Тема:  Кабельні мережі. Загальні положення.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 8Следующая ⇒

ДВНЗ «Київський електромеханічний коледж»

Дисципліна: «Автоматизовані станційні системи управління рухом поїздів»

Курс: 4.

Кількість студентів –

Викладач: С.В. Половко

Дата: 17.12.2009

Заняття №1

Тема:  Кабельні мережі. Загальні положення.

Мета: навчальна: ознайомити студентів призначенням кабельних мереж. Ознайомити з елементами кабельної мережі і її загальними положеннями. Навчати студентів висловлюватися технічною мовою.

виховна: виховувати у студентів дисципліну, взаємоповагу, любов та інтерес до систем автоматики на залізничному транспорті, які вони вивчають.

       розвиваюча: розвивати у студентів увагу, пам’ять, процеси мислення, логіку.

Тип заняття: КУ.

Тривалість: 90 хв.

Допоміжні матеріали та обладнання: підручник, проектор, інтерактивна дошка.

Хід заняття:

Етап заняття та його короткий зміст

Орієнтовний час

І. Організаційний момент:

- рапорт чергового;

- поздоровленням з початком навчання на останньому курсі ДВНЗ КЕМК;

- перевірка присутніх на парі.

5 хв.

ІІ. Перевірка домашнього завдання:

34 хв

ІІІ. Повідомлення нового матеріалу:

 1. Призначення та елементи кабельних мереж.

2. Типи кабелів, їх характеристика та маркування.

3. Апаратура кабельних мереж.

4. Визначення довжини кабеля.

Д.З. Л.1 с. 310-312 + конспект

Електричні кола керування і контролю станційними пристроями автоматики і телемеханіки проектуються кабельними мережами. Спочатку застосовувались повітряні КМ, але потім з’явилась електротяга, яка дуже впливала на повітряні КМ і виникла необхідність заховати кабелі під землю. Існують такі типи кабелів: силові; контрольні; зв’язкові; сигнальні – вони нас цікавлять найбільше. Кабелі можуть бути в оболонці металевій (свинець чи алюміній) або в пластмасовій. Доцільніше застосовувати кабелі з пластмасовою оболонкою по наступних причинах:

- менша вага;

- вища м’якість;

- не піддається впливу електричній (ґрунтовій) корозії;

- вищі ізоляційні властивості;

- дешевизна. 

 Оскільки кабелі відносно дорого коштують і є найбільш слабким місцем (в плані пошкоджень) ЕЦ, їх кількість повинна бути якомога меншою.

Кабельні мережі призначені для з’єднання з постом ЕЦ об’єктів керування і контролю. Всі кабельні мережі діляться на напільні (ЕП, світлофори і т. д.) та внутрішньопостові (апарати керування, панелі живлення, релейна апаратура). Розрізняють самостійні кабельні мережі для стрілочних ЕП (керування і контроль, обігрів та пневмоочистка), світлофорів (поїзних і маневрових), рейкових кіл (живлячих і релейних трансформаторів). Кабельні мережі станційних пристроїв крупних станцій з інтенсивністю руху понад 100 пар на добу проектують, як правило, так, щоб кола стрілочних ЕП, світлофорів і РК для парного і непарного напрямку включались по різних кабелях для уникнення виходу з ладу всієї горловини при пошкодженні окремих кабелів.

Проектування кабельних мереж здійснюється на основі двониткового плану станції, на якому: розставлені всі світлофори, ЕП, апаратура РК; нанесена траса прокладки магістрального кабеля. Кабельні мережі ЕП і світлофорів можуть проектуватись по однонитковому плану станції. Довжини кабелів до об’єктів керування і контролю визначаються розрахунком з врахуванням їх відстаней від поста ЕЦ чи іншого об’єкта (ординат).

Трасу магістрального кабелю, як правило, прокладають по узбіччю крайньої колії чи в міжколійях мало діяльних ліній, вільних від ліній електропостачання і повітропроводів для пневмоочистки стрілочних переводів, з врахуванням можливості застосування машин і механізмів при кабельних роботах (як правило цього ніхто не враховує, ибо не иссякла ещё сила в руках СЦБистов) . Траса, по можливості, повинна бути прямолінійною і паралельною до найближчої колії, при необхідності перетинати колії під прямим кутом. При цьому слід уникати прокладки кабеля під гостряками і хрестовинами стрілочних переводів, в шпальних ящиках, що розміщені ближче 1,5 м від стиків рейок і 3-х метрів від відсмоктуючих фідерів електрифікованих залізниць. Глибина прокладки кабеля вздовж колій і міжколійй (ХА-ХА) повинна бути не менше 0,8 м при віддаленні від ближньої рейки на 1,9 м. Під залізничними коліями ця глибина повинна бути не менше 1,05 м. Кабель прокладається «змійкою», без натягів.  Взагалі трасу прокладки кабелю визначають комісійно (замовник, проектувальник, власник території, по якій прокладають кабель). Ходять по горловинах станції і радяться, а потім затверджують трасу кабеля.

Сигнально-блокувальні кабелі (СБ) мають струмопровідні мідні жили з поліетиленовою ізоляцією в пластмасовій оболонці діаметром 0,9 мм поперечним перерізом (ПІДЕКВАДРАТНАЧОТИРИ) 0,636 мм². Можуть використовуватись в температурному діапазоні -50÷60ºС. Опір одного км такої жили при температурі 20ºС становить 29 Ом. Раніше застосовувались кабелі з жилами діаметром 1 мм, але з метою економії кольорових металів їх випуск поступово припиняється. Бувають кабелі з простою скруткою жил ємністю 3, 4, 5, 7, 12, 16, 30, 33 і 42 жили. Частіше застосовуються кабелі з парною скруткою жил: 1×2 (2), 3×2 (6), 4×2 (8), 7×2 (14), 10×2 (20), 12×2 (24), 14×2 (28), 19×2 (38), 24×2 (48), 27×2 (54), і 30×2 (60).

Типів кабелю існує багато (подивитесь самостійно), але ті, що стовідсотково Ви повинні знати – такі: в якості напільного – СБПБ – сигнально-блокувальний з поліетиленовою оболонкою, броньований двома стальними стрічками; СБПу – сигнально-блокувальний з потовщеною поліетиленовою оболонкою (замість броні потовщена оболонка); в якості внутрішньопостового – СБВГ – сигнально-блокувальний в полівінілхлоридній оболонці голий (без броні). На посту ЕЦ броня не важлива, а важливо те, щоб кабель погано горів при пожежі, тому вінілхлорид і тому без броні. Умовно кабелі позначаються так: СБПУ-24×2×0,9.

В кабельних мережах для групування однотипних об’єктів і ЕКОНОМІЇ (пояснюється на прикладі) кабелів використовують кабельну арматуру. До її складу входять: розгалужувальні муфти

РМ – 4 - розгалужувальна муфта на чотири напрямки (один вхідний отвір, чотири вихідних отвори   

               4 колодки по 7 клем для розділення кабелю – можна розподілити 28 жил);

РМ – 7 - розгалужувальна муфта на сім напрямків (один вхідний отвір, сім вихідних отворів, сім

            колодок по 7 клем для розділення жил кабелю, можна розподілити 49 жил);

РМ – 8 - розгалужувальна муфта на вісім напрямків (два вхідних отвори, вісім вихідних отворів, 16

            колодок по 7 клем для розділення кабелю, можна розподілити 112 жил);

УПМ-24 - універсальна проміжна муфта на 24 жили (4 колодки по 7 клем, по одному вхідному і

              вихідному отвору);

УКМ-12 - універсальна кінцева муфта на 12 жил (дві колодки по 7 клем, по одному вхідному і

              вихідному отвору);

ТЯ-1 (2) - трансформаторні ящики по 4 отвори і: для ТЯ-1 – 9-15 клем, для ТЯ-2 – клем.

Також до кабельної арматури відносяться так звані бутлеги (біля ДТ). В залежності від застосування розгалужувальним муфтам РМ присвоюються такі позначення: Ст – в кабельних мережах ЕП; С – в кабельних мережах світлофорів; Р – релейних трансформаторів; П – живлячих трансформаторів. Кабель, що прокладено від поста ЕЦ до РМ називають груповим, а від РМ до об’єкта – індивідуальним. Довжина індивідуального кабеля не повинна перевищувати 200 м?

Місця установки муфт РМ визначають наступним чином (на прикладі стрілок). По ординатній лінійці визначають найближчий до поста ЕЦ привод і на його ординаті по трасі магістрального кабелю встановлюють муфту Ст. Від неї буде прокладено індивідуальний кабель до цього привода, і до тих, до яких довжина індивідуального кабеля не перевищить 200 м ?. Утворилась перша так би мовити група приводів. Тепер з решти приводів вибирається знов найближчий до поста, і на його ординаті по трасі магістрального кабелю знову встановлюється муфта Ст. А далі все по аналогії. Ці муфти Ст будуть позначатися парними чи непарними цифрами, що зростають по мірі наближення до осі поста ЕЦ (Ст-1, Ст-3…). (Сказати про риття траншей в сторону поста ЕЦ).

Необхідну кількість робочих жил групового і індивідуальних кабелів визначають розрахунками. У знову вкладуваних кабелях до 10 жил передбачають 1 запасну жилу, до 20 – 2, більше 20 – 3. Чітких вказівок по цьому питанню нема, отже, треба триматися «золотої середини» - щоб і не багато і не мало.

Довжину кабеля визначають по формулі:

                                                  L=(l+6n+l1+lз)×1,03÷1,05 (м),

де l – різниця ординат з’єднуваних об’єктів;

   6 – довжина кабеля при перетині однієї колії і одного міжколійя, м;

   n – кількість колій, що перетинає кабель;

   l1 – відстань від крайньої рейки до муфти чи шафи, від 3 до 5 м;

   lз – запас на розподілення і пере розподілення кабелю, 3 м;

1,03÷1,05 – коефіцієнт, що враховує просадку грунту, повороти та згини кабелю, 3-5% від

                                загальної довжини.

Отриману по цій формулі відповідь округляють до числа, що кратне 5 в більшу сторону. Тепер відома довжина кабеля.

У випадку, коли розраховують довжину кабеля, що прокладається від поста ЕЦ, до отриманого результату ще додають ще: 15м - для розподілу в кросовому приміщенні при кросовій системі монтажу; 25 м – без кросового монтажу (кабель з поля йде одразу на релейні стативи).

40 хв.

ІV. Закріплення нового матеріалу:

· відповіді на запитання, які виникли у студентів під час ознайомлення з новим матеріалом;

· повторення основних пунктів, перевіряючи студентів на сприйняття нового матеріалу.

8 хв.

V. Аналіз роботи на уроці. Повідомлення домашнього завдання:

1) Вивчити матеріал за літературою Л.1 на ст. 310-313 + конспект і додаткова література.

2) Закріпити знання з попередніх тем.

3) Володіти технічною мовою.

2 хв.

Примітка: з метою оперативного закріплення нового матеріалу відповіді на запитання студенти отримують протягом викладання нового матеріалу, але в декілька етапів.

Викладач                                                                                                                         С.В. Половко

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте