Рис.2.1. Криві сукупної і граничної корисності: взаємне розміщення

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 40Следующая ⇒

Аксіома монотонності

Þ  збільшення блага з додатною корисністю у наборі благ робить цей набір привабливішим, а збільшення анти блага — менш привабливим.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ:

1) уподобання стосуються певного моменту часу;

2) уподобання стосуються конкретної особи;

3) існує суттєва різниця між уподобанням та вибором;

4) аргумент та критерій порівнянності альтернатив – особисті уподобання;

5) треба завжди мати на увазі, що на будь-яку людську діяльність об’єктивно впливає суб’єктивний вибір;

6) аналіз уподобань базується на принципі раціональної поведінки: блага надаються у розпорядження індивіда без обов’язкового споживання одразу;

7) уподобання досліджуються «за інших однакових умов»;

8) індивідуальні уподобання – транзитивні, колективні – не транзитивні.

Функція корисності - співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем.

Однофакторна

Гранична корисність(MU) це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

,

де   ∆ТU – приріст загальної корисності;

∆Q – приріст обсягу споживаного блага.

Закон спадної граничної корисності полягає у тому, що в міру споживання нових порцій того самого блага його загальна корисність зростає уповільнено.

Відображає від’ємний нахил кривої

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте