Назвіть особливості діалогічного мовлення.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 9Следующая ⇒

ВАРІАНТ № 19

1. Жанри публічних виступів

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри усного публічного монологічного мовлення: доповідь, промова, виступ, повідомлення.

Доповідь – це один із найпоширеніших форм публічного мовлення. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.

Політична доповідь– виголошується здебільшого керівниками держави. Вона є поширеною формою донесення та роз’яснення суспільству питань внутрішньої і зовнішньої політики країни.

Ділова доповідь–– виклад інформації і шляхів розв’язання різних окремих практичних питань життя і діяльності певного колективу, організації.

Наукова доповідь – узагальнює наукову інформацію, досягнення, відкриття чи результати наукових досліджень.

Промова – публічний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі. Загальна мета може полягати в тому, щоб розважити, інформувати, надихнути, переконати, закликати до дії. Розрізняють промови розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні.

Виступ –  це короткотривале усне мовлення з приводу одного чи кількох питань (на зборах, нарадах, ділових засіданнях, конференціях, сесіях, відкритих слуханнях, семінарах тощо). Поширеним є виступ за доповіддю (дебати). У такому виступі орієнтовно має бути вступна частина (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиції, оцінка роботи).

Повідомлення – „ невелика доповідь на якусь тему ”. Якщо тема широка, пишуть доповідь, вузька – повідомлення.

Діалог - це форма ситуаційно зумовленого спілкування двох осіб, комунікативні ролі яких упорядковано змінюються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця).

Висловлювання у діалозі називаються репліками (комунікативними кроками).

Діалогічне професійне спілкування завжди прогнозує мету і завдання, формується під впливом мотивів фахової діяльності.

Найхарактерніші ознаки діалогу:

• безпосередність словесного контакту двох учасників спілкування;

• швидкий обмін репліками без попереднього обмірковування;

• ситуативна залежність реплік;

• можливість імпліцитного способу передачі інформації (репліки

скорочені, нерозгорнуті);

• використання паравербальних засобів (жести, міміка, рухи тіла,

погляд, відстань тощо), що реалізуються візуально;

• зорове й слухове сприйняття учасників діалогу;

• важливість інтонації, тембру, тональності.

Інтонація сприяє формуванню діалогічного контексту.

3. Підберіть синоніми до слів:

Вчитися - навчатися

Локальний - місцевий

4. Оберіть варіант, у якому всі форми ступенів порівняння прикметників правильні:

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману