Вказівки до виконання роботи

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 27 из 59Следующая ⇒

Для виконання роботи потрібно засвоїти такий теоретичний матеріал: електричний струм; сила струму та його густина; закон Ома для ділянки кола; опір провідників; правила Кірхгофа для розгалужених кіл.

Література: [1, т.2, §§ 2.1-2.3, 2.6;2, §§ 96–98, 100, 101; 3, т.1, §§8, 31, 33-36; 7, §§ 3.2.1-3.2.5].

Перед виконанням ознайомитись з вказівками до роботи № 3.2.

Для розрахунку сили струму, опору або електрорушійних сил (ЕРС) джерела струму на окремих ділянках розгалужених електричних кіл використовують правила Кірхгофа.

Розгалуженим колом називають коло, в якому є точки з’єднання трьох і більше провідників. Розгалужені кола характеризують:

1) кількістю вузлів, тобто таких точок, в яких сходяться три і
більше провідників зі струмами;

2) кількістю гілок (розгалужень), тобто ділянок кола, які з’єднують два сусідні вузли;

3) кількістю незалежних контурів, тобто замкнених кіл.

Перше правило Кірхгофа (правило вузлів) виражає закон збереження заряду і стосується вузлів розгалуженого кола: алгебраїчна сума сил струмів, які сходяться у вузлі, дорівнює нулеві:

,

де n – кількість гілок, що сходяться у вузлі.

Правило знаків: струми, які входять до вузла, записують зі знаком “плюс”, а струми, які виходять із нього, зі знаком “мінус”.

Друге правило Кірхгофа (правило контурів) є узагальненням закону Ома для довільного контуру розгалуженого електричного кола: у замкненому контурі алгебраїчна сума спадів напруг (добутків сил струмів на опори) дорівнює алгебраїчній сумі електрорушійних сил, які діють у цьому контурі:

,

де n – кількість гілок у контурі; m – кількість ЕРС у контурі.

Правила знаків: 1) за обходу контуру за довільно обраним напрямком доданки спадів напруг  і  беруть зі знаком “плюс”, якщо напрямок обходу контуру збігається з напрямком струму, зі знаком “мінус”, якщо напрямок обходу контуру протилежний напрямку струму; 2) доданки  беруть зі знаком “плюс”, якщо в разі обходу контуру за довільно обраним напрямком джерело струму проходимо від негативного полюса до позитивного, і зі знаком “мінус”, якщо джерело проходимо від позитивного полюса до негативного.

Розв’язуючи задачі, в яких розглядають розгалужені кола, варто дотримуватись певної послідовності дій.

На всіх ділянках схеми розгалуженого кола довільно позначити стрілками напрям струму.

1. Записати за першим правилом Кірхгофа кількість  рівнянь відповідно до правила знаків.

2. Довільно обрати напрям кожного простого контуру, наприклад, за рухом годинникової стрілки.

3. Записати за другим правилом Кірхгофа кількість  рівнянь відповідно до правила знаків, де  – кількість гілок кола. Обійти кожен контур треба двічі, перший раз – записуючи ліву частину рівняння відповідно до правила знаків, а другий раз – праву частину рівняння.

Перевірити, щоб усі електрорушійні сили й опори входили в отриману систему рівнянь, а кількість рівнянь дорівнювала кількості різних струмів у розгалуженому колі. Якщо внаслідок обчислення деякі струми матимуть знак “–”, то це означає, що їхні справжні напрями протилежні напрямам, позначеним на схемі.

У колах постійного та змінного струму для вимірювання сили струму використовують амперметри, а для вимірювання напруги − вольтметри. Ці прилади виготовляють на основі одного й того самого вимірювального приладу – гальванометра, відрізняються вони один від одного внутрішнім опором і шкалою. Зазвичай гальванометр розрахований на вимірювання незначних струмів.

Для того щоб гальванометром можна було виміряти великі струми, паралельно йому вмикають шунт − провідник із малим відомим опором , меншим за опір амперметра. Опір шунта має бути таким, щоб через гальванометр проходив струм, не більший за допустиме значення, а основна частина струму проходила через шунт. Схема такого під’єднання зображена на рис. 3.3.1.

Застосувавши закони Ома та правила Кірхгофа, отримаємо формулу для розрахунку опору шунта:

,                          (3.3.1)

де I_Г − максимальне значення сили струму, на яку розрахований гальванометр, I − максимальне значення сили струму, яку потрібно виміряти цим гальванометром, R_Г − опір гальванометра.

Застосувуючи гальванометр для вимірювання дуже великої напруги, до нього послідовно вмикають достатньо великий додатковий опір . Схема такого під’єднання зображена на рис. 3.3.2. При цьому загальний опір збільшується, і струм у ньому, навіть за значної напругиза, не перевищує величини, допустимої для даного гальванометра. Додатковий опір розраховують за формулою, яку отримують із законів Ома та правил Кірхгофа:

,                        (3.3.2)

де U – максимальна напруга, яку необхідно виміряти, а I_Г − максимальне значення сили струму, на яку розрахований гальванометр.

Амперметри, як і вольтметри, часто виготовляють на різні діапазони струмів чи напруг. Для цього в корпусі приладу монтують два або декілька шунтів (чи додаткових опорів), які за допомогою перемикача з’єднують з клемами гальванометра. В приладах, які мають кілька діапазонів вимірювання, максимальну силу струму (напруги) вказують біля перемикача діапазонів або біля відповідної клеми приладу.

Важливими характеристиками електровимірювальних приладів є ціна поділки шкали та клас точності приладу. Ціна поділки К визначається зміною значення вимірюваної фізичної величини для переведення стрілки приладу до наступної поділки шкали. Для її визначення треба поділити максимальну силу струму (напругу), яку зможе виміряти даний прилад, на кількість поділок на шкалі приладу.

У цій роботі потрібно проградуювати гальванометр, тобто за показниками приладів з відомою ціною поділки шкали (еталонних) визначити ціну поділки шкали гальванометра.

Для градуювання гальванометра як амперметра для зміни сили струму використовують реостат  (рис. 3.3.1). У такому разі для плавного регулювання струму змінний опір  (має бути незначним – кілька десятків Ом) вмикають в коло послідовно. Застосувавши правила Кірхгофа –  запишемо зв’язок показників еталонного амперметра з показниками гальванометра:

,

де К – ціна поділки гальванометра; n – номер поділки. Повний струм і номер поділки утворюють лінійну функцію, з графіка якої знаходимо ціну поділки гальванометра як амперметра:

                         (3.3.3)

Для градуювання гальванометра як вольтметра для зміни сили струму використовують потенціометр (подільник або регулятор напруги)  (рис. 3.3.2). У такому разі загальний опір потенціометра повинен бути великим (декілька сотень ом). Застосувавши правила Кірхгофа –  де , запишемо зв’язок показників еталонного вольтметра з показниками гальванометра:

,

де К – ціна поділки гальванометра; n – номер поділки. Напруга і номер поділки утворюють лінійну функцію, з графіка якої знаходимо ціну поділки гальванометра як вольтметра:

.                          (3.3.4)

Іноді, особливо для приладів, призначених для вимірювання малих значень струмів та напруги, зручно розглядати не ціну поділки шкали, а чутливість приладу S, яку визначають лінійним або кутовим переміщенням покажчика (стрілки), що відповідає одиниці вимірюваної величини. Ціна поділки шкали та чутливість приладу обернено пропорційні одна одній, тобто:                   .                            (3.3.5)

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте