Єдність як шлях досягнення миру душевного в житті і творах 

Єдність як шлях досягнення миру душевного в житті і творах 

                                  Григорія Сковороди

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................................... 3

ОСНОВНА ЧАСТИНА........................................................................................... 4

ВИСНОВОК............................................................................................................. 6

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ......................................................................................... 7

ВСТУП

Сковорода Григорій Савич (1722-1794) - видатний філософ, просвітитель. Його філософське вчення базується на ідеї «трьох світів»: макрокосму (Всесвіту), мікрокосму (людина) і світу символів (Біблія), що зв'язує перші два початка.¹ Макрокосм складається з численних світів, а його головним критерієм є чотири елементи - вогонь, повітря, вода і земля. Мікрокосм - це основа філософської системи Г. С. Сковороди.

Актуальність теми.  Філософ вважав, що своєї істинної прояви власне людське буття людина набуває не з появою тілесності з її чуттєвими властивостями, а лише за умови досягнення нею невидимості, глибинних внутрішніх духовних джерел.² Тому принцип «пізнай себе» проходить через всі його філософські твори. Сковорода постійно повторює: «подивися самого себе», «слухай себе».

Метою роботи є розгляд єдності як шляху досягнення миру душевного в житті і творах Григорія Савича Сковороди.

_____________________________

¹ Чернишов В.В. Поняття «Materia Æterna» у Г.С. Сковороди // Філософія і майбутнє цивілізації: Тези доповідей і виступів IV Російського філософського конгресу. - Сучасні зошити, 2005. С. 346 - 347.

²Лощиц Ю.М. Григорій Сковорода. Мандрівний філософ в житії і переказах. Біографічне оповідання. - М., 2008.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Г.С. Сковородой била створена власна етико-моралістична, етико-гуманістична система розуміння людини з цільної ідеєю «внутрішнього» людини, в основі якого лежить Бог. Саме тому пізнання Бога виглядає як пізнання самого себе, як служба самому себе. Філософ також відчайдушно відстоював ідеал «нерівної рівності», який передбачає для кожної людини його індивідуальний життєвий шлях. При цьому в якості критерію морального вибору він називав «спорідненість» людини, його приналежність до того чи іншого типу поведінки.

Сковородою була також заснована і обгрунтована концепція «срідної праці». Вона полягала в тому, що для людини важливо займатися справою, повністю відповідною його природним нахилам і здібностям. Крім того, він наголошував на цьому в якості єдності душі і тієї місії, що покладена на індивідуума. На його думку, тільки за такої умови робота буде не тільки засобом забезпечення матеріального існування людини, але і уособлювати форму його духовного самоствердження, і, як наслідок, в цьому і буде справжнє щастя. Однак що стосується самого щастя, то його філософ бачив в сердечній чистоті, духовній рівновазі, підтверджуючи своїм власним життям. Він був одним з тих небагатьох, хто не тільки писав художні та філософські твори, але також і своїм прикладом, способом дій і думок доводив свої теорії.

Помітне місце в творчості Г.С. Сковороди займали вірші соціального плану. Він викривав пороки сучасної йому дійсності. У його віршах проявлявся потворний світ експлуататорів-кріпосників. Сам же автор глибоко переживав трагізм народу, співчував оточуючим його селянам.

У більшості своїх творів філософ виступає як демократ і переконаний гуманіст. Над усе іншого він ставив свободу людини. Підкреслюя, що вона повинна бути не тільки тілесної, але й духовної, внутрішньої, що можливо лише в тому випадку, якщо людина без залишку віддається своїй справі.

Ідея свободи в його творчості поєднується з антимонархическими поглядами. Г.С. Сковорода досить відверто висловлював своє негативне ставлення до царизму, який пов'язував з тіраніей. Тому більшість творів насичені громадським пафосом. Наприклад: «Всякому городу нрав і права...»³, що справедливо вважається класичним зразком соціальної сатири в давній літературі. У ряді інших творів зі збірки «Сад божественних пісень» Г.С. Сковорода гнівно засуджує і паразитичне існування духовних феодалів, лицемірство служителів культу.

_____________________________

³Сковорода. Г.С. Сад божественних пісень. Пісня 10. - М., 1989.

ВИСНОВОК

Будучи представником просвітницької ідеології, Г.С. Сковорода здобував свою філософську думку, вченні матеріли про «природню» людину. Його основною ідеєю можна вважати ідею про шляхи досягнення людиною справжнього щастя. Він вважав, що в природі, а також перед Богом всі люди рівні. На його думку, громадська організація, як правило, породжує суспільну нерівність, тобто експлуатацію панівною еліти низів, що є неприродним, невластивим самому єству людини. Тому в творчості Г.С. Сковороди червоною ниткою проходить тема заперечення не тільки існуючого суспільного ладу, а й будь-якої експлуатації.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Лощиц Ю.М. Григорій Сковорода. Мандрівний філософ в житії і переказах. Біографічне оповідання. - М., 2008.

2. Сковорода. Г.С. Сад божественних пісень. Пісня 10. - М., 1989.

3. Чернишов В.В. Поняття «Materia Æterna» у Г.С. Сковороди // Філософія і майбутнє цивілізації: Тези доповідей і виступів IV Російського філософського конгресу. - Сучасні зошити, 2005. С. 346 - 347.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология