Експертний метод оцінки ризиків

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 2Следующая ⇒

103.Метод Аналогії

Методи асоціацій і аналогій. Виявлення нових ідей. Застосовуються для генерації альтернатив рішень в умовах пошуку модифікацій відомих систем. Характеризуються простотою і ефективністю.

Методи контрольних питань і колективного блокнота. Підведення до вирішення проблеми з Навідними питань. Можуть застосовуватися як в індивідуальній роботі, так і при колективному обговоренні проблеми. У питаннях містяться рекомендації з апробування евристичних прийомів для вирішення поставленого завдання.

Метод аналогій передбачає використання даних по інших проектах, які вже виконані. Цей метод використовується страховими компаніями, які постійно публікують дані про найбільш важливі зони ризику та понесені витрати.

Метод аналогій використовують у тому випадку, коли інші методи оцінювання ризику неприйнятні. Часто такий метод використовують в охороні праці у разі розробки правил безпечних умов праці. Як аналоги використовують дані про ризик аналогічних життєвих ситуацій.
Аналізуючи ступінь ризику певного виду діяльності, використовують дані про розвиток подібних напрямів у минулому. Джерела інформації можуть бути найрізноманітніші: опубліковані звіти інженерів з охорони праці, інформація державних органів тощо. Отримані дані опрацьовують з метою виявлення залежностей між планованими результатами майбутньої безпечної діяльності і потенційних ризиків.
Можливі помилки при використанні методу аналогій зумовлені використанням даних, які морально застаріли.
Доцільність використання методу полягає в тому, що його можна застосовувати при виявленні ступеня ризику нової, недостатньо вивченої діяльності, коли немає чіткої статистичної бази, краще знати про минулий досвід, ніж не знати нічого.

Метод аналогій - Дає змогу встановити відношення еквівалентності (відповідності, схожості) між двома системами, що розглядаються, за деякими ознаками. Будь-яка з цих систем може реально існувати або бути абстрактною.

Метод аналогій це важливий евристичний метод рішення творчих задач. Застосування аналогії є проміжною ланкою між інтуїтивними і логічними процедурами мислення. У рішенні творчих задач використовують конкретні й абстрактні аналогії.

Наприклад, ведуться пошуки аналогії живої природи і перенесення їх у галузь неживих предметів (у галузі техніки). У цих останніх аналогіях можуть бути, у свою чергу, встановлені аналогії за формою, структурою, функціях, процесах тощо.

Метод електрогідродинамічних аналогій М.М.Павловського (ЕГДА) (рос. метод электрогидродинамических аналогий (ЭГДА) Н.Н.Павловского, англ. Pavlovsky electro-hydrodynamic analog method, нім. Methode der elektrohydrodynamischen Analogien nach M.M.Pawlowskij) – метод, який базується на принципі електрогідродинамічної аналогії і дає змогу експериментально, за допомогою моделювання, розв’язувати різноманітні задачі про потенціальний рух рідини (напр., задачі ламінарної фільтрації: у випадку напірного й безнапірного рухів; у випадку однорідних і неоднорідних ділянок фільтрації будь-якої геометричної форми тощо). Цей метод припускає створення з певного електропровідного матеріалу моделі, як правило, геометрично подібної дійсній ділянці руху рідини.

Додатково використовується особливий електричний пристрій – електроінтеґратор сіткового типу. Провідним середовищем тут є дискретна сітка, набрана з постійних і змінних опорів з можливістю підключення індуктивностей і ємностей. Така сітка дає змогу розв’язувати на інтеґраторі широкий клас задач, що описуються диференціальними рівняннями в частинних похідних зі змінними коефіцієнтами. Цей пристрій дає змогу: а) пропускати у відповідному напрямі через електропровідну модель постійний електричний струм; б) визначати електричні потенціали в окремих точках моделі. На основі таких дослідів будують лінії (або площини) рівного електричного потенціалу, які збігаються з шуканими лініями (або площинами) рівного напору (відповідної назви). У випадку плоскої задачі за допомогою ЕГДА будують гідродинамічну сітку потоку.

Аналогія (грец. analogia - відповідність) - подібність об'єктів (явищ, процесів) в яких-небудь властивостях.

Призначення методу

Пошук рішень в різних областях людської діяльності. Областю систематичного застосування аналогії є теорія подібності, широко використовувана в моделюванні.

Використання аналогій - один з найбільш універсальних еврестіческіх прийомів, мобілізуючих інтелектуальні ресурси для пошуку нових ідей і вирішення творчих завдань.

Мета методу

Максимально розгальмувати мислення, зменшити вплив психологічної інерції, знайти оригінальне рішення задачі.

Суть методу

Аналогії не дають відповіді на питання про правильність припущення, але наводять на думку про те чи іншому становищі.

Аналогії в певній мірі роблять незнайоме знайомим, дозволяючи завдяки побаченому сходству вирішити проблему відомим способом, і знайоме незнайомим, даючи можливість поглянути на проблему з несподіваного боку, що може наштовхнути на нове оригінальне рішення.

На основі виявлений аналогією з технічними об'єктами в іншій області, з біологічними об'єктами, з об'єктами і явищами неживої природи за допомогою групи евристичних прийомів здійснюється пошук нових ідей і рішень. Це призводить до того, що окреме слово, спостереження можуть викликати у свідомості відтворення раніше пережитих думок, сприйняття і "включити" багату інформацію минулого досвіду для вирішення поставленого завдання.

План дій

Серед різних прийомів аналогій виділяють чотири фундаментальних типи: пряму, суб'єктивну, символічну і фантастичну аналогії, які охоплюють думки і досвід людей.

Кожному типу властиві свої правила пошуку аналогії.

Більш очевидним це стає, якщо ввести таку класифікацію аналогій: прямі - реальні, фантастичні - нереальні, суб'єктивні - тілесні, символічні - абстрактні.

Особливості методу

Пряма аналогія. Прийом, спрямований на розгляд рішень схожих проблем в самих різних областях людського знання, в природі. Особливу увагу слід приділяти біологічної аналогії. У природи запас ідей практично невичерпний. Міст і павутина, серце і насос, будова шкіри дельфіна - м'яка обшивка для підводних човнів ...

Суб'єктивна аналогія. Особистісна аналогія, емпатія. Прийом входження в чужу "шкуру", вживання в образ вдосконалюється об'єкта, намагаючись злитися з ним воєдино, з метою зрозуміти і уявити стан самого об'єкта. Наприклад, що він відчує, якщо буде виконувати функцію лопаті гвинта вертольота, які сили на нього будуть впливати; що він буде випробувати в ролі футбольного м'яча? Входження в роль когось або чогось тренується, як у актора, потрібні навички і знання, необхідно розвивати творчу уяву.

Символічна аналогія. При формулюванні завдання користуються поетичними порівняннями, образами і метафорами, що відображають сутність символічної аналогії. Необхідно наочно показати суть конфлікту, що лежить в основі проблеми. Знаходження СА може полегшити прийом "пошук назви книги":

1. З формулювання проблеми виділяється ключове слово.

2. Потім необхідно в двох словах дати образне визначення суті цього, що містить парадокс.

Фантастична аналогія. Прийом, при якому для вирішення задачі пропонується ввести які-небудь нереальні, фантастичні засоби (наприклад, чарівну паличку) або персонажі, що виконують те, що потрібно по умові завдання. Як це завдання вирішили б казкові персонажі?

Що б стало, якщо ... (Іменник) ... (Дієслово)? Випадковим чином вибирається ім'я іменник і дієслово. Потім дається відповідь.

Переваги методу

Аналогії відіграють важливу роль при висуванні гіпотез як засіб з'ясування проблеми та напрями її вирішення.

Недоліки методу

Негативний вплив емпатії на нервову систему.

http://pulib.if.ua/referat/view/43665

http://zavantag.com/docs/7/index-1966605.html?page=3#483611

http://nashaucheba.ru/v34853/%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%BC_%D1%80.%D1%81._%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%94%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D1%83%D0%BA%D1%80._%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0?page=4

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4_%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D0%B9

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4_%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%9C._%D0%9C._%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE

http://www.inventech.ru/pub/methods/metod-0008/

Ризик — це складне, багатогранне і неосяжне явище. У найбільш широкому розумінні ризиком називають невизначеність у відношенні здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. Як свідчать сучасні дослідження і спостереження, проблема ризику набуває дедалі більшого суспільного значення, оскільки ризик сприймається вже на рівні образотворчих чинників сучасного, й особливо, майбутнього суспільства.

Фінансовий ризик за своєю природою передбачає невизначеність, тому його оцінка не може бути ідеальною. Будь-який метод оцінки ризику має на меті максимальне наближення до реального результату, але не дає змоги зовсім уникнути помилок.

Одне з перших трактувань підходу до виміру ризику запропонував М. Фрідмен. Він розглядав проблему розрахунку (оцінки) рівня ризику крізь призму теорії корисності. М. Фрідмен зазначав, що в умовах спадаючої корисності та наявності ризику звичайні принципи максимизації не можуть бути використані, оскільки необхідна певна податкова плата у вигляді компенсації за фактор ризику. Рішення, пов'язані з ризиком, М. Фрідмен класифікував так:

— невеликий ризик, пов'язаний із заздалегідь відомим результатом;

— помірний ризик без великих доходів і витрат;

— великий ризик, пов'язаний із великими доходами або збитками.

М. Фрідмен виходив із припущення, що економічна одиниця має певну систему переваг, яка може бути описана функцією, що дає чисельні значення різним альтернативам.

Історично першим виник метод експертної оцінки ризику. Він має ту істотну перевагу над іншими методами, що експертна оцінка може використовуватися в умовах дефіциту і навіть браку інформації. Головна умова досконалої експертної оцінки — виключення взаємного впливу експертів один на одного (так звана дельфійська процедура). Легкість експертної оцінки і недостатність інформації про оцінювані процеси сприяли появі в Україні величезної кількості фахівців і спеціалізованих видань, які пропонують розроблені ними прогнози. Далеко не завжди це робиться на достатньо професійному рівні. Необхідно розуміти, що будь-яка, навіть і непрофесійна оцінка, особливо якщо вона повторюється засобами масової інформації, формує у населення певні сподівання і, відповідно, впливає на поведінку суб'єктів ринку, а ця справа далеко не безпечна.

Поведінка експертів в умовах значного браку інформації про об'єкт оцінки підкоряється певним закономірностям. Оцінка економічних явищ мало залежить від якості існуючих економічних прогнозів і дуже добре корелює з дохідністю, яка може бути реально досягнута на цей момент на ринку з чисто об'єктивних, технічних причин. Правильність експертних оцінок в умовах браку інформації може бути формалізована за допомогою такої методики.

Правильною вважається оцінка, яка містить конкретне висловлення щодо подальшої поведінки (наприклад, вартості цінного папера), яке згодом підтвердилося. Враховуються також оцінки, у формулюванні яких міститься частка невизначеності, двоїстості, які, однак, можна віднести до числа умовно правильних. Такі оцінки враховуються з коефіцієнтом 0,5. Коефіцієнт правильності прогнозів розраховується за формулою:

 Результати аналізу показують, що правильність експертних оцінок набагато нижча від 50 %. На базі проведеного за описаною методикою дослідження його автори зробили такі висновки:

— у критичних точках (закінчення діючого тренду і формування нового) істотно зростає кількість оцінок та прогнозів, що пропонуються;

— різко падає правильність оцінок;

— у критичних точках суттєво знижується конкретність оцінок аналітиків і переважають розмірковування на "загальні теми''.

Отже, в умовах недостатності, нечіткості або просто браку інформації психологічні механізми прийняття ризикованих рішень виходять на перший план. Унаслідок цього ринок зсувається у власну "віртуальну дійсність", яка відрізняється від реальних ринкових тенденцій. Неточне відображення ринком реального світу стало перепоною при оцінці ступеня ризику експертним методом на базі економічних показників.

Найпопулярніший метод експертної оцінки ризику ґрунтується на ідеї обговорення проблеми кількома особами, які вважаються спеціалістами у цьому питанні. Проблема, яка виникає при цьому, полягає в тому, що в результаті прийняття рішення ймовірність правильної оцінки знижується. Парадоксальність цього явища випливає з самого процесу обговорення. У переважній більшості випадків погляд експертів-аналітиків відрізняється від погляду практиків. Ця розбіжність може бути формалізована через так званий коефіцієнт розбіжності. Задавши цьому коефіцієнту декілька практичних значень, можна одержати ряд можливих ймовірностей розробки точної оцінки. Загалом спостереження за процесом експертної оцінки економічних явищ дають змогу зробити такі висновки:

— експертна оцінка та експертний прогноз у будь-якій галузі — особлива сфера людської діяльності, яка вимагає використання спеціальних методів;

— експертний метод оцінки економічних явищ і процесів так чи інакше пов'язаний з усередненням думок фахівців;

— метод експертної оцінки спрацьовує тільки на стадіях еволюції системи. Ефект коефіцієнта розбіжностей особливо сильно проявляється у переломні моменти розвитку: відкидаються "зростаючі" елементи, у тому числі нереальні, з точки зору здорового глузду, на поточний час ціни фінансових інструментів;

— найсуттєвіша причина неточності експертних оцінок полягає у системному характері явищ, які відбуваються у світі (в тому числі динаміки фінансових ринків). Експерти, які є фахівцями у вузькій галузі, висловлюються з позиції ймовірного підходу, що побудований на принципі незалежності подій. Системний підхід враховує взаємодію елементів системи.

http://pidruchniki.ws/14940807/investuvannya/metodi_finansovogo_riziku

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману