Рисунок Д.4 – Шахове розташування зв'язків

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 39 из 40Следующая ⇒

Рисунок Д.4 – Шахове розташування зв'язків

Д.5 Якщо з'єднання містить ряд зв'язків, розташованих уподовж волокон, то згідно ДСТУ-Н Б EN 1995-1-1 несуча здатність такого з'єднання дорівнює сумі несучої здатності кожній із зубчастих шпонок в ряду, які навантажені в даному напрямі.

Для з'єднань з однією або декількома плоскостями зсуву, незалежно від типа використаного зв'язку, при визначенні несучої здатності з'єднання число зв'язків на одну плоскість зсуву приймається рівним числу стяжних болтів. Це застосовується у випадках, коли зв'язки навантажені вздовж або впоперек волокон.

Використані в з'єднаннях стяжні болти і шайби мають задовольняти вимогам, викладеним в розділі 10.4.3 в ДСТУ-Н Б EN 1995-1-1.

Додаток Е
(довідковий)
РЕКОМЕНДОВАНИЙ СОРТАМЕНТ ПИЛОМАТЕРІАЛІВ

Таблиця Е.1

Товщина, мм

Ширина, мм

–

–

–

–

–

+

+

+

+

–

–

–

–

+

+

+

+

+

–

–

+

+

+

+

+

+

+

–

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

–

+

+

+

+

+

+

+

–

–

+

+

+

+

+

+

–

–

–

+

+

+

+

+

–

–

–

–

+

+

+

+

–

–

–

–

–

+

+

+

–

–

–

–

–

–

+

+

Додаток Ж
(довідковий)
РЕКОМЕНДОВАНІ ЗАЛЕЖНОСТІ МІЖ КЛАСАМИ МІЦНОСТІ ТА СОРТАМИ ДЕРЕВИНИ ЯКІ ВИКОРИСТОВУВАЛИСЬ У ВІТЧИЗНЯНІЙ НОРМАТИВНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Таблиця Ж.1

№п/п

Найменування елементу

Сорта деревини

Елементи пиломатеріалів

С30

С20, С24, С27

С14, С16, С18

Елементи з круглого лісу та бруса шириною перерізу більше 120 см

С27

С20

-

Клеєні багатошарові елементи

С27, С30, С35

С24

-

Примітка. Використовуються при неможливості експериментального визначення класу міцності деревини.

Додаток К
(альтернативні)
КОНТАКТНІ З’ЄДНАННЯ

(Наведена методика розрахунку контактних з’єднань при традиційних для вітчизняної практики кутах нахилу покрівель від 25° до 35°)

К.1 В контактних з’єднаннях елементів з цільної і клеєної деревини відбувається зминання і сколювання деревини (рис. К.1).

К.2 Розрахункова несуча здатність з’єднання повинна прийматись як мінімальне значення з наступних умов:

– за умови зминання деревини в торці упора під кутом α до волокон;

(К.1)

– за умови сколювання деревини по довжині упора;

(К.2)

де: A_cl, A_v – розрахункові площі відповідно зминанню і сколюванню в цільній чи клеєній деревині;

f_c,α,d – розрахункове значення міцності деревини при зминанні під кутом до волокон;

f_v,mod,d – розрахункове значення міцності середнє по площі сколювання, що визначається за формулою

,

(К.3)

де: f_v,0,d – розрахунковий опір деревини сколюванню вздовж волокон;

k_v – коефіцієнт, який дорівнює 0,25 при β ≥ 90°, і V_v = 0,125 при β < 90°, коли відсутнє обтискання по площині сколювання;

e_v – плече сколювання, яке приймається рівним 0,5h_w і 0,25 h_w при розрахунку елементів відповідно з несиметрично і симетрично розташованими площами сколювання.

                   а)                                                                           б)

а – несиметричне; б– симетричне; lv – площадка сколювання цільної чи клеєної деревини

Рисунок К.1 - Контактні з’єднання

К.3 Слід виконати перевірку міцності опорної площадки A_c,90 за формулою

,

(К.4)

де: F_c,90,d – вертикальна сила у вузлі (рис. Ж.1);

     f_cl,90,d – розрахункове значення міцності деревини при місцевому зминанню поперек волокон в опорних частинах.

К.4В контактних з’єднаннях з проміжними дерев’яними деталями їхні розміри визначаються за формулами:

а) за умови зминання деревини деталі в торцях за формулою (К.1) з використанням розрахункового значення міцності f_c,0,d;

б) за умови сколювання деталі по довжині за формулою (К.2) з використанням розрахункового значення міцності f_v,0,d.

а)                                                              б)

а – лобова врубка з одним зубом; б – примикання розкосу

Рисунок К.2 – З’єднання на врубках

К.6 З’єднання на лобових врубках

1) Врубки застосовуються у вузлах стержньових конструкцій з брусів (колод) і товстих дошок (завтовшки більше 60 мм).

2) Рекомендований кут нахилу нормалі лобової врубки має знаходитись в межах 20º - 30º.

3) Робоча площина зминання повинна розташуватися перпендикулярно осі елемента, що примикає, і симетрично відносно його осі.

4) Елементи у вузлі повинні бути стягнуті болтами чи з’єднані скобами.

5) Довжину площини сколювання слід приймати не менше ніж 1,5h. Глибину врубки h_fr слід приймати не більше ¼h в проміжних вузлах наскрізних конструкцій і не більше 1/3h в опорних вузлах. При цьому h_fr в брусах повинна бути не менше ніж 2 см, в колодах – 3 см.

Додаток М
(альтернативні)
З’ЄДНАННЯ НА МЕТАЛЕВИХ ЗУБЧАСТИХ ПЛАСТИНАХ

М.1 З’єднання на МЗП слід застосовувати:

1) в складених балках для споювання брусів чи колод, в тому числі з природним збігом дерева;

2) у вузлах ферм з дошок і для зрощування поясів по довжині;

3) при відсутності динамічних навантажень.

М.2 На обох боках вузлового з’єднання слід застосовувати МЗП одного типорозміру.

М.3 МЗП слід виготовляти з листової вуглеводистої сталі марок 08 кп чи 10 кп завтовшки 1–2 мм.

М.4 Антикорозійний захист МЗП виконувати оцинкуванням.

М.5 Основні геометричні параметри МЗП (рис. М.1):

t_p – товщина пластини і відповідно зубів, см;

b_c – ширина зубів 2,5–3 мм;

l_p – довжина пластини 160–340 мм;

b_p – ширина пластини 120–180 мм;

l_c – робоча довжина зубів 10–16 мм;

S₁ = 17t_p; S₂ = 5t_p; S₃ = 2,5t_p.

1 – границі робочих зон ділянок пластини; 2– лінія контакту

Рисунок М.1 - З’єднання на металевих зубчастих пластинах:

М.6 Розрахункова площа поверхні МЗП A_ef в межах кожного з’єднувального елемента, яка визначається відніманням ділянок пластини у вигляді смуг завширшки 5 мм від граней елементів і ділянок у вигляді смуг завширшки 5t_p від торців елементів у напрямку вздовж волокон деревини.

Розрахункова площа поверхні пластин на кожному з’єднувальному елементі повинна бути для ферм прольотом до 12 м не менше 50 см², а ферм прольотом до 18 м на менше 75 см².

М.7 Несуча здатність з’єднань на МЗП знаходиться з таких умов:

М.7.1 зминання деревини в гніздах на широких і вузьких гранях зубів (див. схему б на рис. М.1);

М.7.2 згину зубів;

М.7.3 міцності деревини в зоні з’єднань при сумісній дії осьового напруження в елементах і напружень в гніздах зубів під кутом до волокон;

М.7.4 міцності пластин при роботі на розтяг, стиск і зріз;

М.7.5 міцності пластин на сумісну дію зусиль зрізу і розтягу.

М.8 Розрахунок з’єднання.

М.9 Призначаються геометричні параметри МЗП.

Для ферм прольотом до 12 м:

t_p =t_cg=1 мм,

b_cg =2 мм,

l_cg =8...10 мм;

Для ферм прольотом до 15 м:

t_p =t_cg=1,4 мм,

b_cg =2,4 мм,

l_cg =12 мм;

Для ферм прольотом до 18 м:

t_p =t_cg=2 мм,

b_cg =3 мм,

l_cg =14...16 мм.

М.8.2 Необхідна площа робочої ділянки пластини з одного боку кожного елемента з умов несучої здатності за М.7.1 та М.7.2 знаходиться за формулою

(М.1)

де: i – означає індекс елемента у з’єднанні: t – розтягнутий розкіс; с – стиснутий розкіс; f – пояс;

F_i,d – розрахункові зусилля в розкосах: в розтягнутому F_t,d; в стиснутому F_c,d; в поясі

F_f,d (враховується тільки при проектуванні опорних вузлів);

f_i,p,d – розрахункова несуча здатність, віднесена до 1 см² робочих площин пластини, яка дорівнює:

,

(М.2)

де: f_i,cg – розрахункова несуча здатність одного зуба при довільному його розташуванні відносно напрямку волокон деревини і зусилля;

A_i,cg – усереднена площа пластини, що припадає на один зуб, і визначається за формулою A_ef /n_cg,

в якій: A_ef – площа довільної ділянки пластини, а

n_cg – кількість зубів на цій ділянці, відповідно до призначеного типу МЗП.

М.10 Розрахункова несуча здатність одного зуба в з’єднанні елементів із сосни та ялини при зусиллях (рис. М.1, б) у напрямку нормалі до b_cg та t_cg знаходяться за формулами, наведеними в табл. М.1, залежно від параметрів:

,              ,

(М.3)

в яких: f_y,d – межа текучості сталі, МПа;

f_c,α,d – розрахунковий опір деревини зминанню під кутом  до напрямку волокон.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры