Опоряджувальны Розчини. Спеціальні розчини.. Отримання та властивості скла

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 28 из 28

51. Опоряджувальны Розчини

Вапняно-гіпсовий призначені для оштукатурення дерев’яних поверхонь не вологих приміщеннях, а також кам’яних поверхонь. З цього розчину добре витягуються карнизи. Вапняно-гіпсові розчини швидко ржавіють, тому при роботі з ними не потребується великого фронту робіт. Раніше ці розчини широко використовувались для оштукатурення фасадів.

Вапняно-гіпсові розчини приготовлять невеликими порціями (не більше 5 л), щоб їх можна було використати за декілька хвилин. Затужавілий розчин переміщувати не можна, так як при цьому він втрачає здатність тверднути і не зберігає міцність.Цементно-вапняний розчин (змішані) використовують два оштукатурення зовнішніх стін, вологих частин будинку, а також з підвищеною вологістю повітря в процесі експлуатації, цоколів і т.д. Ці розчини повільно тужавіють, наносять їх тонким шаром. Цементно вапняні розчини використовують в протязі 1 год., до початку тужавлення цементу. Ці розчини пластичніші цементних, ними удобніше працювати, вони легко розрівнюються тонким шаром і розслоюються менше цементних.Цементні розчини використовують в сирих місцях (більше 60%) і для штукатурення зовнішніх стін, піддаються систематичному зволоженню. Ними оштукатурюють нижні частини фундаментів, які знаходяться в вологому середовищі, цоколів, зовнішніх стін споруди. Ці розчини використовують для влаштування ізоляційного мару з добавкою водонепроникних добавок. Цементні розчини міцні, повільно тужавіють. Але виповнення робіт цементними розчинами необхідний великий фронт робіт. Розчини використовують в дію не пізніше чим через годину після приготування.В штукатурних роботах частіше всього використовують склади розчинів до 1:3. Вони більш пластичні, добре наносяться і розрівнюються, но при цьому потребують більше цементу. Розчини приготовляються так. Відмірюють дозами цемент і пісок, переміщують їх і просіюють через сито. Приготовлену суху суміш розчиняють водою.

52. Спеціальні розчини.

Спеціальними називають розчини, що застосовуються для надання поверхням особливих властивостей, обумовлених умовами їх роботи. Спеціальні розчини класифікуються за призначенням. Для влаштування підлог загального призначення як у промислових, так і в житлових приміщеннях застосовують цементно-піщані розчини. Основою для укладання таких розчинів виступають міжповерхові залізобетонні плити перекриття, шари бетону і цементно-піщані стяжки. Розчини для підлог ділять на марки за міцністю (М150...М400). Розчини для підлог достатню міцність набирають у вологих умовах протягом 7...10 діб. Вогнестійкі штукатурні розчини забезпечують захист металевих і залізобетонних конструкцій від пожежі. Такі штукатурки повинні витримува-ти температуру до 1200°С без лущення і плавлення протягом 0,5...4 год. Гіпсові вогнестійкі розчини мають склад (за об'є-мом гіпс:перліт:мінеральна вата): 1:2:0,33; 1:3:1; 1:6:3. Склади цементних вогнестійких розчинів, відповідно: 1:4:1,7; 1:6:3; 1:7,5:4. Жаростійкі розчини одержують на основі портландцементу, а також дисперсного наповнювача і піску з жаростійких матеріалів (бою жаростійкої або звичайної цегли). Кислотостійкі розчини одержують, змішуючи кислотостійкі запо-внювачі і дисперсні наповнювачі з кремнефторидом натрію і рідким склом. Як заповнювачі кислотостійких розчинів застосовують кварцовий пісок, а також піски, отримані подрібненням граніту, андезиту й інших порід. Напо-внювачами можуть бути тонкомолотий кварцовий пісок, маршаліт та інші кремнеземисті порошкоподібні матеріали. Вміст кремнефтористого натрію, необхідного для прискореного твердіння рідкого скла, складає близько 15% його маси. Водонепроникні розчини використовують для гідроізоляції будівельних конструкцій. Такі розчини мають підвищену густину за рахунок використання ущільнюючих добавок: нітрату кальцію,алюмінату натрію, хлориду заліза. Теплоізоляційні й акустичні розчини характеризуються використанням легких пористих пісків: перлітового, пемзового, шлакового, керамзитового. Радіаційнозахисні розчини застосовують для штукатурення рентгенівських кабінетів і приміщень, у яких ведуть роботи із радіоактивними ізотопами. Середня густина таких розчинів 2200 кг/м3 і більше. У якості в'я-жучих у таких розчинах застосовують портландцемент або шлакопортланд-цемент, а заповнювачами виступають барит, магнетит або інші важкі породи у вигляді піску і пилу з зернами не більше 1,25 мм. Ін'єкційні розчини служать для заповнення каналів попередньо напружених залізобетонних конструкцій при натягу “на упори” з метою забезпечення спільної роботи арматури з бетоном і захисту її від корозії. Марка ін'єкційних розчинів по міцності повинна бути не менше М300, а водовідділення – не більше 2%.

Скло отримують шляхом термічної обробки шихти, яка є сумішшю природних або штучних сировинних матеріалів. Шихту завантажують у піч, і при певній температурі та витримці, отримують розплав — скломасу. При охолодженні скломаси в‘язкість її зростає, що надає можливість формувати вироби шляхом видування, прокатки, витягування, пресування чи пресо видування.

Властивості скла у твердому стані

Властивості скла звичайно підрозділяють на механічні, електричні, оптичні і хімічні.

 Під твердістю розуміється властивість скла пручатися що дряпає і ріже зусиллям. Від цієї властивості залежить тривалість усіх видів механічної обробки скла, а також його придатність до такою умовою служби, при яких скло працює на стирання Крихкість Тендітними називаються матеріали, що раптово руйнуються при невеликому перевищенні межі міцності. Звичайно крихкість скла виражають межею його міцності при ударі, причому за ударну міцність скла приймають сумарну роботу ударів, віднесену до одиниця об'єму зразка. Крихкість скла залежить від його товщини: зі збільшенням останній міцність скла при ударі зростає. Щільність скла – важлива фізична величина, від якої залежать тепловий, оптичні і ряд інших його властивостей. Найменшу щільність має кварцове скло (2,203 г/см3), найбільшу – скло з високим змістом Pb (до 7 г/см3). З підвищенням температури вона зменшується.Термічною стійкістю називається здатність матеріалу витримувати різкі зміни температури не руйнуючи і не утворити тріщин. Скла значно краще витримують різке нагрівання, чим різке охолодження. Хімічна стійкість листового скла до впливу агресивних середовищ має значення головним чином з погляду збереження якості його поверхні в умовах транспортування і збереження. Листове скло для остекління зовнішніх світлових прорізів будинків і засобів транспорту, будучи хімічно стійким матеріалом, служить цілком задовільно протягом багатьох десятиліть. Продукти його руйнування, що утворяться при впливі атмосфери і вологи, легко змиваються з зовнішньої.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии