дасть за себе звіт Богові.

13. То ж не будемо вже осуджувати один одного, а краще міркуйте про те, як чинити так, щоб не надати братові підстави для спотикання чи спокуси.

14. Я знаю і певен у Господі Ісусі, що немає нічого в самому собі нечистого; тільки для того, хто вважає щось нечистим, для того нечисте.

15. А якщо через їжу зажурений твій брат, то ти вже не з любови чиниш; не погуби твоєю поживою того, за кого Христос помер.

16. Нехай же не ганьбиться ваше добре ім‘я.

17. Бо Царство Боже не їжа і пиття, але праведність і мир, і радість у Святому Дусі.

18. Хто цим служить Христові, той угодний Богові і достойний схвалення від людей.

19. Отож, будемо шукати того, що служить для миру і для взаємного напуття.

20. Заради їжі не руйнуй справи Божої: все чисте, але погано людині, котра їсть на спокусу.

21. Краще не їсти м‘яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат Твій спотикається, або спокушається, чи падає на силі.

22. Ти маєш віру? Май її в самому собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе за те, що вибирає.

23. А той, що сумнівається, якщо їсть, осуджується, тому що не з віри, а все, що не з віри, – гріх.

24. А Тому, Хто може упевнити вас з благовістя мого і проповіді Ісуса Христа, за одкровенням таємниці; про котру від одвічних часів не було мовлено,

25. Але котра нині явлена, і через писання пророчі, з веління вічного Бога, сповіщена всім народам, для підкорення їх вірі,

26. Єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки. Амінь.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров