Старенький віталій віталійович, магістрант імефіт мауп

Старенький Віталій Віталійович, магістрант ІМЕФІТ МАУП

 Шляхи підвищення конкурентоспроможності ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ підприємства

Науковий керівник: Доктор економічних наук проф. Романова Л. В.

Проблема конкурентоспроможності продукції за останнє десятиліття в Україні стала однією з найбільш обговорюваних, вона є досить актуальною і важливою, саме тому існує необхідність її усестороннього дослідження.

Конкурентоспроможність продукції є одним з головних чинників, який визначає успіх ринкової діяльності товаровиробників. Забезпечення конкурентоспроможності та її підвищення належить до найбільш пріоритетних цілей виробників. Конкурентоспроможність підприємства - це його комплексна порівняльна характеристика, яка відбиває ступінь переваг над підприємствами-конкурентами по сукупності оціночних показників діяльності на певних ринках, за певний проміжок часу.

Проблеми формування конкурентногосередовища та конкурентоспроможності продукції підприємства досліджували видатні вченіЖ.Ламбен,Ф. Котлер, Д. Рікардо, М. Портер, І.Ансофф, К.Р. Маконнел, Г.Багієва, С.Л. Брю, Б. Олін, Є. Хекпіер, Г. Азаров, А. Градов, Р. Фатхутдінов, Д. Юданов та ін.

Незважаючи на значний обсяг досліджень, присвячених конкурентоспроможності продукції підприємства, їх наукову розробленість не можна назвати вичерпною. Деякі аспекти проблем конкурентоспрожності продукції залишаються недостатньо чіткими та науково – обґрунтованими для умов українського ринку. Має місце різноманітність точок зору, відсутність комплексного підходу, недосконалістьпонятійного апарату.

В цілому, до чинників, що забезпечують конкурентоспроможність продукції належать: продукт, ціна, канали збуту, реалізація, рівень кадрового потенціалу та управлінських структур [3].

В загальному випадку конкурентоспроможність товару визначається трьома необхідними елементами:

1) властивостями даного товару;

2) властивостями конкуруючих товарів;

3) особливостями споживачів.

У результаті оцінювання конкурентоспроможності продукції можуть бутиприйняті такі рішення:

- зміна складу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують вироби або конструкції продукції;

- зміна порядку проектування продукції;

- зміна цін на продукцію, цін на послуги з обслуговування і ремонту, цін на запасні частини;

- зміна порядку реалізації продукції на ринку;

- зміна системи стимулювання постачальників;

- зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції [4].

Говорячи про конкурентоспроможність продукції, варто зазначити причини загалом низької конкурентоспроможності економіки України. Проблема створення національної інноваційної системи (НІС) як нової ефективної структури управління науково-технічною сферою країни у сьогоднішніх умовах для України є вкрай актуальною та болючою проблемою, оскільки побудова принципово нової НІС, адаптованої до вимог ринкової економіки, буде стимулювати зростання конкурентоздатності продукції українських підприємств, створить умови для подолання слабкого місця вітчизняної прикладної науки - відсутності зв'язку між освітою, наукою і виробництвом, а також стане каталізатором інноваційної активності, особливо в сфері наукомісткого підприємництва.Необхідність переорієнтації вітчизняних виробників на світові ринки я теж дуже важливою тощо.

Науковці виокремлюють кілька напрямів підвищення конкурентоспроможності української продукції за умов сьогоднішньої нестабільності та кризового стану економіки. Ключовим поточним завданням є вивірена у часі та в галузевих пріоритетах точкова підтримка технологічних і експортоорієнтованих виробництв.

Практичною основою її розробки й реалізації має стати розв’язання таких головних завдань:

1. оцінка ступеня конкурентоспроможності національної економіки з визначенням умов і факторів, які можуть сприяти ефективній конкуренції, збільшенню експортного потенціалу держави;

2. визначення шляхів і заходів державного сприяння підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, зокрема за рахунок цільової підтримки пріоритетних галузей і виробництв;

3. поєднання зусиль держави у здійсненні структурної перебудови, інноваційної політики щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва;

4. науково-практичне та інституційне забезпечення заходів щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, виходячи з національних умов та особливостей світового ринку.

Також існують такі напрями підвищення конкурентоспроможності української продукції. По-перше, так як регулювання імпортних тарифів з метою забезпечення конкурентоспроможності продукції певних галузей є малоефективним, основним механізмом має стати регулювання цін на продукцію та послуги природних монополій – газ, електроенергію, залізничні, трубопровідні, морські перевезення. Звичайно, регулювання цін природних монополій при нинішній інфляції в Україні не повинно полягати в їх заморожуванні або мінімальному зростанні. Але органам державної влади доцільно слідкувати за тим, щоб темпи зростання цін монополій не перевищували темпи зростання цін виробників продукції.

По-друге, дієвим способом впливу на конкурентоспроможність продукції є зміцнення курсу гривні з боку Національного банку України. Взаємозв'язок режиму валютного курсу та економічного стану країни, а відтак і вплив на конкурентоспроможність продукції, очевидний. Так, найвищого значення індексу конкурентоспроможності продукції та економічної свободи досягає країна, що обрала фіксований валютний курс (зона євро). У той же час країни, які прагнуть запровадити такий режими валютного курсу, повинні досягти певного рівня економічного розвитку, розширити інвестиційний простір, впровадити політику зменшення корупції.

По-третє, виконання основних вимог збутової логістики. Високоякісна пропозиція певних послуг збутової логістики розглядається споживачем як особлива послуга, яку вони готові оплатити. Тобто, за допомогою таких високоякісних послуг підприємство може досягти переваг у конкурентній боротьбі з приводу власної продукції. Для будь-якого виробника необхідним є чітке планування й просування продукції до споживача – це забезпечує підвищення конкурентоспроможності продукції, а також завоювання стійких позиції на світовому ринку.

Лише дія у комплексі всіх показників може вивести українську продукцію на високий рівень конкурентоспроможності.

Отже, одним з найголовніших чинників, що визначає успіх ринкової діяльності підприємства є конкурентоспроможність продукціїта її інноваційність. Управління конкурентоспроможністю товару передбачає дію на всю систему виробничо – збутової діяльності підприємства і облік системи чинників конкурентного середовища.

Література:

1. Гарачук Ю.О. Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок управління конкурентоспроможністю // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №2 (80). – с.60-65

2.Макаренко М.В. Підвищення конкурентоспроможності промислової продукції шляхом застосування ефективної маркетингової концепції збуту // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №1 (79). – с.26-34

3.Марцин В.С. Механізм забезпечення конкурентоспроможності товару та показники її оцінки // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №1 (79). – с.35-44

4.Саліхова Олена, Левада Артем. Конкурентоспроможність українських виробників азотних добрив: проблеми та шляхи їх вирішення у процесі приєднання до СОТ // Економіст – 2005. – №5. – с.55-57

5.Клименко С. М., Омельяненко Т. В., Барабась Д. О., Дуброва О. С.,Вакуленко А. В.Управлінняконкурентоспроможністюпідприємства: Навчальнийпосібник. – К.: КНЕУ, 2006. - 527 с.

6.Грига В. Особливості формування національних інноваційних систем [Текст] / В. Грига // Вісник Національної академії наук Ураїни. – 2009. - №10. – С. 22-35.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология