Провідні концепції країнознавства

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6

1.3 Провідні концепції країнознавства

№

п/п

Концепції

Критерії їх виділення

Провідні методи

синтезу

1.

Районна школа М.М. Баранського

Форма організації знань про країну на основі переходу від реґіоналізму галузей до реґіоналізму територіальних комплексів

Синтетичне картографування, порівняння "від місця до місця", систематизація, генералізація, районування

2.

Проблемне країнознавство (В.М. Гохман, Я.Г. Машбиц)

Ключові проблеми

розвитку окремих країн та груп країн

Побудова комплексних характеристик навколо ключових проблем

3.

Синтез країнознавства з геоглобалістикою (С.Б. Лавров, Г.В. Сдасюк)

Реґіоналізація

глобальних проектів і моделей, дослідження дії глобальних процесів на країну

Міждисциплінарні дослідження, порівняльні міждержавні дослідження

4.

Середовище

суспільного розвитку як предмет країнознавства (В.О. Анучін)

Подолання дуалізму країнознавства (поділу на фізико - та суспільно-географічне)

Дослідження результатів взаємодії природи і суспільства

5.

Країновлаштування:

ландшафтний підхід (А.Б. Басалікас, Г. Ріхтер, О.Г. Топчієв)

Оптимізація господарського освоєння території (ландшафтів)

Геосистемна організація, генералізація, метод картоїдів

6.

Гуманітарно-

образне країнознавство (Р. Міншул, Дж. Паттерсонс, І-Фу Туан)

Створення образів

територій (країн)

Емоційно-художні форми пізнання

2. Природно-рекреаційні ресурси Єгипту

1.1 Єгипет - найбільша країна Арабського Сходу, один з центрів його політичного і культурного життя, «туристична Мекка» світу. Єгипет - країна з багатою п'ятитисячелітньою історією. Третя частина найбільших історичних пам'яток знаходяться тут: грандіозні піраміди і могутні фараони, величний Ніл і мовчазний Сфінкс, чудова Клеопатра і могутня цариця Хатчепсут, красуня Нефертіті та багато іншого. Символом Єгипту є піраміди, їх у країні близько сотні: великі, маленькі, ступінчасті, схожі на купу каміння. Найвідоміші знаходяться на плато Гіза. Однак, крім самих древніх таємниць історії, Єгипет поєднує в собі всі достоїнства сучасної арабської держави з розвиненою туристичною інфраструктурою і готельним сервісом та багатющими, багатовіковими традиціями.

Саме це і приваблює туристів. Через такий величезний інтерес в Єгипті і з'явилися цілі курортні міста і зони відпочинку, де кожен відпочивальник може відчути себе так, наче він поринув у східну казку.

Крім гарної засмаги і захоплюючих екскурсій, тури в Єгипет принесуть із собою незабутні враження від екзотичних таємниць Сходу. Особлива цінність і гордість єгиптян - Червоне море. Воістину, унікальне місце для дайвінгу. Професіонали і любителі цього екзотичного відпочинку з усіх країн щоліта прагнуть до Єгипту.

1.2 Природні рекреаційні ресурси – це об’єкти і явища природного походження, що можуть бути використані для туризму, лікування, відпочинку, впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність. Вони сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини, її працездатності, використовуються для прямого й опосередненого споживання та виробництва курортних та туристичних послуг [

Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних, соціаль­но-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності [3, с. 86]. Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності.

Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти.

1.3 Природні ресурси, як і географічні, завжди були основою розвитку туризму. Природні ресурси виконують численні функції; однією з найважливіших є можливість їхнього використання як засобу відновлення фізичних і духовних сил людини. Природні туристичні ресурси варто розглядати як ресурси, що активно використовуються для збереження чи підтримки здоров'я індивідуума. До них можна віднести як окремі компоненти природи, так і весь природний комплекс.

Усі природні ресурси оцінюють залежно від їх рекреаційного або туристичного потенціалу. Однак ступінь використання природних ресурсів може бути різним і залежить переважно від спеціалізації регіону.

При класифікації природних ресурсів доцільно враховувати як їх природне походження, так і економічне значення для туризму.

Виокремлюють такі групи природних ресурсів.

· За походженням:

— фізичні, до яких належать компоненти неживої природи (геологічні, кліматичні, гідрологічні, термальні ресурси);

— біологічні — жива природа (ґрунтові ресурси, флора, фауна);

— енергоінформаційні — специфічні поля ноосферної природи, що служать факторами привабливості (наприклад, місцевість чи ландшафт). Цей тип ресурсів є базою для розвитку таких видів туризму, як культурний, сенсетивний і релігійний.

· За видами рекреаційного використання:

— мінеральні води;

— грязі;

— ванни;

— солярії;

— ліси.

Варто розрізняти природні ресурси за характером залучення в туристичну діяльність:

· природні ресурси, які можуть сприйматися зором, наприклад, пейзажі, захід чи схід сонця, мальовничий ландшафт. У цьому разі можна говорити про екологічний туризм, тому що туристично-рекреаційна діяльність на них негативно не впливає;

· природні ресурси, які використовуються без їх прямого споживання. Наприклад, лісові масиви деградують від постійного відвідування туристами; від тісняви на традиційних приморських курортах, наприклад* в Італії, погіршується склад води і забруднюється узбережжя. Розвиток автотуризму в Німеччині спричинив будівництво автомобільних доріг, а це призвело до скорочення лісових площ. Безконтрольний наплив туристів може порушити екологічний баланс усередині екосистеми країни. Сумним прикладом є острів Таїті, кількість відвідувачів якого зросла з 10 тис. осіб на рік на початку 60-х років XX ст. до 18 тис. осіб на рік на сьогодні;

· природні ресурси, які безпосередньо використовуються у туристичній діяльності. Нераціональне використання може призвести до практично повного їх виснаження і навіть зникнення.

Однією з особливостей природних туристичних ресурсів є те, що вони здебільшого не відновлюються в міру споживання. Останніми роками провадяться дослідження впливу туризму на природні екосистеми, що описуються в термінах ризику і небезпеки. Наприклад, нові дороги сприяють розвитку автомобільного туризму, але водночас спричиняють зменшення площі лісів, необдумане будівництво готелів спричиняє порушення складу ґрунтів.

З природних рекреаційних ресурсів можна виокремити бальнеологічні, фітолікувальні, ландшафтні, кліматичні, пляжні ресурси та спелеоресурси.

· Бальнеологічні ресурси — природні лікувальні речовини, що використовуються для немедикаментозного лікування на курортах і в позакурорт-них умовах. Ці ресурси беруть участь в основному процесі суспільного виробництва — неперервному відтворенні фізичних сил і розумових здібностей людини, психічного тонусу, відновленні та підвищенні кваліфікації працівників, зростанні їхнього загальноосвітнього та фахового рівнів.

До бальнеологічних ресурсів належать лікувальні мінеральні води та пелоїди (грязі). Основними природними лікувальними ресурсами є ті, що безпосередньо використовуються у бальнеолікуванні, визначають його санаторно-курортну спеціалізацію і профілізацію: питні та купальні води, лікувальні грязі та озокерит. До них належать також лікувальний клімат, різноманітні природні водойми та мальовничі ландшафти, які сприяють оздоровленню та гартуванню тих, хто одужує після хвороби.

Природні мінеральні води поділяють на вісім основних бальнеологічних груп: мінеральні води без специфічних компонентів і властивостей, вуглекислі, сірководневі, залізисті й миш'якові, йодобромні, радонові, бор вмісні та слабо мінералізовані з високим вмістом органічних речовин.

Бальнеологічні курорти — це екологічно найчистіші природні екосистеми, гармонізовані із соціальними потребами людини на основі досягнень науки і техніки. Без такої гармонії неможливі ні використання лікувального ефекту цих територій, ні їх збалансований розвиток у майбутньому.

· Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їхніми водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.

· Кліматичні ресурси — важлива складова розвитку рекреаційного господарства, вони визначають загальну комфортність території для лікування та відпочинку. Кліматичні умови певних регіонів протипоказані для відвідування рекреантами з деякими захворюваннями, наприклад бронхіальною астмою, зате в інших кліматичних умовах такі хворі почуватимуться добре.

· Пляжні ресурси становлять вагому частку всіх рекреаційних ресурсів. Понад 55 % рекреантів світу так чи інакше пов'язують свій відпочинок і оздоровлення з перебуванням біля води (приаквальні курорти, будинки відпочинку, круїзи тощо), де на людський організм діє комплекс оздоровлювальних чинників, пов'язаних зі стихією моря. Найпривабливішими та найпопулярнішими світовими пляжними місцевостями є Лазурне узбережжя Франції — від Тулона до Монако. Його протяжність — 230 км, а ширина — близько 20 км. Останніми десятиріччями все популярнішими стають прибережні території Півдня Італії, Півдня і Сходу Іспанії, Сардинія, Балеарські й Канарські острови, Мальта, узбережжя Адріатики (Хорватія). Не втратили своєї привабливості причорноморські береги Болгарії (Золоті Піски), Румунії, Південного берега Криму. Серед інших регіонів світу найпопулярнішими зонами відпочинку є узбережжя морів і океанів, що омивають береги США, Мексики, Гавайські, Багамські, Бермудські острови, а також курортні місцевості Марокко, Тунісу, Єгипту, Ізраїлю, Туреччини, Таїланду, Індії, Китаю, Японії, Бразилії.

Природні ресурси Єгипту: нафта, природний газ, залізна руда, фосфати, марганець, вапняк, гіпс, тальк, азбест, свинець, цинк.

· Нафта і газ

Єгипет має значні запаси вуглеводневої сировини. Нафтові родовища приурочені головним чином до рифтових западин Червоного моря і Суецької затоки та північної околиці Лівійської пустелі (западини Каттара і Сіва і інші північно-західні райони). У межах деяких нафтоносних горизонтів, а також в дельтовій області розвідані родовища природного газу. У нафтогазоносному бас. Суецької зат. виявлено понад 50 нафтових і газових родовищ. Загальні запаси нафти – 510 млн т (1998), природного газу – бл. 814 млрд м³ (1998). Найбільші родовища нафти – Ель-Білаїм, Рамадан, Джулай, Ель-Морган. Нафти важкі (920 кг/м³) високосірчисті (3,3-4,6%), середні (850 кг/м³, вміст сірки 1,3-1,7%). У 2000-2001 рр. зроблено серію газових відкриттів в дельті Нілу. Компанія BG International на дільниці Уест-Дельта-Діп-Марін отримала притоки газу в 1.2 млн м³/добу, у вкв. Файоум (Fayoum)-L-1x, за 35 км від берега на глибині моря 400 м, з двох продуктивних горизонтів отримано 0.8 млн м³/добу газу. Запаси родовища, за оцінкою компанії, можуть досягати 17 млрд м³. За даними загальні видобувні запаси нафти в Є. станом на 2001 складають 3.75 млрд барелів (за більш оптимістичними оцінками – до 10 млрд бар.).

Ресурси і резерви природного газу оцінені в 1999 складають 1 100-1 700 млрд м. куб.

· Вугілля

Поклади кам'яного вугілля зосереджені в Файюмській западині і на півночі Синайського п-ова. Запаси бурого і кам'яного вугілля в країні невеликі – до 190 млн т. Вугленосні відклади юри і карбону. Найбільші родовища вугілля – Магара, Аюн-Муса, Ваді-Тора. Потужність пром. пластів 0,2-1,87 м. Вміст сірки 2,7-3,6%, вихід летких 23,5-59%, золи 4,4-26,3%, теплота згорання вугілля 14,7-30,48 МДж/кг.

· Руди

Основним рудоносним районом країни є гори Етбай (родовища урану, титану, міді, олова, золота, молібдену, ніобію, вольфраму).

Родовища залізних руд зосереджені в Бахарійському (запаси понад 417 млн т), Кусейрському (80 млн т) і в Асуанському районі (150 млн т). Осадові руди приурочені до еоцен-олігоценових і верхньокрейдових відкладів, метаморфогенні – до докембрійських порід (Ель-Кусейр). Поклади придатні для відкритої розробки.

Родовища марганцевих і залізо-марганцевих руд виявлені на Синайському п-ові і узбережжі Червоного м. в районі Халаїб. Руди метасоматичні і жильного типу. Найбільше родов. Умм-Бугма. Вміст Mn в рудах змінюється від 6 до 57%, Fe – 16-69%. Загальні запаси родов. 20 млн т.

Родовища титанових руд осадові і магматогенні, загальні запаси – 106 млн т. Запаси уранових руд на середину 1990-х рр. складали бл. 425 тис.т. Ресурси власне урану на 1998 р. – 15 тис. т. Платиноїди. Прогнозні ресурси МГП Єгипту незначні і складають до 300 т (~ 0,6% світових).

· Алюміній. Основне джерело алюмінієвої сировини в країні – нефелінові сієніти (родовище Абу-Хурук в Аравійській пустелі).

· Інші металічні корисні копалини. Загальні запаси руд інших к.к такі: вольфрамових – бл. 25 тис.т., золотоносних – 30-45 т, ресурси – до 450 т (в перерахунку на метал), молібденових – 32 тис.т. (метал), ніобієвих – 150 тис.т. (оскид), олов’яних – понад 50 тис.т. (метал), свинцевих – 50 тис.т. (метал), стронцієвих – 1,7 млн т. (оскид), танталових – 43 тис.т.(оксид), цинкових – 860 тис.т. (метал).

· Фосфорити

Єгипет багатий на фосфорити. Запаси P2O5 в Єгипті – 5.2% від світових. Виділяються три фосфоритоносні райони: Червоного моря, Нільський оазис Харга. Загальні запаси фосфоритів в 1990 х рр. оцінені в 3,1 млрд т., вміст Р₂О₅ в рудах 21,5-34%.

Будівельні матеріали У Єгипті зосереджені істотні запаси цементної сировини (вапняки, глини, мергелі). Багаті родов. вапняків знаходяться в долині Нілу, Олександрії і Суецького каналу, Синайського п-ова. Загальні запаси вапняків Є. На середину 1990-х рр. складають бл. 17 млрд т. Всесвітньою популярністю користуються асуанські граніти і інші будівельні матеріали.

· Інші корисні копалини. До дельти Нілу приурочені родовища кухонної і кам'яної солі, соди, гіпсу, титану і інших корисних копалин. У надрах Єгипту є промислові запаси азбесту, бариту, тальку, плавикового шпату.

1.4 Рекреаційні ресурси:

Єгипет найбагатший на рекреаційні ресурси за всі регіони Північної Африки.

Основними рекреаційними ресурсами Єгипту є історико-культурні пам'ятки країни, які органічно доповнюються тропічним кліматом і протяжним морським узбережжям. Червономорське узбережжя з його унікальними природними умовами і ресурсами є основним. Саме тут знаходяться основні базові курорти країни Шарм-ель-Шейх і Хургада, на яких відпочивають туристи з усього світу, звідси їх розвозять автобусами та літаками до всіх знаменитих туристичних об'єктів. Найпрестижнішим морським курортом Єгипту, безумовно, є Шарм-ель-Шейх (у перекладі означає Царська затока). Нині важко повірити, що ще в 70-х роках XX ст. тут нічого не було. Шарм-ель-Шейх знаходиться на південному виступі Синайського півострова у тропічній зоні. Туристичний сезон тут триває весь рік. Навіть у найхолодніші зимові місяці температура води не опускається нижче + 20-22 °С, а повітря - нижче +23-25 °С.

На березі великої бухти Наама (Наама-бей) збудовано багато десятків чудових готелів і цілих готельних містечок з окремими будиночками, плавальними басейнами, барами, розважальними центрами тощо. Тут створені всі умови для відпочинку і занять спортом. Особливо високо цінують цей курорт аматори підводного плавання. Поблизу Шарм-ель-Шейху знаходиться національний парк Рас-Мухаммад, якому немає рівних в усій Північній півкулі за кількістю і красою коралів, морської флори і фауни. Підводне плавання, або дайвінг, у Шарм-ель-Шейхі є, напевно, головним задоволенням. Тому місцеві магазини пропонують все необхідне для аквалангістів-початківців і досвідчених аквалангістів. Більше двох десятків дайвінг-центрів надають всі необхідні послуги: від обладнання до досвідчених інструкторів.

Для тих, хто віддає перевагу іншим видам відпочинку, Шарм-ель-Шейх пропонує тенісні корти і джакузі, гольф-клуби і тренажерні зали, віндсерфінг і кінні мандрівки, парашутні та водні мотоцикли. Тисячі туристів мандрують на квадрациклах пустелею до бедуїнів чи отримують всі види водних розваг у місцевому аквапарку. Молоді туристи дуже полюбля- ють джип-сафарі по пустелі.

Для Шарм-ель-Шейху характерне бурхливе нічне життя. Тут безліч дискотек, нічних барів, клубів, казино і барвистих шоу-вистав. Увечері всі ресторани, кафе і бари заповнені.

Шарм-ель-Шейх є базою для близьких і далеких екскурсій. Найпопулярнішими серед них є мандрівки до Каїру і пірамід у Гізі, а також до монастиря Святої Катерини на Синаї, де знаходиться каплиця Неопалимої купини. Сам монастир розташований біля підніжжя гори Синай, де за переказом Мойсею були передані скрижалі з десятьма заповідями.

Біля всіх основних готельних комплексів майорять на щоглах прапори країн, звідки до Єгипту прибули туристи. Все більше стає тут прапорів України.

Хургада в минулому була головним морським курортом країни, але після виникнення і стрімкого розвитку Шарм-ель-Шейху втратила свій статус. Хоча вона і розміщена південніше за Шарм-ель-Шейх, тут значно менше коралів. Тому туристи часто віддають перевагу курорту Ель-Гуна, що знаходиться на 30 км північніше Хургади.

Містечко Ель-Гуна не схоже на інші морські курорти Єгипту. Його ще називають "Венецією на Червоному морі". Тут немає великих багатоповерхових готелів. На численних островах розташовані дуже затишні будиночки у східному стилі. По каналах між остовами курсують невеликі човни. Родзинкою дайвінгу Ель-Гуни є затонулі кораблі. В центрі курорту є щось на зразок курзалу - Кафр, будівля у стилі традиційної єгипетської архітектури.

Ель-Гуна - автономна рекреаційна система з власним невеликим аеропортом, інформаційним і бізнес-центром, акваріумом, картингом, ресторанами, кафе, барами, дискотеками, оздоровчим комплексом тощо. Тут є сучасна клініка, база для катання на верблюдах і конях, торгові галереї. Славиться курорт і найкращим на Близькому Сході гольф-клубом.

Майже всі туристи, які їдуть до Каїра і пірамід у Гізі, відвідують знаменитий Єгипетський музей. У ньому представлена найбільша колекція єгипетського мистецтва у світі. В 1902 р. вона була розміщена у будівлі, яка нині прикрашає одну з центральних площ Каїра.

В Єгипетському музеї більше ста залів і галерей, в яких розміщено близько 150 тис. експонатів. Щоб їх ретельно оглянути, необхідно декілька тижнів. Тому туристом потрібний досвідчений і фаховий екскурсовод, який зверне їх увагу на найголовніше. Хоча і так всі 150 тис. експонатів музею є найцікавішими із сотень тисяч, які зберігаються в його запасниках.

Історія Єгипту надзвичайно багата і протяжна. Щоб осягнути її всю, необхідно відвідати в Каїрі, крім Єгипетського, ще Коптський, Ісламський і Греко-Римський музеї в Александрії.

Велику цікавість викликає в Єгипті гробниця Тутанхамона.

Найпопулярнішим туристичним центром Єгипту є Луксор - невелике місто на 650 км південніше від Каїра. Найкраще сюди добиратися із Хургади. Луксор колись був грандіозною столицею давньоєгипетської держави. Давні єгиптяни звали її Уасет, греки - Фіви, а араби - Аль-Уксур (палаци).

Причина такої популярності Луксора доволі проста: тут зосереджено більше третини культурної спадщини Давнього Єгипту. Нині Луксор є неповторним музеєм під відкритим небом. Тут на кожному кроці руїни стародавніх храмів, залишки скульптур, наприклад, храм цариці Хатшепсут тощо. Але найвідомішою і найвражаючою частиною Луксора є храм Карнака. Його будували протягом 2000 років. У стародавніх Фівах стояли два грандіозні храми - Карнацький і Луксорський, які з'єднували алеї сфінксів. На східному березі Нілу знаходилася резиденція фараонів, а величезний некрополь - традиційне для Давнього Єгипту "місто мертвих" - на західному. Нині це найграндіозніші культурно-археологічні залишки давніх цивілізацій у світі. Карнацький храм Амон-Ра вважається найбільшим колонним храмом у світі.

Туристичних об'єктів, які пов'язані з Давнім Єгиптом, у країні не злічити. Варто згадати великий некрополь фараонів різних династій у Саккарі. Туристів тут найбільше приваблює поховальний комплекс фараона Джосера зі східчастою пірамідою.

У Мемфісі, який давні єгиптяни звали Менноф-Ра, можна оглянути руїни храму Птаха, в якому коронувалися фараони. У місті, що було столицею Єгипту, донині збереглася скульптура фараона Рамзеса II заввишки 14 м і святилище фараона Сеті І.

Унаслідок пожвавлення інтересу до старожитностей Давнього Єгипту в країні поки що мало уваги приділяється туристичним об'єктам доби панування Риму чи християнського та ісламського періодів єгипетської історії, а їх тут безліч. Наприклад, в Александрії є колона Помпея, римський амфітеатр, храм Сарапіса. Тут багато давніх церков, мечетей і фортів. Усе це - величезний рекреаційно-туристичний резерв Єгипту.

XXI ст. проголошене століттям сфери обслуговування. Усвідомлюючи це, а також ґрунтуючись на наявному рекреаційно-туристичному потенціалі, в Єгипті здійснюють послідовну протекціоністську політику, спрямовану на подальший розвиток цієї галузі господарства. Всі об'єкти туристичної інфраструктури на перші десять років роботи звільняються від податків. Влада максимально полегшує умови кредитування іноземних інвестицій. Уряд прокладає дороги до все більшої кількості об'єктів туризму. Нині туризм забезпечує понад третину бюджету країни.

На міжнародному туристичному ринку панує дуже гостра і жорстока конкуренція. Однак є країни, які пропонують неповторний і унікальний рекреаційний продукт і тому значною мірою є поза конкуренцією. До них належить Єгипет.

Єгипет - одна з небагатьох ісламських держав, відкритих для масового туризму. Рекреаційно-туристичне господарство країни залишається головним валютним джерелом. Тому внутрішні політичні противники режиму, намагаючись порушити соціально-економічну стабільність у державі, вдаються до терористичних актів проти іноземних туристів.

Потік туристів до Єгипту постійно зростає. Це починає турбувати світову громадськість. В Єгипті знаходиться найбільша у світі кількість історичних пам'яток, які перебувають під охороною ЮНЕСКО. Єгипетська давнина є духовним спадком усього людства. Надмірна кількість туристів шкодить історико-культурним цінностям Єгипту.

Основними рекреаційними ресурсами Єгипту є історико-культурні пам'ятки країни, які органічно доповнюються тропічним кліматом і протяжним морським узбережжям. Морські курорти Червономорського узбережжя є базами, де туристи відпочивають і звідки їх розвозять автобусами і літаками до всіх знаменитих єгипетських туристичних об'єктів.

За матеріалами:

1. Масляк П.О. Країнознавство. Підручник. - К.: Знання, 2008. - 292 с.

2. http://uk.wikipedia.org/wiki/

3. http://www.info-works.com.ua/referats/Geographic/3304.html

4. http://tourlib.net/books_ukr/smal24.htm

5. http://elise.com.ua/ru/content/103-prirodno-klimatichni-turistichni-resursi

6. http://tourlib.net/books_ukr/maslyak-rekr12.htm

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров