Міністерство освіти і науки України

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра філософії

Самостійна робота

З філософії

за текстом Ж.П.Сартра

«Экзистенциализм – это гуманизм»

Підготувала:

студентка БФ

групи МБГ-21

Осипенко Н.Ю.

Перевірила:

Пугачова Т.В

Пугачова

Київ 2016

Жан-Поль Шарль Емар Сартр — французький філософ, драматург, письменник. Сартр був одним із найвідоміших і найвпливовіших мислителів сучасності. У творах Сартра поєднуються літературні і філософські погляди. У своїх ранніх філософських працях він зосереджується на емоціях, уяві та природі особистості.

У своїй праці Сартр перш за все намагається спростувати стереотипи, що склалися у суспільстві: деякі звинувачували екзистенціалістів у тому, що вони бачать лише все темне, мерзенне і забувають про багато гарних речей, які оточують нас щодня; інші звинувачували екзистенціалістів у тому, що вони закликають людей зануритися у квієтизм. Врешті поняття екзистенціалізму було настільки викривлене, що його ототожнювали із якоюсь непристойністю. Тому філософ прагне розставити всі крапки над «і» та пояснити, яке саме значення було вкладене у поняття «екзистенціалізм».

Екзистенціалісти перш за все вважали, що існування передує сутності, і саме на цьому твердженні було побудоване їх вчення. Тобто бог створює людину використовуючи певну «техніку» та керуючись певною метою.

Атеїстичний екзистенціалізм, прихильником якого був  Сартр, вчить тому, що навіть якщо бога не існує, то є буття, яке з’являється раніше ніж його можна визначити певним терміном, і це буття – людина. Людина спершу починає жити, а лише потім визначається, таким чином вона створює сама себе. Таким чином, екзистенціалісти покладали відповідальність на людину, за її існування.

Для мене було дуже цікавим одне з тверджень екзистенціалістів, у якому сказано про те, що ми вибираємо завжди найкраще, але ніщо не може бути благом для нас, якщо воно не є благом для всіх. Так для кожної людини властиво сумніватися і думати, що інші люди зіставляють свої дії із вчинками цієї людини. У роботі вказано, що кожен екзистенціаліст вважає людину – тривогою, яка покладає на кожного пряму відповідальність не тільки за себе, а за інших людей, і є частиною кожної нашої дії.

 Екзистенціалісти найбільшу відповідальність за все покладають на людину, вони вважають, що людина може контролювати себе, наприклад, вони заперечують те, що пристрасть має владу над людиною, і кажуть, що людина відповідальна за свої пристрасті і захоплення.

 Головною ідеєю екзистенціалістів є те, що людина сама керує своїм буттям, жодна мораль не підкаже нам як правильно вчинити, це можемо вирішити лише ми. Людина є ніщо інше як свій власний проект, людина існує настільки, наскільки усвідомлює сама себе. Ми самі творимо своє життя, створюємо свій  образ, а поза ним насправді нічого немає. Доля людини полягає у ній самій. Не існує науки, яку одна людина може осягнути, а інша – ні. Це залежить виключно від людини, якщо вона запевнить себе у тому, що має хист до цього, то попри усі складнощі досягне бажаного. Усі наші здібності насправді виходять із нас, і ми самі обираємо те, чим нам більше подобається займатися.

Кожен намагається створити свій власний світ цінностей, відмінний від матеріального. Але усі наші цінності несерйозні. Оскільки ми самі їх вибираємо.  Людина сама вирішує ким їй бути, і ким для неї є інші, ми визначаємо кожного у зв’язку з її рішенням зайняти певну позицію, тому не можна дорікати нам у довільності вибору. 

Для мене було незвичним переосмислення екзистенціалістами відчаю. Вони у цей термін вкладають дуже цікаве значення: ми братимемо до уваги лише те, що залежить від нашої волі або ту суму ймовірностей, які роблять можливими наші дії. Ми маємо обмежуватися лише тим, що бачимо, покладатися на власні сили, адже ніколи ніхто не відтворить твою ідею, так як прагнув цього ти.

Філософи заперечують існування такого поняття як «любов», окрім тієї, що створює сама себе. Людина завжди має вибір, і навіть якщо вона нічого не вибрала – це і є її вибір. Поняття «гуманізм» можна розуміти як теорію, що розглядає людину як ціль та найвищу цінність, однак екзистенціалісти вважають що людина завжди недовершена. Вони також нагадують людині, що ніхто не може вирішити її долю, окрім неї самої, людина може реалізувати себе, лише занурившись всередину. Людина має набути саму себе, і запевнитись у тому, що ніщо не може врятувати її від самої себе, навіть докази існування бога. Екзистенціалізм – це оптимізм і вчення про дії.

Я вважаю цю працю важливою у своїй фаховій підготовці, оскільки вона відкриває поняття буття та сенсу людського життя в цілому. Не мою думку, кожна людина, що прагне чогось у житті має спершу усвідомити себе, а це, напевно – найважче.

Запитання:

1. Поняття «жити» та «існувати», чи можна сказати, що «існування» в деякій мірі може бути глибшим за поняття «життя»?

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности