Виховний захід «зима і весна» класовод: рудич олена михайлівна

Коли завіса звилася, Осінь на кону спить. Почувши прелюду до зими, підводиться з острахом, а побачивши у дверях Мороза, ховається з жаху в куток, потім перебігає в другий.

Мороз
(ганяє з кутка в куток задрипану, заплакану Осінь, проводячи до дверей, співає)
Геть, геть, геть, нетіпахо!
Геть, ледащице-недбахо!
Їла-пила ти розкішно,
В шати вдяглася пишно,
Все пропила, прогуляла,
Долю останню проспала,
Геть, геть, геть, ледащице!
Годі молити й проситься.
Сльози твої не до речі!
Ну ж, бери торбу на плечі!
(надіва їй торбу)

Осінь
(з торбою й палицею спиняється перед порогом, співає)
Дядечку Морозе,
Мій вельможний пане,
Хто ж без мене, дядьку,
Хатоньки догляне?
Та без мене й стежка
Заросте, пробита
До хатини сина,
Коханого Літа.

Мороз
Що мені за діло
До теї хатини
Я хазяїн справний.
(Енергійно)
Чепурний та строгий!
Я кладу із криги
На річках дороги;
Прибираю в лісі
І болото, й листя,
Щоб було у мене
Всюди, всюди чисто!
Замикаю гади у глибокі нори,
Заганяю птахи аж за синє море.
Щоб було скрізь тихо,
Щоб було скрізь чисто!
Геть, нехлює, звідсіль:
Тут тобі не місце!

Осінь (плаче)
горе мені, горе,
Бідній сиротині,
Не дають і плакать
У своїй хатині!
Ой, піду далеко
По сумній дорозі,
Розіллю по світі
Дрібненькії сльози!
(вийшла з хати)

Зима
(підходить до Мороза, жартівливо співа до нього й заграє)
Здоров, здоров, Морозеньку,
Здоров, милий мій!
Ой, чого ти Морозеньку,
Та такий сумний?
Чи ти мене, молодую,
В гості не чекав?

Мороз
(одмовляє з досадою, не глядячи: іноді тільки кидає ласкавий погляд)
Ой, як мені, моя пані, веселому буть!
Я не можу теї втрати ніколи забуть.
Як ішла ти через воду, - одлигу дала,
Як ішла ти через села, снігу намела.

(Зима надуває губи і відходить)

Не мріяла, не лічила, марно рознесла.
А його б то, мабуть, стало ще на цілий рік,
А його там дурно стопче гидкий чоловік!

Дід Сніговик
(Підходить до Мороза, б’є його по плечу і втішає)
Не журися, Морозеньку,
не великий гріх:
Маю повен лантух снігу,
Стане ще на всіх!

(Вітер тим часом розважає Зиму і говорить з нею.)

Мороз
А що той вітер невірний,
Як не треба – дме,
А як треба, то неначе
Чорт його візьме.

Вітер
Тьху ти, як він розходився!
Дума, що він цар!
Плюнь на нього: я твій милий
Брат і проводар!
(Зима одпихає вітра і знов підходить до Мороза з усмішкою, а той уже ласкавіший до неї, підводиться навіть.)

Зима
Заспокойся ти, мій друже,
Буде все гаразд;
Сором, сором, орле дужий,
Плакать, сумувать!
Пануватимеш безпечно,
Не турбуйся ти,
Я ж люблю тебе сердешно,
Вір же ти мені.

(Усі гуртом славлять Зиму)
Слава тобі, зимо, снігова цариця,
Ти нам серце грієш, хоч морозиш лиця.
Де ти уродилась, жвава, жартівлива?
І до нас з якого царства прилетіла?

Хор
Слава! Слава! От цариця!
От Зимонько білолиця!
Щоб було нам веселіше,
Заспіваймо голосніше,
Гей, метелице, співай
І таночок зачинай.

ЗИМА

- Зимо білокрила,
Звідки прилетіла,
Нащо нам садочок
Снігом завалила?
Ой, іду я, дітки,
З-за білого моря,
Де мороз, мі батько,
Цар на всім роздоллі.

Сич
Пу-гу! Пу-гу! Пу-гу!
Я несу вам тугу:
Годі танцювати,
Час уже тікати:
Ось іде стрітення,
З Касяном Явдоха.

Зима
Я твого Стрітення
Не боюсь і трохи:
З ним я тільки стрінусь,
Гляну лиш сердито,
Геть забуде й гадку
Про нікчемне Літо.

Сич
Пу-гу! Пу-гу! Ось тобі наруга:
Сорока стрекоче, гніздо вити хоче.
сорок свят йдуть, палички несуть,
Сороці дають, ще й плужок ведуть.

Зима (сполохана)
Ой Морозе, що це буде?
Насміються всі з нас люди!
Ой Морозе, розвернися,
Ти їм добре покажися:
Землю скуй, щоб плуг зломився,
Щоб святим тим сніг набився
В постоли, зморозив ноги,
Щоб тікали без дороги…

Зима (лякано)
Челядоньки, голубоньки, помоги давайте,
Ой, чую я, що смерть моя, ой, не допускайте.

Метелиця
Окрутнуся, обернуся,
Затанцюю шляхом,
Налякаю воріженьків
Превеликим страхом.

Дід – Сніговик
Не дуже ти, молодице,
На сніжок мій, квапся,
Бо за вами, гульвісами,
І мішок порвався.

Ожеледь
Я з шляхів зроблю усіх
сковзанки блискучі,
Обліплю я крила тим
вістовцям брехучим!

Квіти-Первоцвіти
Дзінь, дінь, дінь!
Зимо, згинь!

Зима
Хто там дзвонить?
Мене гонить?
Не лякається зима!

Квіти
Ми!

Бриндушка
Я, Бриндушка біла,
В заметі сиділа.
Силки набирала,
Весну закликала:
Дзінь! Дзінь! Дзінь!

Пролісок
Я Пролісок синій,
Твій ратичок рідний,
ми первісні квітки,
Веснянії дітки.
Дзінь! Дзінь! Дзінь!

Зима
Геть з очей! Отут донині
Я була скрізь господиня…

Фіалка
Знаєм, знаєм! Ти була,
Ти все снігом замела,
Все побила, поморила,
Та й твоя тепер несила.
Дзінь! Дзінь! Дзінь!
Зимо, згинь!

Підсніжник
Сонце встане, сонце гляне,
Сила й злість твоя розтане,
Стануть квіти розцвітати,
прийдуть діти погуляти,
Дзінь! Дзінь! Дзінь!
Леготе, прилинь!

Легіт
Хто тут кличе,
Хто тут дзвонить,
Хто кого тут
Геть вигонить?

Квіти
Ми, братику, ми!
Поможи, бо не здолаєм
Побороть зими!

Легіт
Квіти-діти, що так рано
Піднялися з-під землі?

Квіти
Що за рано? Вже пора нам,
Вже струмочки скрізь пішли!
Дзінь! Дзінь! Дзінь!
Весно, прилинь!

Легіт
Стривайте, поможу я вам,
Маю я чудовий міх:
Як розкрию, як дмухну я,
Згине прикрий сніг.

Зима
Постривайте, не втішайтесь -
Ще не вмерла я.
Ще провчу вас! Ще не зникла
Силонька моя!
Гей, москалю, Вітре буйний
З північних країн,
Озовися, поспіши ся,
Вірний челядин!

Чутно гудіння, вривається Північний вітер у кожусі, розпатланий, з крижаними крилами.

Північний вітер
Осьде я, царице!
Чолом, білолиця!
Гетьте, прогнози,
Всіх заморозю,
Гу-у-у-у!..

Квіти
Ой горе, горе!
Вітер нас боре,
Валить зовсім з ніг,
Тікаймо під сніг!

Зима
Ху-ху-ху!..

Вітер
Ха-ха-ха!..

З’являється сонячний Промінь у золотій тонкій одежі.

Зима
Що це за проява?
Гирявий такий!
Та чого сюди припхався,
Говори мерщій!

Промінь
Я тебе, лихую бабу,
відси прожену!

Зима
Ох, нікчемо непотрібна!
Мене гнати? НУ!

Промінь
Я сонячний Промінь,
Я сонця синок,
Друг діток, і квіток,
І дрібних пташок.
Тікай же, лихая,
Не смій мордувать
Нікого в цім краю!
Гайда спочивать!

Зима
Ой, душно мені!

Крекче, сідає й скидає кожух.

Вітер
Ой, нудно мені. (Похнюпився)

Сніговик
Ой, тяжко мені.

Зима
Та вгамуйся! Ми тікаєм,
Край цей тільки покидаєм.
Мій товариш, любий брате,
де ми будем спочивати?
За крижаним океаном
Вічний холод, вічний сніг,
Там ніхто нас не зневажить,
Не підніме нас не зневажить,
Не підніме нас на сміх:
Не глузливі свистуни,
Ні Весни мізерні діти,
Первоцвіти-брехуни.

Сніговик
Ой візьміть мене з собою -
Я вже більше тут не встою.

Промінь
Постривай лиш, Снігуренку,
Як прилине тут Весна,
Долю щасну, веселеньку
Подарує всім вона.

Сніговик
Ой гірка моя доленька,
Розтаю я поволеньки!

Промінь
Не Снігур ти з цього часу,
Геть кожуха й капелюх!
Будь же хмаркою в блакиті,
Будь легенький, наче пух!

Сніговик
Що це сталося зі мною -
Стало легко так мені?
не журюся за Зимою,
А радію я Весні.

Промінь
Ти під ласкою моєю
Весь розтанув, наче дим,
Так тепер Весну стрічати
Разом, братик, ходім.

Багато квіток (разом)
Дзінь! Дзінь! Дзінь!!!
Весно, прилинь!..

Промінь і Легіт з сопілкою зіскакують з горбка. Ті ж і Весна з своєю челяддю: Божі Ручки, Фіалки, Тюльпани, Конвалії та ін.. Прибрані відповідно квіти, метелики, кузьки.

Увіходить гарна дівчина – Весна у віночку, з вербою й крашанкою. Круг неї веснянки – дівчата, хлопці; співають.
Весна іде, тепло несе,
Уклоніться їй!
Несе вона усім життям,
Смерть Зимі лихій!
Весно, Весно молоденька,
Роботяща, веселенька,
Веснонько,Весна!
На чім їздиш,
Де звертаєш?
Що робити нам розкажеш,
Царівно ясна?

Весна
На плужечку, на плужечку
По крутому бережечку,
на борінці, на борінці
Я везу усім гостинці,
Я везу усім роботу
Ще й веселую охоту!
Я везу всім вільну волю
Та кохання, та здоров’я!

Хор
Зозуленька в лужку, в лужку
Заспівала ку-ку, ку-ку!
Соловейко обізвався,
Ліс змарнілий засміявся!
Ой водичка дзюрчить, дзюрчить,
І травичка шумить, шумить,
Буйний вітер присмирів,
Опрощення запросив.
Ой ти, Весно, Весно ясна,
Королівно наша красна,
На чім їздиш
Де звертаєш,
Що робити нам розкажеш?

Весна
Ось зеленая вербиця,
Згинь ти, Зимо білолиця;
Ось червонеє яєчко,
Згинь, Морозе, Морозечку!
Ворогів ми побороли,
Всі будем тепер на волі.
Без примусу по охоті
Нум до дружної роботи!

Діти
Весна Зиму гонить,
Ох, ох, ох!
Зима сльози ронить,
Як горох.
Вітерець крилами
Мах, мах, мах!
Нишпорить за нею
По кущах.
Круки лиховісні
Та сичі
день і ніч лякають,
Кричучи.
Грає гайвороння:
Крах, крах, крах!
Зиму огортає
Смертний жах:
В нестямі тікає
Геть, лиха,
Ми ж услід регочем:
Ха-ха-ха!!!

ПІСНЯ

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология