Список використаних джерел та літератури

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

Мандрика Вікторія Євгенівна

учениці 10 класу Охтирської гімназії, Охтирський ЦПО-МАН, науковий керівник – Журавльова С.М., керівник гуртка «Іноземна мова» Охтирського ЦПО-МАН

Проблеми перекладу антропонімів

з української на англійську мову

Актуальність теми. У сучасному світі мало хто знає, як правильно перекладати на англійську мову певні антропоніми, тому такі люди часто зустрічаються з проблемою правильного написання тих чи інших власних назв.

Мета роботи– дослідити проблеми перекладу антропонімів з української на англійську мову.

На сучасному етапі розвитку мовознавства важливим є питання перекладу власних назв, зокрема антропонімів ( індивідуальних імен, по батькові, прізвищ, прізвиськ, псевдонімів). На перший погляд, переклад власних імен може видаватися найлегшим, тобто переклад антропонімів є перекодуванням імені за допомогою букв мови, на яку вони перекладаються.

Проблемами перекладу антропонімів присвячено праці Т.Г. Левицької, А.М. Фітермана, Л.С. Бархударова, А.І. Рибакіна, Л.Я. Черняховської та ін.

Актуальність розвідки полягає в тому, що проблема перекладу антропонімів ще потребує ґрунтовного наукового вивчення. Перекладач має звернути увагу на всі значення, перед тим, як здійснити переклад. Головним завданням при цьому є збереження семантики антропоніма без втрати додаткового значення.

Переклад антропонімів є складним процесом, який включає ряд факторів. При передачі власних імен виникає проблема визначення їх смислу та функції, вибору прийому, який залежить від жанрових особливостей тексту та його стилів[1].

Ім’я персонажа є одним із засобів, який створює художній образ і може виражати соціальну соціальну та етнічну приналежність героя, національний колорит, відтворювати історичний фон.

І.В. Корунець виокремлює такі способи перекладу антропонімів: транслітерація, транскрибування, калькування[2, с.102].

При транслітерації іноземні власні імена та географічні назви передаються буквами українського алфавіту без врахування особливостей вимови ( Hudson – Гудзон, Walter – Вальтер тощо). Не всі українські власні назви можуть перекладатися на англійську мову способом літерної передачі слів. Це спричинюється невідповідністю українських фонем еквівалентам звуків ( фонемам) в англійській мові ( буквосполучення ий, ій, я, ю, є, ї; в деяких випадках ж, щ, х, г, ч, ц, і паралізовані приголосні).

Транскрипція або транскрибування полягає у фонетичній передачі імені, тобто так, як воно звучить на іноземній мові ( Brighton – Брайтон). У деяких випадках англійські власні імена та перекладаються на українську мову частково способом транслітерації, а частково – транскрибуванням ( Valentine – Валентайн, Newton – Ньютон).

Два зазначені вище способи перекладу об’єднуються під єдиною назвою транскодування. Розрізняють чотири види транс кодування:

1) транскрибування або транскрипція;

2) транслітерування;

3) змішане транскодування ( переважне застосування транскрибування із елементами транслітерування);

4) адаптивне транскодування ( форма слова в вихідній мові дещо адаптується до фонетичної та/або граматичної структури мови перекладу).

Калькування полягає у дослівному перекладі власного імені по частинах з наступним складанням цих частин в одне ціле:

Чіткої системи принципів передачі власних імен та назв не засвідчено. Велике значення при перекладі має традиція. Спробою зберегти традиційне написання імен, відомих здавен, можна пояснити той факт, що поряд із транскрибуванням імен George ( Джордж), Charles ( Чарльз), William ( Уїльям або Вільям) зберігаються транслітеровані імена королів: Георг ІV ( George IV), Карл І ( Charles I) чи Вільгельм Завойовник (William the Conqueror). Немає єдності у передачі, наприклад, і англійської літери w ( Вальтер Скот ( Walter Scott), але Уолл Стрит (Wall Street)[3, c. 35].

Передачі англійських голосних та приголосних фонем українською мовою існують кілька наближених варіантів. Серед факторів, що спричиняють розбіжності, виділяємо такі:

- позиція фонеми в англійському слові, яке виражає певну власну назву;

- оточення фонеми в слові ( з якими фонемами вона межує);

- походження власної назви;

- традиція перекладу назви на українську мову.

Отже, імена та прізвища складають важливу категорію контексту, нехтування якою збіднює сприйняття художнього твору [4, с.137]. Вибір способу перекладу не нормований, а варіюється в залежності від ситуації. Перекладач моє перш за все дослідити вертикальний контекст художнього твору, визначити, яку роль у ньому відіграють антропоніми. Лише вивчивши етимологію імен, він може зрозуміти оригінал на усіх рівнях і створити мовою перекладу твір, максимально наближений до оригіналу і доступний для розуміння читача перекладу.

1.Власні назви та особливості їх перекладу. [Електронний ресурс]. Режим доступу: [ http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Mikks/2010_31/122_126.pdf]. (Дата звернення: 27.12.2014р.).

2.  Корунець І.В. Теорія і практика перекладу ( аспектний переклад): Підручник / І.В. Корунець. – Винниця: «Нова книга», 2001.‑ 448с.

3.Ґудманян А. Ґ. Трансплантація і транспонування як допоміжні методи відтворення чужомовних власних назв / А.Ґ. Ґудманян // Проблеми словя’нської ономастики. – Ужгород, 1999. – С.32-37.

4.Юшак В.М. Порівняльний аналіз перекладу антропонімів-символів та значущих власних імен / В.М. Юшак // Філологічні трактати. – 2012. ‑ №1. –С.136-139.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры