Тема № 7: Туристичне районування

Туристичне  районування – один із видів економіко-географічної таксономізації території (виділення територіальних таксономічних одиниць – таксонів) за двома основними критеріями: 

туристської специфіки даного таксона і єдності, цілісності його складових елементів .

 Об’єктами туристичного районування є: Україна в цілому, Автономна республіка Крим, адміністративні області та райони абогрупи областей і районів. Це території, що мають визначені межі, відповідні структури управління, притаманні їм природні та соціально-економічні умови, різнобічний ресурсний потенціал.

Таксонами туристичного районування є: регіон, район, зона. Це території, що мають специфічні особливості для туристичного розвитку, спільність в географічному, історичному, ресурсному плані, певні традиції в організації відпочинку та туризму.

Туристичний регіон – територія, що має яскраво виражену спільність клімату, орографії(раздел геоморфологии), гідрографічної мережі, властиву їй систему розселення, що історично склалася, наявність неповторної історико-містобудівної спадщини (пам’ятки археології, історії, архітектури, садово-паркового мистецтва тощо).

До туристичних регіонів відносяться Українські Карпати, узбережжя Чорного і Азовського морів, басейн р. Дніпро та інші.

Межі туристичних регіонів можуть співпадати або не співпадати з межами адміністративних областей, що залежить від тих чи інших обумовлених методологічних підходів до туристичного районування.

Туристичний район – це територія, де сконцентровані природні та історико-культурні туристичні ресурси, розташовані туристичні підприємства та інші заклади туристичного господарства. Туристичний район може бути як складовою частиною туристичного регіону (наприклад, Азовський приморський район Донецької області у складі Дніпровсько-Донецького регіону), так і окремою територіальною одиницею (наприклад, район Шацьких озер). Туристичний район може охоплювати територію до декількох тисяч квадратних кілометрів залежно від рівня його господарського освоєння та туристичного розвитку. В межах туристичного району формуються туристичні зони, комплекси, розвивається мережа окремих туристичних підприємств.

Туристична зона – територія декількох туристичних утворень, де зосереджені екскурсійні об’єкти, функціонують або створюються туристичні підприємства та їх комплекси, формуються центри туристських послуг. Наприклад, агломерація Велика Ялта - це туристична зона у складі курортного району Південний Берег Криму. Туристична зона-агломерація є територіально визначеним, цілісним об’єктом, в межах якого виділяються туристичні центри, наприклад, міста Ялта, Алупка, селище Гурзуф, у складі Великої Ялти. Територіальна організація туристичних зон-агломерацій і туристичних районів має багато спільних рис (функціональне зонування, планувальну структуру тощо); відмінності полягають в тому, що зона є відносно компактним утворенням, а район – просторовою системою, що впливає на параметри їх території.

Структурними елементами вищевизначених таксонів є -туристично-територіальні утворення – туристичні вузли, туристичні центри (або туристичні зони міст), туристичні комплекси та підприємства. Туристичний вузол являє собою територіальне зосередження туристичних (рекреаційних, курортних) підприємств в одному або суміжних таксонах, які функціонально зв’язані між собою, мають єдину систему розселення, спільну мережу інженерно-транспортних комунікацій. Залежно від параметрів території туристичного вузла він може займати перехідне місце між регіоном і районом при максимальних показниках площі його території до 10 тис.км Туристичний вузол має особливе положення в системі туристичного районування і може трактуватись одночасно як таксономічна одиниця, так і територіальне утворення. Наприклад,  Міжгірсько-Хустська агломерація є туристичним вузлом (територіальне утворення) і об’єктом районного планування (таксон- район).

Туристичний центр – це єдине територіальне утворення туристичного господарства, в якому об’єкти туризму та підприємства  обслуговування туристів знаходяться в межах міського або сільського населеного пункту, наприклад, с. Ворохта в Карпатах. У великих історичних містах,  таких як Київ, Львів Одеса та інших виділяються заповідні території – охоронні зони, де сконцентровані пам’ятки матеріальної і духовної культури, які з дотриманням певних вимог функціонально об’єднуються з іншими об’єктами туризму та підприємствами обслуговування туристів в єдину туристичну зону міста (з компактною або розчленованою структурою). Тому “туристичний центр” і функціональна “туристична зона міста” – це синоніми. Туристичний комплекс – це група туристичних підприємств та установ (або одне велике підприємство) з єдиною системою громадського та господарського обслуговування та спільним вирішенням архітектурно-планувальної організації території.  Туристичні комплекси можуть бути відокремленими, розташованими за межами території міських і сільських поселень (наприклад, оздоровчі комплекси “Донбас”, “Артек” поблизу м. Ялта) або входити до складу туристичних зон і центрів міст (наприклад, туристичний комплекс “Пролісок”, комплекс готелів “Київський” та“Русь” в Києві). Туристичне підприємство – готель, туристська база, мотель, кемпінг, приют, туристичний потяг, теплохід. Опосередковано у нових ринкових умовах ці функції можуть виконувати також пансіонати, бази відпочинку, навіть санаторії (кліматичного профілю) та інші установи, а також приватні житлові будинки, так зване, “біфункціональне житло” з відповідними приміщеннями для оренди з метою обслуговування туристів. Туристичне угіддя – це територія, в межах якої здійснюється однорідна туристична діяльність – мисливство, рибальство, збір ягід та грибів, прогулянки на конях тощо. Це переважно ліси, лісопарки, ділянки сільськогосподарських земель (луки, пасовища, ставки). Для пізнавальних туристичних екскурсій використовуються також природоохоронні об’єкти – ландшафтні заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища. Наведені понятійно-термінологічні визначення є відносно упорядкованою системою щодо об’єктів туристичного районування та їх структуризації. Це не обмежує довільного використання деяких термінів в  інший спосіб. Наприклад, прийнято закон України “Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець” (1999 р.) з інакшими термінологічними визначеннями. В рамках міжнародного співробітництва причорноморських країн Болгарії, Грузії, Росії, Румунії, Туреччини та України за програмою “Стратегічний план сталого розвитку туризму у Чорноморському регіоні” (1966 р.) термін “регіон” прийнято для всього узбережжя Чорноморського басейну, а у “Національній системі туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича” (1997-1998 рр.) – термін регіон охоплює всі 24 області України за винятком Автономної Республіки Крим.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте