Плекаємо мовленнєву особистість

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

Пам'ятка батькам

дитини дошкільного віку

Виховуємо у дошкільника

свідоме ставлення до себе

• Привчаємо дитину уважно ставитися до себе, виявляти інтерес до своїх особливостей, станів, якостей, поведінки, результатів праці тощо.
• Вправляємо в умінні спостерігати за собою в різних життєвих ситуаціях, порівнювати різні враження про себе, радіти більшості з них.
• Надаємо перевагу запитальній формі звернень до дитини: "А ти як вважаєш?", "Якої  ти  думки про це?", "Ти зі мною згоден?", "Чому так?", "Чому ні?" тощо.
• З розумінням ставимось до намагань  малюка  з'ясувати в дорослого, чому слід виконувати те чи інше завдання, яка з цього користь для нього самого та інших людей.
• Культивуємо самостійну поведінку: прийняття власного рішення, відповідальність за його наслідки, об'єктивну оцінку результатів своєї праці, якостей, вчинків, надання комуь-чомусь переваг та відмова від них.
• Надаємо часом дошкільникові можливість самому обирати вид діяльності, складність варіанта та спосіб виконання, манеру оформлення кінцевого продукта.
• Привчаємо виробляти прогностичне  самооцінне судження, сприяємо формуванню позитивного образу - Я, підтримуємо віру дитини в себе, висловлюємо довіру до її можливостей та намірів.
• Заохочуємо робити припущення, обгрунтовувати та висловлювати власну думку.
• Завжди відповідаємо на запитання дитини, не уникаємо складних, незручних для себе.
• Надаємо вихованцю можливість усамітнитися, засередитися на своїх думках і переживаннях, поважаємо його прагнення розпорядитися собою на власний розсуд.

Дбаємо про розвиток мовленнєвої особистості, намагаємося не уподібнювати зайняття з мови урокам.

Ставимося до слова не лише як до інструмента відтворення почутої від дорослого мови, а як до дійства розкриття свого внутрішнього світу, свого ставлення до людей, що навколо та самої себе.

Пам'ятаємо: слово - категорія індивідуальна, різні характеристики мовленнєвої діяльності притаманні дівчаткам та хлопчикам, "жвавчикам" та "млявчикам", розкутим та сором'язливим малюкам.

Диференціюємо поняття "мова" та "мовлення"; надаємо приоритет мовленнєвому розвитку дошкільнят, навчаємо їх висловлюватися, передавати словом різноманітні життєві враження.

Намагаємося не вказувати щоразу дитині на мовленнєві недоліки та вади, повсякчас виправляти недоречності або помилки: мова - не самоціль, а важливий засіб спілкування.

Не орієнтуємося на активний словник як на основний показник мовленнєвого розвтику дошкольника. Пасивний словник може лишитися неоціненним, тоді як саме він є важливим показником особистісного ставлення вихованця.

Розвиваємо мовленнєву особистість у широкому життєвому контексті.

Не центруємося на проблемі "навчити читати", бо ж навченний не означає "розумніший" чи "щасливіший" за інших. Якщо дитина схильна до читання - вчимо її цього та радіємо разом з нею; не хоче - терпляче чекаємо, заохочуємо, запрошуємо, не вдаємося до примусу. Головне - розуміти, що навчаються читати усі, а от чи полюбить дитина читати, чи зможе винисти для себе щось корисне з примусового читання?

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии