I. Основи військової політики держав-учасників

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 6Следующая ⇒

Держави-учасники об'єднані військово-політичними та економічними інтересами, що склалися військово-технічною базою та інфраструктурою, прагненням проводити узгоджену політику щодо забезпечення колективної безпеки.
Держави-учасники будуть проводити консультації з метою координації позицій і проведення узгодженої політики в області безпеки:
· Щодо інших держав - учасниць СНД - з питань військового співробітництва та надання взаємної допомоги при вирішенні проблем військового будівництва;
· Щодо НАТО та інших військово-політичних організацій - з питань співпраці і партнерства, участі у наявних і створюваних нових структурах регіональної безпеки.
Держави-учасники забезпечують колективну безпеку всіма наявними в їхньому розпорядженні можливостями при пріоритеті мирних засобів. При виробленні заходів забезпечення колективної безпеки вони враховують наступне.
Завершення глобального протистояння між Сходом і Заходом значно знизило небезпеку виникнення світової війни.
Разом з тим існує значна кількість регіональних міждержавних і внутрішньодержавних проблем, загострення яких загрожує переростанням у збройні конфлікти та локальні війни. Передумови для цього зберігаються у соціальних, політичних, економічних, територіальних, національно-етнічних, релігійних та інших протиріччях, а також у прихильності ряду держав до вирішення їх силовими методами.
Основними джерелами воєнної небезпеки держави-учасники вважають:
· Територіальні претензії інших країн до держав-учасниць;
· Існуючі і потенційні вогнища локальних воєн і збройних конфліктів, насамперед у безпосередній близькості від кордонів держав-учасників;
· Можливість застосування (у тому числі несанкціонованого) ядерного та інших видів зброї масового ураження, що знаходиться на озброєнні ряду держав;
· Поширення ядерної та інших видів зброї масового ураження, засобів її доставки та новітніх технологій військового виробництва в поєднанні зі спробами окремих країн, організацій та терористичних груп реалізувати свої політичні і військові устремління;
· Можливість підриву стійкості стратегічної обстановки в результаті порушення міжнародних домовленостей в області обмеження і скорочення збройних сил і озброєнь, необгрунтованого нарощування військової потужності іншими державами та військово-політичними союзами;
· Спроби втручання ззовні у внутрішні справи держав-учасників, дестабілізації їх внутрішньополітичної обстановки;
· Міжнародний тероризм, політику шантажу.
В якості чинників, здатних призвести до переростання військової небезпеки в безпосередню військову загрозу, держави-учасники розглядають:
· Нарощування угруповань військ (сил) у прилеглих, до зовнішніх кордонів держав-учасників регіонах до меж, які порушують співвідношення сил;
· Створення і підготовку на території інших держав збройних формувань, призначених для застосування проти держав-учасників;
· Розв'язання прикордонних конфліктів та збройних провокацій з території суміжних держав;
· Введення іноземних військ на суміжні з державами-учасниками території (якщо це не пов'язано із заходами по відновленню та підтриманню миру відповідно до рішення Ради Безпеки ООН або ОБСЄ).
Пріоритетними напрямами у спільній діяльності по запобіганню військової загрози держави-учасники вважають:
· Участь спільно з іншими державами і міжнародними організаціями у створенні систем колективної безпеки в Європі та Азії;
· Координацію дій з реалізації наявних і розробці нових міжнародних домовленостей з питань роззброєння і контролю над озброєннями;
· Розширення заходів довіри у військовій області;
· Встановлення і розвиток рівноправних партнерських відносин з НАТО, іншими військово-політичними організаціями та регіональними структурами безпеки, спрямованих на ефективне вирішення завдань по зміцненню миру;
· Активізацію діалогу з підготовки та прийняття ефективних міжнародних домовленостей у сфері скорочення військово-морських сил і озброєнь, а також обмеження військово-морської діяльності;
· Проведення операцій з підтримки миру за рішенням Ради Безпеки ООН, ОБСЄ, відповідно до міжнародних зобов'язань;
· Узгодження зусиль з охорони зовнішніх кордонів держав-учасників;
· Підтримання збройних сил та інших військ держав-учасниць на рівні, що забезпечує оборонну достатність.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов