Поняття джерела міжнародного права

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 3Следующая ⇒

Джерело міжнародного права — це форма зовнішнього виразу норм міжнародного права, яка створюється шляхом узгодження воль суб’єктів міжнародного права.

Джерело міжнародного права не є сталою категорією. Одні джерела з’явилися, розвивали міжнародне право і, в результаті докорінних змін в міжнародних відносинах, припинили виконання функції джерела міжнародного права (рішення вселенських церковних соборів). Інші залишаються характерним джерелом міжнародного права протягом всієї історії його розвитку (звичай міжнародного права).

Історія розвитку науки міжнародного права в галузі джерел права проходила між двома категоричними точками зору:

а) термін «джерело міжнародного права» надуманий, двозначний і розпливчатий. Застосовувати його в системі, де приймаються обов’язкові рішення, небезпечно, в першу чергу, для функціонування самої системи;

б) джерело міжнародного права - це будь-який аргумент, що використовується в міжнародних домаганнях для підтвердження існування певного правила чи норми.

Загальновизнаним є перелік джерел, закріплений в ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН: «Суд, який зобов‘язаний вирішувати передані йому спори на підставі міжнародного права застосовує:

a) міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, напевно визнані заінтересованими в спорі державами;

b) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної як правова норма;

c) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

d) судові рішення і доктрини кваліфікованих спеціалістів різних націй з публічного права як допоміжний засіб для визначення правових норм (із застереженнями статті 59)».

Відповідно до статті 59 Статуту Міжнародного Суду рішення Суду обов’язкове лише для сторін, які беруть участь у справі і лише в даній справі.

Стаття 38 піддається обгрунтованій критиці. В цьому немає нічого дивного. Вона була сформульована після Першої світової війни для Постійної палати міжнародного правосуддя. Нормативний матеріал того часу був незначний. Звідси вказівка ​​на можливість використання загальних принципів права, а також в якості допоміжних засобів - судових рішень, праць фахівців.

З іншого боку, не вказані більш важливі акти - резолюції міжнародних організацій, яким належить сьогодні важлива роль у загальному процесі формування норм міжнародного права, результати якого стають формою договору або звичаїв. Значна їх роль і в тлумаченні існуючих норм. Проте ці резолюції рідко є безпосереднім джерелом міжнародного права. У такій якості вони виступають в основному в рамках наднаціональних міжнародних об'єднань, подібних Європейському союзу. Договір і звичай є універсальними джерелами, їх юридична сила випливає із загального міжнародного права. На відміну від цього правотворчі рішення організацій вважаються спеціальними джерелами. Їх юридична сила визначається установчим актом відповідної організації.

За національним законодавством, як і за іншими засобами односторонньої дії визнається лише допоміжна роль у встановлені існуючих міжнародно-правових звичаїв.

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте