Товарознавчі аспекти ринку пластичних мас промислового призначення.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 8Следующая ⇒

Сьогодні застосовують сотні видів полімерів, та лише декілька мають найширше використання в світових масштабах (млн..т): поліетилен (ПЕ) високого і низького тиску – відповідно 14 і 9, полівінілхлорид (ПВХ) - 13, поліпропілен (ПП)-10, полістирол (ПС) -6, які за економічною ефективністю і обсягами виробництва називають великотоннажними; промисловість використовує і деякі інженерні полімери - поліетилентерефталат (ПЕТФ), поліамід (ПА), циклополіолефіни (ЦПО); екзотичне застосування мають термостійкі, як правило, дорогі полімери (рідиннокристалічні - для створення тонких внутрішніх шарів в інших видах упаковки тощо)

Передбачається суттєве зростання виробництва певних ПМ для тари і упаковок через невисоку густину (знижує транспортні витрати порівняно з металевою, скляною), міцність і відсутність постійних деформацій, хімічна стійкість, непроникність для більшості газів та парів, здатність забарвлюватись в різні кольори, менший власний об’єм, ціну та енергоємність, постійне зростання потреб у тарі із ПМ (щорічно на 4%). У найближчому майбутньому не буде суттєвих змін номенклатури ПМ для упаковки. Тенденція зниження цін на сировину із ПМ із 1995р підвищила конкурентоспроможність полімерної упаковки порівняно із традиційною (папір, скло, фольга). Вибір конкретного матеріалу для упаковки визначається термінами зберігання продуктів, бар'єрними властивостями, продуктивністю фасувального обладнання, мінімізацією відходів, можливостями досягнення дизайну.

Бажання об'єднати переваги різних ПМ і неполімерів в одній упаковці стимулювало створення багатошарових плівок (найчастіше поєднання ПЕТФ, ПА, ПП., ПЕ із алюмінієвою фольгою і папером) -багатошарових ламінатів, що здійснили переворот у виготовленні вакуумної упаковки; правда, їх застосування дещо обмежено вищою вартістю, порівнянні з плівками, впровадженням в ЄС екологічних норм, що передбачають збільшення відрахувань на утилізацію упаковки, якщо містить менше 95% одного полімеру

Застосування співексткрузії дозволило одержати орієнтовану ПП плівку з низькою температурою зварювання.

В Україні діє загальна тенденція розширення сегменту полімерів для упаковки при зростанні частки вітчизняних виробників (найбільші - спеціалізовані заводи переробки пластмас: Київський, Харківський, Прилуцький, Луцький, Сімферополь­ський), які виготовляють ПЕ пакувальні плівки різної ширини і товщини, з друкованим рисунком і без нього; термозбіжні плівки; мішки і пакети на основі ПЕ плівки широкої гами конструкцій і розмірів; видувну полімерну тару з ПЕ у вигляді пляшок, бочок, каністр місткістю до 50 л., литу полімерну тару у вигляді ящиків з перегородками (під скляні пляшки) і без них виробляють Харківський і Луцький заводи; у вигляді банок – усі перелічені заводи. Харківський завод став провідним в Україні виробником пресформ і пляшок із ПЕТФ і нових видів пакувальних матеріалів (розтяжних (стретч) плівок та мішків з застібкою "плоска блискавка" на основі ПЕ). Київський завод став провідним в Європі виробником пакувальних плівок на основі ПП і комбінованих рулонних матеріалів на основі поліолезінів, ПЕТФ, паперу, алюмінієвої фольги. АО "Завод полімерних матеріалів" (м. Київ) доповнює асортимент плівок багатошаровими плівками ПЕТФ/ПЕ ПЕТФ/АЛ/ПЕ та ламінованими ОПП плівками (це є дуже важлива тенденція національного виробництва).

Традиційно сильні позиції на ринку цих плівок в Україні займають італійські та інші імпортні плівки ( СП Манулі Україна Лтд, ПП Ельвіна). Конкурентом термозбіжної плівки, яка використовується для упакування продовольчих товарів, є розтяжна плівка з полімерних матеріалів, відома як плівка стретч.

В Україні у 2004 р цистерн, бочок, барабанів, каністр і ящиків ємністю 50-300 л. виготовлено 463000 шт, ємністю менше 50 л. – 1418000 шт.; пластмасових коробок, ящиків, решітчатої тари і аналогіних виробів - 5717 т.

За даними Всесвітнього конгресу з полімерних матеріалів, динаміка зміни потужностей ПЕ і його світового споживання (млн..т) має тенденцію до зростання: відповідно 30 та 40 у 1990р і 70 та 80 у 2005 р. У 1990-2001 рр. найбільше зростання (%) потужностей (щорічно 12-13) і споживання (щорічно 5-8) ПЕ було у країнах Азії (окрім Японії), Африки і Середнього Сходу; дещо нижче - в Західній Європі — 3,8-3,4; в Північній Америці — 5,1-4,1; практично не розвивалися потужності і споживання в країнах Східної Європи (менше 1%).

Протягом останніх років виробництво і внутрішнє споживання полімерів і виробів з них було одним з сегментів українського ринку, що найбільш динамічно розвиваються. Не дивлячись на значне зростання, рівень виробництва полімерів і виробів з них більш ніж в 3 рази нижче за рівень 1990 р. (827 тис. т). В 2002р. в Україні було вироблено полімерів і виробів з них у розрахунку 5 кг на одну людину, а спожито близько 13 кг. Це значно нижче, ніж в країнах Західної Європи і інших регіонах світу. Причому спостерігається випереджаюче зростання об'ємів споживання полімерів і виробів з них щодо темпів зростання об'ємів випуску продукції. При цьому, ураховуючи високу частку експорту у виробництві (70%), особливо полімерів, внутрішнє споживання в значній мірі формується за рахунок імпортної складової: частка продукції імпортного виробництва на внутрішньому товарному ринку полімерів і виробів з них склала в 2001 р. — 86,5%, в 2002 р. - 86 %. Таке співвідношення свідчить про незбалансованість існуючої структури виробництва і споживання, трансформації внутрішнього ринку, що продовжується, високої конкурентної активності на ринку, зокрема з боку імпортної продукції.

Внутрішнє споживання полімерів в Україні в 2004 р. склало 402 тис. т при імпортній, що становить близько 92 %. Така структура внутрішнього споживання свідчить про те, що домінуюча частина вітчизняної переробки полімерів базувалася на імпортній сировині.

Це відноситься навіть до ПЕВГ, виробництво якого в 2002 р. ЗАТ “Лукор” — ВАТ “Оріана” склав 53 % від загального виробництва всіх полімерів в Україні. Кількісно це складало 98,8 тис. т., а з урахуванням залишків на складах на експорт було продано 103,1 тис. т, причому за средньоекспортною ціною 433 $/т, яка на 10 % нижче, ніж в 2001 р. (480 $/т). Ціни на поліетилен у країнах Західної Європи на кінець 2003 – 2004 рр.. подані у табл. 7.1

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности