Йосип гостинно стрічає братів своїх.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 21 из 310Следующая ⇒

Буття 41

Сон фараонів

1. За два роки потому приснилося фараонові: Ось, він стоїть біля річки.

2. І ось, вийшли з річки семеро корів, гарних на вигляд, і тлустих плоттю, і паслися в тростині.

3. Та ось, після них вийшли з річки семеро корів інших, немічних на вигляд і худих плоттю, і зупинилися біля тих корів, що вже стояли в березі річки.

4. І з'їли немічні корови на вигляд і худющі плоттю сім корів гарних на вигляд і тлустих. І прокинувся фараон.

5. І заснув знову, і приснилося йому вдруге: Ось на одній стеблині виросло сім колосків добірних і гарних.

6. Та ось [біля] них виросло сім колосків немічних і висхлих на східному вітрі.

7. І пожерли немічні колоски сім колосків добірних і повних. І прокинувся фараон, і [зрозумів], [що] це сон.

8. А вранці затривожився дух його, і послав він, і прикликав усіх чаклунів Єгипту і всіх мудраків його, і розповів їм фараон сон свій; та не було нікого, хто розтлумачив би сон фараонові.

9. І почав говорити головний виночерпій фараонові, і сказав: Гріхи мої я пригадую нині;

10. Фараон розгнівався на служників своїх, і віддав мене і головного пекаря під варту у дім старшини варти.

11. І приснився нам сон однієї ночі, мені і йому, кожному приснився сон особливої ваги.

12. Там, у в'язниці, був з нами молодий єврей, служник старшини варти. Ми розповіли йому сни наші, і він розтлумачив нам кожному відповідно до сновидінь.

13. І, як він розтлумачив нам, так і сталося: Мене повернуто на моє місце, а пекаря повісили.

14. І послав фараон, і покликав Йосипа; і квапливо вивели його з в'язниці. Він підстригся, перемінив одяг, і прийшов до фараона.

15. Фараон сказав Йосипові: Мені приснився сон, і немає нікого, хто розтлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни.

16. І відповідав Йосип фараонові, кажучи: Це – не моє. Бог дасть відповідь на добро фараонові.

17. І сказав фараон Йосипові: Мені приснилося, що стою я на березі річки.

18. І ось, вийшли з річки сім корів тлустих плоттю і гарних на вигляд; і паслися в тростині.

19. Та ось, після них вийшли сім корів інших, худих плоттю, і дуже негарних на вигляд; я на всій землі єгипетській не бачив таких худих, як вони.

20. І з'їли худі і негарні корови попередніх семеро корів тлустих.

21. І увійшли тлусті в утробу їхню, але не видно було, що вони увійшли в утробу їхню. Вони так само були худющі і погані на вигляд, як перше. І я прокинувся.

22. [Потім] приснилося мені: Ось, на одній стеблині виросло сім колосків добірних і гарних.

23. Та ось, після них виросло сім колосків тонких, хирлявих і висхлих од східного вітру.

24. І пожерли хирляві колоски сім колосків добірних. Я розповів про це віщунам, але ніхто не розтлумачив мені.

25. І сказав Йосип фараонові: Сон фараонів один: Що Бог учинить, про те він звістив фараонові.

26. Сім корів тлустих – це сім літ; сім колосків добірних – це сім літ: сон один.

27. І сім корів охлялих, і худющих які вийшли після тих, і сім літ, також і сім колосків хирлявих, висушених східним вітром, це сім літ голоду.

28. Ось чому я сказав фараонові: Що Бог учинить, те Він показав фараонові.

29. Таким чином, настає сім літ великого достатку по всій землі єгипетській.

30. Після них наступить сім літ голоду; і забудеться увесь той достаток на землі єгипетській, і виснажить голод землю.

31. І вже невгодний буде колишній достаток, з причини голоду, котрий надбіжить, тому що він буде важкий.

32. А що сон прийшов до фараона вдруге, [це означає], що сказане – справді Слово Боже, і що невдовзі Бог звершить це.

33. І нині нехай вибере фараон мужа розумного і мудрого, і нехай поставить його над землею єгипетською.

34. І нехай накаже фараон поставити над землею доглядачів і збирати упродовж семи років достатку п'яту частину врожаю на землі єгипетській.

35. Нехай вони збирають всілякий хліб цих наступних щедрих років, і зберуть хліб у містах влади фараонової на харч, і нехай бережуть.

36. І буде цей харч у запасі для країни на сім років голоду, котрі прийдуть на землю єгипетську, щоб країна не загинула від голоду.

37. Це сподобалося фараонові і всім служникам його.

38. І сказав фараон слугам своїм: Чи знайдемо ми такого, як він, чоловіка, що в ньому Дух Божий?

39. І сказав фараон Йосипові: Оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає такого розумного і мудрого, як ти;

40. Ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися увесь народ мій; лише престолом я буду більший за тебе.

41. І сказав фараон Йосипові: Ось, я настановляю тебе над усією землею єгипетською.

42. І зняв фараон перстень свій з руки своєї, і надів його на руку Йосипову, одягнув його у віссонову одежу, повісив золотий ланцюг на шию йому.

43. І наказав везти його на другій із своїх колісниць і вигукувати перед ним: Поклоняйтеся! І настановив його над усією землею єгипетською.

44. І сказав фараон Йосипові: Я фараон; але без тебе ніхто не піднесе ні руки своєї, ні ноги своєї, по всій землі єгипетській

45. І назвав Фараон Йосипові ім'я: Цофнат-Панеах; і дав йому за дружину Оснат, дочку Поті-Фера, жерця з Ону. І пішов Йосип по землі єгипетській.

46. Йосипові було тридцять літ від народження, коли він постав перед фараоном, царем єгипетським. І вийшов Йосип від лиця фараона, і пройшов по всій землі єгипетській.

47. А земля в семилітній період достатку приносила [із зернини] по жмені.

48. А він збирав усілякий хліб цілих сім літ [врожайних] на землі єгипетській і зсипав зерно в міських житницях, у [кожному] місті, яке оточували хлібні поля.

49. І назбирав хліба вельми багато, як піску морського, так що й рахувати перестав, – так багато було хліба.

50. До лихої пори голоду в Йосипа народилися два сини, котрих породила йому Оснат, донька Поті-Фера, жерця з Ону.

51. І назвав Йосип ім'я первісткові: Манасія, тому що, [говорив він], Бог дав мені забути всі гіркоти мої і увесь дім батька мого.

52. А другому назвав ім'я: Єфрем; тому що, [говорив він], Бог учинив мене плідним на землі страждань моїх.

53. І минуло сім літ достатку, котрий був у країні єгипетській;

54. І надбігли сім літ голоду, як сказав Йосип. І був голод у всіх землях; а на всій землі єгипетській був хліб.

55. Та коли вся країна єгипетська почала терпіти від голоду, то народ заповзявся волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: Ходіть до Йосипа, і робіть усе, що він вам скаже.

56. І був голод по всій поверхні землі, і відчинив Йосип усі житниці, і почав продавати хліб єгиптянам. Тим часом, голод посилювався у країні єгипетській.

57. Із усіх країн приходили до Єгипту купляти хліб у Йосипа; бо голод посилився на всій землі.

Буття 42

1. І довідався Яків, що в Єгипті є хліб, і сказав Яків синам своїм: Що ви зволікаєте?

2. І сказав: Ось, я чув, що є хліб у Єгипті; підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти.

3. Десять братів Йосипових пішли купити хліба в Єгипті.

4. А Веніямина, брата Йосипового, не послав Яків з братами його, бо сказав: Щоб не сталося з ним лиха.

5. І прийшли сини Ізраїлеві купляти хліб, разом з іншими людьми; бо на землі ханаанській був голод.

6. А Йосип був розпорядником у країні тій, він і продавав хліб всьому народові країни. Брати Йосипові прийшли і вклонилися йому лицем до землі.

7. І побачив Йосип братів своїх, і впізнав їх, але вдав, наче не знає їх, і розмовляв з ними суворо, і сказав їм: Звідки ви прийшли? Вони сказали: Із землі ханаанської, купити харчів.

8. Йосип упізнав братів своїх, але вони не впізнали його.

9. І пригадав Йосип сни, котрі снилися йому; і сказав їм: Ви підглядачі, ви прийшли розвідати, що безборонне в країні цій.

10. Вони сказали йому: Ні, наш пане: служники твої прийшли купити харчів.

11. Ми всі – діти одного чоловіка; ми люди чесні; служники твої не були підглядачами;

12. Він сказав їм: Ви прийшли подивитися безборонне в країні цій.

13. Вони сказали: Нас, служників твоїх, дванадцять братів; ми є сини одного чоловіка в краю ханаанськім, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало.

14. І сказав їм Йосип: Це ж саме я казав вам, що ви підглядачі.

15. Ось у який спосіб ви будете випробувані; [клянусь] життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш.

16. Пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого; а вас затримають. І відкриється, чи правда у вас; а якщо ні, [то клянуся] життям фараона, що ви вивідувачі.

17. І віддав їх під варту на три дні.

18. І сказав їм Йосип третього дня: Ось, що зробіть, і залишитеся живі; бо я боюся Бога.

19. Якщо ви люди чесні, то одного брата із вас нехай утримують в домі, де ви ув'язнені, а ви підете, відвезете хліб, заради голоду в родинах ваших.

20. А брата вашого меншого приведіть до мене, щоб справдилися слова ваші, і щоб не вмерти вам. Так вони й учинили.

21. І говорили вони один до одного: Справді нас покарано за гріх супроти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але ми не почули; за те й учинилося нам горе оце.

22. Рувим відповідав їм і сказав: Чи не говорив я вам: Не грішіть супроти юнака? Аж ви не послухали; ось за кров його маємо відплату.

23. А того не відали вони, що Йосип розуміє їхню мову, хоч і був між ними перекладач.

24. І відійшов од них і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симеона, зв'язав його перед їхніми очима.

25. І наказав Йосип виповнити мішки їхні хлібом, а срібло їхнє повернути кожному в мішок його, і дати їм припасів на дорогу. Так і вчинено з ними.

26. Вони поклали хліб свій на віслюків своїх і рушили звідти.

27. І розв'язав один [із них] мішка свого, щоб дати корму віслюкові своєму на ніч; і побачив срібло своє в гузирі мішка його.

28. І сказав своїм братам: Срібло моє повернули, ось воно у моєму мішку. І згнітилося серце їхнє, і вони з трепетом один одному говорили: Що це Бог учинив з нами?

29. І прийшли до Якова, батька свого, на землі ханаанській, і розповіли йому про все, що сталося з ними, говорячи:

30. Володар країни тієї говорив з нами суворо, і має нас за вивідувачів країни тієї.

31. І сказали ми йому: Ми люди чесні; ми не були вивідувачами;

32. Нас є дванадцять братів, синів батька нашого, одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у краю ханаанськім.

33. І сказав нам володар тієї країни: Ось як довідаюся я, чи порядні ви люди; залишіть у мене брата одного з вас, а ви візьміть хліб заради голоду в родинах ваших, і рушайте.

34. І приведіть до мене меншого брата вашого; і довідаюся я, що ви не вивідувачі, але люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви зможете торгувати в цій країні.

35. Коли ж вони випорожняли мішки свої, то у кожному в гузирі срібло їхнє. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їх, і злякалися.

36. І сказав їм Яків, батько їхній: Ви позбавили мене дітей: Йосипа немає і Симеона немає; і Веніямина взяти хочете, – все це на мене!

37. І сказав Рувим батькові своєму, кажучи: Убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе; віддай його в руки мої, і я поверну його тобі.

38. Він сказав: Не піде мій син з вами; тому що брат його загинув, і він один лишився. Якщо станеться з ним лихо в дорозі, яку будете долати, то зведете мене і сивину мою печаллю в могилу.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология