Природа Запорізької області.. Географічне положення.. Рельєф.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 7

Природа Запорізької області.

10.1 Географічне положення.

Запорізька область утворена 10 січня 1939 року (до цього її територія входила до складу Дніпропетровської області).

Область розташована в південно-східній частині України між 46° 15¢ і 48° 08¢ північної широти та 34° 10¢ і 37° 15¢ східної довготи. Вона межує з Херсонською, Дніпропетровською та Донецькою областями. Південна окраїна області омивається водами Азовського моря. Довжина берегової лінії в межах області складає 306 км.

Протяжність Запорізької області з півночі на південь 208 км, зі сходу на захід – 235 км. Площа – 27,2 тис кв. км, що становить 4,5 % Від площі України (серед областей України їй належить дев‘яте місце). Площу Запорізької області можна співвіднести з площею деяких держав світу (діаграма 1).

Діаграма 1. Площа деяких держав світу

10.2 Рельєф.

Територія Запорізької області знаходиться на Східноєвропейській платформі. Кристалічний фундамент цієї частини платформи перекритий товщею осадових порід і розламаний древніми тектонічними рухами на великі блоки. Запорізька область розташована в межах двох геоструктурних утворень: Українського кристалічного щита та Причорноморської западини.

За характером рельєфу Запорізька область являє собою слабкохвилясту рівнину, яка знижується до Азовського моря і до долини Дніпра. Рівнинні простори області неоднорідні. Найбільші висоти спостерігаються в північно-східній частині області. Тут знаходиться Приазовська височина.На півночі вона межує з Придніпровською низовиною, на північному сході – з Донецьким кряжем, з півдня і заходу обмежена Причорноморською низовиною. Приазовська височина в рельєфі – це виступ кристалічного фундаменту південно-східної частини Українського щита. Поверхня її хвиляста, з нахилом в бік Азовського моря. Над в цілому рівнинною поверхнею виділяються ізольовані горби, або могили, висота яких досягає 300 і більше метрів. Серед них виділяються Токмак – могила (307 м), Темрюк – могила (223 м), Корсак – могила (133 м) і найвища точка області Бельмак – могила (324 м). Могили – це залишки кристалічних порід, що виходять на земну поверхню.

 Приазовська височина – головний вододіл області. З нього беруть початок ріки Дніпровської системи і Азовського басейну. Північний схил Приазовської височини крутіший і вужчий, а південний - похилий і більш видовжений. Тривала водна ерозія розчленувала вододіл та схили височини і сформувала на них річкові долини, численні балки і невеликі яри. Найбільше розчленування поверхні Приазовської височини спостерігається в басейнах верхів‘їв річок Обитічної і Берди.

На південь поверхня Приазовської кристалічної гряди поступово знижується. Кристалічні породи вкриті товщею осадових порід.

Між Дніпром на заході, річкою Кінською на півдні та Приазовською височиною на сході лежить плато Гуляй – Поле. За загальним характером рельєфу воно являє собою рівнину, найбільші висоти її досягають 239 м і знаходяться на південному сході, на межі Приазовської височини, більш низькі місця – в північній частині. Для плато Гуляй - Поле характерні балки та яри, що знаходяться на крутих, високих схилах річкових долин і особливо – вздовж лівого схилу річки Кінської.

На північному заході в межах Запорізької області своєю південно-східною окраїною вглиблюється Придніпровська височина. Її хвиляста поверхня поступово знижується в бік Дніпра. Поблизу правого берега вона має підвищення до 125-140м, а на лівому – 110 – 125м.

Приазовська височина на південь поступово переходить у Приазовську береговурівнину. Межа між ними встановлюється вздовж південних виходів кристалічних порід – по лінії села Осипенко (на р. Берді), північніше села Партизани (на р. Обитічній), північніше села В‘ячеславівки (на р. Лозоватці), північніше села Ново – Василівки. Основний елемент рельєфу – долинно – балочні форми, важливою особливістю яких є терасованість схилів.

До Азовського моря рівнина обривається крутим виступом, в середньому до 20 метрів. Крім ерозійних і зсувних явищ, спричинених дією наземних і підземних вод, для цього району характерна активна геологічна діяльність моря. Вона виявляється в інтенсивному руйнуванні берегового виступу і просуванні моря в бік суші. Внаслідок акумулятивної діяльності моря виник ряд кіс: Бердянська, Обитічна, Федотова. Вони являють собою вузькі, намиті морем піщані смуги 20 – 30 км довжиною, які виступають в море.

Західніше долини ріки Молочної розташована Причорноморська низовина, яка приурочена до Причорноморської западини. Причорноморська низовина в межах області характеризується рівнинністю поверхні, невеликими за глибиною і густотою розчленуваннями, наявністю значних за площею подів – невеликих, мілких, блюдце - подібних знижень. Найбільше подів зосереджено між верхів‘ями ріки Білозерки та ріки Великий і Малий Утлюк. Ця частина Причорноморської низовини найбільше піднята над рівнем моря. Абсолютні висоти досягають 85-100 м, а на правому березі ріки Молочної – до 115 м. У південно-західному напрямку поверхня поступово знижується.

Приазовська рівнина та Причорноморська низовина з‘єднуються Запорізькою внутрішньою рівниною, яка і є продовженням Причорноморської низовини, але за своїм походженням відрізняється від неї. Запорізька внутрішня рівнина відповідає зниженню кристалічних порід у фундаменті Українського кристалічного щита, яке поділяє його на Приазовську та Придніпровську частини. Рівнина має нахил з півдня на північ. Найбільші висоти (до 240 м) розташовані на межі з Приазовською височиною, а найменші (до 65 м) – за межами області в долині р. Самари.

Корисні копалини

Територія Запорізької області багата різноманітними корисними копалинами.

Серед паливних ресурсів провідне місце належить бурому вугіллю. Його запаси зосереджені в Гуляйпільському, Оріхівському, Новомиколаївському родовищах. Ці родовища є південним крилом великого Дніпровського буровугільного басейну. Практична значимість їх визначається заляганням біля поверхні землі і можливістю розробки відкритим способом.

Запаси природного газу невеликі (Приморсько-Посадське, Шевченківське родовища) і особливого значення в економіці не мають.

В надрах області є значні поклади залізних руд – Білозерський залізорудний район. Він розміщений 20 – кілометровою смугою і простягається з півночі на південь на 65 км. Родовище відкрите в 1955 р.; його розвідка триває. Загальні запаси залізних руд оцінюються в 1,4 – 1,5 млрд. т, в тому числі промислові – 0,7 млрд. т. Залізні руди залягають у залізистих кварцитах і сланцях пластами потужністю 60 – 260 м. Середній вміст заліза 60 – 70 %.

Перспективним у майбутньому є Приазовський залізорудний район.

Одним з найбільших у світі є Велико-Токмацьке родовище марганцевих руд. Руда залягає на глибині 27 – 140 м, її запаси становлять 1,3 млрд. т. Важливе промислове значення мають багаті окислені руди з вмістом марганцю 19 – 26 %. Видобування марганцевої руди ведеться відкритим шахтним способом.

Велике значення має Веселянське родовище талько-магнезитів (розміщене за 30 км на південний схід від Запоріжжя), які використовуються для виробництва вогнетривких (тугоплавких) виробів.

На території області відомі декілька невеликих родовищ графіту вздовж течії р. Берди та її притоків (Карло-Марксівське, Миколаївське родовища).

Здавна в області розробляються родовища каоліну – сировини для фарфоро-фаянсової, паперової, парфумерної, миловарної промисловості.

Родовища каоліну зосереджені переважно вздовж північної і західної межі Приазовського кристалічного масиву, так як каолін є продуктом вивітрювання кристалічних порід. Найбільш якісні каоліни залягають у Пологівському родовищі.

Є в області значні запаси вогнетривких глин (Пологівський район) – сировини для чорної металургії. Багата Запорізька область і різноманітними будівельними матеріалами:

гранітами (Передаточнинське, Мокрянське, Янцівське родовища);

формувальними та будівельними пісками (Пологівське, Терпінівське, Мелітопольське родовища);

глинами (Запорізьке, Гуляйпільське, Куйбишевське, Токмацьке родовища);

бутом і щебенем (Запорізьке, Гуляйпільське, Новополтавське, Юр‘ївське, Остриківське родовища).

Лікувальне значення мають деякі підземні води області: на заводах Запоріжжя і Ново-Василівки розливають воду під назвою “Запорізька мінеральна” - із Бабанівського фонтана села Ботієво. В Мелітополі здійснюється розлив “Мелітопольської мінеральної води”.

Лікувальні якості властиві воді із свердловин Алтагіру, Шелюгів, Охрімівки, Дунаївки, Степанівки тощо.

10.3Клімат.

Клімат Запорізької області помірно-континентальний. Він формується під впливом різних кліматотворних факторів: сонячної радіації, атмосферної циркуляції, підстилаючої поверхні тощо.

Річний прихід сумарної сонячної радіації в середньому становить 4300 МДж/м². Найбільшу кількість сонячної радіації одержують південні райони області. Число годин сонячного сяйва, від якого залежить кількість тепла, змінюється від 2000 на півночі до 2400 на півдні області (карта 1).

Тривалість безморозного періоду в регіоні 175 – 185 днів.

Клімат Запорізької області формується під впливом морських повітряних мас, які приходять з Атлантичного та Північного Льодовитого океану і трансформуються в континентально-помірне повітря. Арктичні повітряні маси, які приходять на територію області з півночі та північного сходу, приносять похолодання. Інколи ці холодні повітряні маси, рухаючись на південь, швидко прогріваються і сприяють розвитку суховіїв. В теплий період року, з травня до вересня, на територію області приходить тропічне повітря, яке приносить суху, жарку погоду.

Циркуляція атмосфери над Україною виникає в результаті взаємодії сибірського максимуму, ісландського мінімуму та азорського максимуму. Вплив сибірського антициклону проявляється з жовтня до травня, найбільша його інтенсивність у грудні – січні. В літній період антициклональна погода на території області формується під впливом азорського максимуму, однак вплив циркуляції проявляється значно слабше, і розподіл температури повітря залежить в основному від величини сонячної радіації. Для холодного періоду року характерна циклонічна діяльність, вона пов‘язана з циклонами, які приходять з Атлантичного океану.

Запорізька область розташована південніше смуги високого тиску (Харків – Кременчук – Балта - Кишинів), яка є головною межею вітрів в Україні. Тому пануючими вітрами в зимовий період є східні і південно-східні, влітку – західні та північно-західні. Середня швидкість вітру – 3,6 м/сек. – 4,2 м/сек..

У морських районах спостерігаються бризи – вітри, які дмуть вдень з моря на сушу, а вночі – навпаки.

Карта 1

                                                                                            М     1 : 2500000

Карта 10.1 Сумарна сонячна радіація.

Взаємодія радіаційних факторів і циркуляції атмосфери впливає на температурний режим області. Середньорічна температура повітря коливається від 7,9° до 9,6°С. Середня температура січня змінюється в напрямку з півночі на південь – від - 5,5°С до – 3,5°С (абс. мін. - 33°С), липня – від + 22°С до +23°С (абс. макс. +40°С).

Кількість опадів по території області розподілена нерівномірно: від 470 мм на півночі і північному сході до 350 мм на півночі (таблиця 1). Кількість опадів по місяцях змінюється від 0,0 до 117 мм. Найменша кількість опадів спостерігається в березні – квітні (від 23 до 35 мм), найбільша – в червні – липні (від 40 до 70 мм).

У посушливі роки кількість опадів значно знижується: у прибережних районах Азовського моря – до 100 мм, у степових – до 150 – 200мм.

Опади випадають у вигляді дощу та снігу, для літнього періоду характерні зливи. Сніговий покрив нестійкий, висота його – 5 – 10см.

На формування балансу вологи та зволоженості території безпосередньо впливає відносна вологість повітря. Середньорічний її показник становить 65 – 70%, причому в літні місяці він знижується до 50%. Найбільш високі показники спостерігаються взимку (86%). Низька відносна вологість повітря на описуваній території посилюється частими східними та південно-східними суховіями, які нерідко супроводжуються пиловими бурями.

Населені пункти

Кількість опадів (в мм)

Зима

Весна

Літо

Осінь

За рік

Запоріжжя

Оріхів

Пологи

Кирилівка

Андріївна

Мелітополь

Якимівна

Приморськ

Бердянськ

Осипенко

Таблиця 10.1. Багаторічні сезонні і річні суми опадів Запорізької області.

Коефіцієнт зволоження менший 1, в зв‘язку з чим область належить до районів недостатнього зволоження.

В області спостерігаються окремі несприятливі кліматичні явища. Переважно в літній період бувають грози. Часто грози супроводжуються сильними дощами, інколи градом. Взимку бувають ожеледі, тривалість яких коливається від кількох хвилин до 10 днів і більше. В січні – лютому спостерігаються хуртовини.

Пори року на території Запорізької області виражені чітко.

Весна настає, коли середня добова температура переходить через 0°С. На півночі області перехід температури через 0°С спостерігається в першій декаді квітня, на півдні – в третій декаді березня. Заморозки бувають до травня.

Особливістю весняного періоду є інтенсивне наростання тепла, завдяки чому середні денні температури повітря в квітні досягають 8,0° - 8,4°С.

В березні відносна вологість досить висока і становить 80 – 85%, в квітні – травні вона знижується до 60 – 70%. Кількість опадів збільшується до 35-45 мм у травні.

На початку весняного періоду посилюється циклонічна діяльність, до травня вона слабшає. Переважають східні та північно-східні вітри. Для цього сезону характерні засушливо-суховійні явища. Жарке повітря утворюється внаслідок того, що при антициклональному режимі погоди сухі континентальні повітряні маси довго утримуються над територією області і сильно прогріваються. Температура повітря при цьому різко підвищується, відносна вологість падає до 30%. Суховії викликають пилові бурі, число днів яких коливається від 10 до 20. Навесні починаються грози і зливові дощі.

Літо.Початок літа визначається переходом середньодобової температури повітря за +15°С. В Запорізькій області він відбувається в першій декаді травня. Тривалість періоду з температурою вищою +15°С – 126 – 138 днів. Літо жарке, сухе, з великою кількістю сонячних ясних днів. Величина сумарної сонячної радіації в середині сезону досягає максимуму. Відносна вологість знижується до 58 – 68%. Для літнього періоду характерна антициклональна погода з незначною хмарністю, слабкими вітрами переважно західного напрямку. Опади мають зливовий характер з максимумом у червні (до 60 – 70 мм), у другій половині літа кількість опадів зменшується до 30 – 40 мм (в серпні). В зв‘язку з високою випаровуваністю, яка значно перевищує опади, влітку в області переважає посушлива погода.

Осінь. Початок осіннього періоду визначається датами зворотного переходу середньої добової температури повітря через +15°С, який у Запорізькій області відбувається в другій – третій декаді вересня. Осінь тепла і тривала, з ясними тихими днями та прохолодними ночами. Спостерігаються періоди сонячної погоди, коли температура повітря перевищує + 20°С. В першій декаді жовтня настають заморозки. Відносна вологість збільшується до 80%. Опади випадають у вигляді дощу, і їх кількість становить 30 – 40 мм. Пануючі вітри – східні та північно-східні.

Зима. Початком зими вважається дата настання стійкої середньодобової температури повітря нижчої за нуль. Тривалість періоду з морозами – 64 – 70 днів. Морозна погода на початку зими нестійка, сніговий покрив установлюється лише в кінці грудня. Висота снігового покриву – 5 – 10 см. Нерідко всередині зими спостерігаються тривалі відлиги з дощами та ожеледями. Відносна вологість має максимальне значення в грудні (88%). Взимку над територією області переважає циклонічна діяльність.

Закінчується зима в березні, хоча заморозки бувають навіть у травні.

10. 4 Водні ресурси.

Водні ресурси Запорізької області – це ріки, водосховища, озера, підземні води, моря. Головне місце серед поверхневих вод займають ріки. Річкова сітка розподілена по території області нерівномірно, її густота невелика, в середньому на 1 кв. км території припадає 0,047 км рік. Найбільш бідна ріками південно-західна частина приазовських степів.

Головна водна артерія – Дніпро, його протяжність у межах Запорізької області 138 км. Найбільша притока Дніпра – ріка Кінська. Вона бере початок на Приазовській височині у вигляді двох струмків – Мокрої і Сухої Конки, що зливаються біля села Кінські Роздори.

До басейну Дніпра належить цілий ряд малих річок області: Гайчур, Верхня Терса, Мокра Московка, Вільнянка, Осокорівка.

Поверхня південної частини області розчленована річками, які несуть свої води в Азовське море. Найдовша річка області – р. Молочна, її протяжність від витоку до впадіння в Молочний лиман – 197 км. Молочна бере початок на західних схилах Приазовської височини під назвою Токмак. Назву Молочна річка має після впадіння в неї ріки Чингул. Найбільші притоки Молочної – Юшанли, Курушан. Річка протікає рівниною, течія її повільна, русло звивисте, в окремих місцях заболочене. Молочна – маловодна річка, влітку міліє.

Ріка Берда – типова степова річка Приазов‘я, її витік знаходиться на південному схилі Приазовської височини, довжина – 125 км.

Більша частина рік області належить до малих (Обитічна – 96 км, Лозоватка – 72 км, Малий Утлюк – 67 км, Домузла – 28 км).

За характером своїх витоків ріки області можна розподілити на 2 групи:

Перша – ріки, які беруть початок на відмітках, вищих за 200 м над рівнем моря і які живляться в своїх верхів’ях джерельною водою (Конка, Берда, Обитічна, Лозоватка, Корсак, Молочна тощо);

Друга – ріки, які беруть початок на відмітках 40 – 55 м над рівнем моря і живляться виключно за рахунок атмосферних опадів (Домузла, Тащенак, Джекельня, Малий і Великий Утлюк, Атманай тощо).

В режимі рік добре виражений весняний паводок, низька літня межень і дещо підвищений рівень восени внаслідок дощів, а взимку – через потепління. Тривалість льодостою в середньому 2 – 3 місяці, в теплі зими лід на річках може утримуватися декілька днів.

В жаркий літній період більшість малих річок пересихає.

Південна окраїна Запорізької області омивається водами Азовського моря. Азовське море являє собою внутрішнє море Атлантичного океану: Керченською протокою сполучається з Чорним морем. Характерною особливістю північних берегів є наявність довгих вузьких піщано-черепашникових кіс. Найбільші за протяжністю коси Федотова, Обитічна, Бердянська.

Глибини Азовського моря незначні. Середня глибина – 8 – 10 м, максимальна - 13,5 м. Солоність води в Азовському морі порівняно невелика – близько 12 %, у східній частині моря – 4,4%. Його води добре прогріваються і досягають улітку температури + 27 - + 32°С. Взимку Азовське море біля берегів замерзає майже на 3 місяці, в центральній частині воно вкривається пливучим льодом.

На узбережжі Азовського моря розміщено кілька десятків лагунних озер.

Найбільші з них озера – Лікувальне і Солоне на косі Обитічній, озеро Червоне, Велике та Мале – на Бердянській косі. Їх площа – від 0,4 до 1,5 кв. км. Солоні лагунні озера є цінною грязевою базою Приазовських курортів.

До водойм озерного типу належать також лимани, що частково або повністю втратили зв‘язок з морем (відокремлені від моря піщаними косами). Молочний лиман утворився внаслідок затоплення долини річки Молочної. Його площина 168 кв. км, довжина – 35 м, ширина – 4 – 9 м, максимальна глибина – 3 м.

Лиман Тубальський знаходиться в нижній течії р. Домузла. Він не має постійних розмірів: обриси його змінюються в залежності від надходження води (прісної - з річки та солоної - з моря).

Чималі запаси прісної води зосереджені в штучних водосховищах. Найбільші водосховища створено на Дніпрі. Це Дніпровське (410 кв. м) та Каховське (2155 кв. м) водосховища.

23 невеликих за площею водосховища побудовано на малих ріках. В області створено також понад 700 ставків (у північних та північно-східних районах на 100 кв. км водозбірної площі їх припадає 5 – 10, в південних – до 1).

Особливе місце належить підземним водам. Вони найбільш чисті, і тому переважно використовуються для задоволення потреб населення.

На Запоріжжі поширені як артезіанські, так і ненапірні підземні води. Останні більш чутливі до поверхневого забруднення. Однак в місцях, де

відсутні якісні артезіанські води, вони відіграють важливу роль у водопостачанні населення (наприклад, на морському узбережжі, в межах Приазовського кристалічного масиву).

В останні роки спостерігається повсюдне підвищення рівня ґрунтових вод, яке супроводжується підтопленням будівель, комунікацій, заболоченням балок і низин. В південних районах області відчувається гострий дефіцит води.

10.5 Ґрунти.

Запорізька область за характером ґрунтового покриву поділяється на дві підзони: північну і південну.

Північна підзона вкрита чорноземами, які в межах області неоднорідні і змінюються в залежності від рельєфу, кліматичних умов і рослинності. На півночі поширені звичайні чорноземи. Це найбільш родючі ґрунти (таблиця 10.2).

Тип ґрунту

Вміст гумусу (в %)

Глибина залягання горизонтів (в см)

Структура

Забарвлення верхнього гумусового горизонту

Гумусовий

Гумусовий перехідний

Чорноземи звичайні

5,0 – 7,0

35 – 40

40 – 70

зерниста або дрібно - грудкувата

темно-сіре

Південні чорноземи

3,0 – 5,0

20 – 30

30 – 52

зерниста

темно-сіре

Темно– каштанові

2,5 – 4,2

20 – 25

25 – 45

пилувата, грудковато – пилувата

темно-сіре, з каштановим відтінком

Каштанові

1,7 – 3,5

20 – 23

23 – 50

пилувато – зерниста

темно-сіре, з буруватим відтінком

Таблиця 10.2 Ґрунти Запорізької області

Висока їх родючість зумовлена специфікою ґрунтоутворюючого процесу. Трав‘янисті рослини степу, відмираючи щороку, утворюють багато органічної речовини, яка розкладається мікроорганізмами. Невелика кількість опадів не сприяє вимиванню поживних речовин ґрунту в нижні, недоступні для рослин горизонти.

Південні чорноземи сформувалися в більш сухих умовах і під більш розрідженою степовою рослинністю, ніж звичайні чорноземи. Кількість гумусу в південних чорноземах зменшується у напрямку з півночі на південь, однак в глинистих ґрунтах його більше (до 5,8%), а в супіщаних – менше (до 1,8%).

На межі з південною підзоною розміщена порівняно вузька смуга південних солонцюватих чорноземів.

Південні чорноземи містять достатню кількість поживних речовин, але в них постійно, за винятком ранньої весни, відчувається нестача вологи.

В південній підзоні розташовані каштанові ґрунти. Причому, на межі з південними чорноземами, темно-каштанові ґрунти утворюють суцільну смугу, а південніше залягають комплексно серед каштанових ґрунтів. Всі каштанові ґрунти несуть ознаки солонцюватості. Вони, як і південні чорноземи, достатньо забезпечені поживними речовинами, але поступаються їм родючістю. (таблиця 2).

В долинах рік, вздовж берегів лиманів та на піщаних косах Азовського моря, поширені солончаки, утворення яких генетично пов‘язане з неглибоким заляганням дуже мінералізованих ґрунтових вод, а в заплавах річок – лучні ґрунти.

Досить значну площу в області (біля 80 тис. га) займають піски. Вони поширені вздовж лівого берега Дніпра, в долинах рік Кінської, Молочної, Берди, на Азовських косах.

10.6 Рослинність.

Рослинний покрив Запорізької області формується за умов недостатньої зволоженості і має специфічні риси, які виявляються в переважанні на межиріччях трав’янистої посухостійкої степової рослинності. Її утворюють головним чином багаторічні ксерофітні дернинні злаки із родів ковили, вівсяниця, житняк, келерія. В утворенні травостою помітну участь бере різнотрав’я, роль якого дуже зменшується на південь у зв’язку із зменшенням вологозабезпеченості. До складу різнотрав’я входять види родів: гвоздика, волошка, вероніка, підмаренник, полин.

Деревна рослинність представлена байрачними та заплавними лісами, в яких, крім дуба звичайного, ростуть в‘яз, ясен, липа, клен, глід. Серед кущів часто трапляються мигдаль степовий, терен, степова вишня, шипшина, карагача чагарникова (дереза).

Сьогодні на місці колишньої степової рослинності розкинулися безкраї лани пшениці, соняшнику, кукурудзи та інших сільськогосподарських культур. Природна рослинність у Запорізькій області займає близько 3 – 4% всієї території і представлена невеликими ділянками в місцях, непридатних для оранки: на схилах балок, кам‘янистих відслоненнях, заболочених ділянках річкових долин, а також у заповідниках і заказниках.

Степи області діляться в напрямку з півночі на південь на три смуги:

різнотравно – типчаково – ковилові;

типчаково – ковилові;

полиново – злакові;

Для північної частини, де випадає більша кількість опадів і багато чорноземів, характерні різнотравно - типчаково – ковилові степи. Їх південна межа проходить приблизно вздовж південної частини Великобілозерського, Василівського, Михайлівського районів, далі вздовж долини річки Молочної і, огинаючи з заходу і півдня Приазовську височину, доходить до села Новопетрівка Бердянського району. Типові представники цих степів: ковила волосиста (тирса), ковила найкрасивіша, ковила пухнастолиста, ковила Лессінга, типчак овечий, тонконіг, житняк гребінчастий, мятлик вузьколистий, тимофіївка степова.

З різнотрав’я ростуть: півонія тонколиста, або воронець, горицвіт весняний, катран татарський, шавлія лучна та поникла, залізняк бульбистий тощо.

Значні площі займають лучні та лучно-болотні рослинні формації, що простягаються вздовж берегів рік. В долині Дніпра збереглися залишки заплавних лісів.

Південніше різнотравно – типчаково - ковилових степів розташовуються типчаково - ковилові степи. До їх розорювання тут переважали ковила Лессінга, ковила українська, ковила волосиста, тонконіг.

Різнотрав‘я бідне: тюльпан Шренка, кермек, вероніка степова, безсмертки однорічні, гвоздика плямиста, полин австрійський.

Далі на південь знаходяться полиново - злакові степи, які на території Запорізької області суцільної смуги не утворюють. Це азово - присиваські степи з розрідженим травостоєм, основу якого утворюють ковила волосиста, ковила Лессінга, типчак, житняк гребінчастий із значною участю ксерофітних напівчагарників, серед яких полини (кримський, приморський, австрійський, а на більш засолених ґрунтах – полин Бошняка) та солянки (курай содовий, курай російський). Звичними видами травостою є також гвоздика польова, коров‘як фіолетовий, пижмо тисячолистне, кермек опушений, кермек Мейера.

В смугах різнотравно – ковилових та типчаково – ковилових степів розповсюджені зниження, відомі під загальною назвою “поди”. Більшість із них має невеликі розміри, але зустрічаються і поди більші за 1 тис. га при глибині 5 – 8 метрів. В подах збираються талі води, в результаті чого в них формується лучна рослинність, яка змінюється степовою у вузькій периферійній смузі поду (пирій несправжньо-сизий, лисохвіст лучний, осоки рання та чорноколоса, мятлик вузьколистий, молочай прутоподібний тощо).

Значну площу в Запорізькій області займають полезахисні лісосмуги. Вони послаблюють посушливі південні вітри, гасять пилові бурі, затримують і накопичують вологу, впливають на ґрунтоутворюючі процеси та, разом із штучними лісами, служать пристановищем для багатьох трав‘янистих і чагарникових дикорослих рослин.

10. 7 Тваринний світ.

Тваринний світ Запорізької області характеризується досить багатим видовим складом. Налічується близько 220 видів тварин. З них – ссавців близько 24 видів, птахів – 150, плазунів – 8, риб – 36.

Найтиповішими представниками найпростіших є звичайна амеба, інфузорія туфелька, евглена. Серед них зустрічаються паразити людини: дизентерійна амеба, лямблії, малярійний плазмодій, кокцидій, балантидій кишковий.

Виключно у воді живуть кишковопорожнинні: гідри, медузи (в Азовському морі).

Досить поширеними видами кільчастих червів є дощовий черв‘як, трубочник, медична п‘явка.

Із типу молюсків у прісноводних водоймах найчастіше зустрічаються скойка, жабурниця або беззубка, кулька, дрейсена, ставковик великий, котушка, а в Азовському морі – гребінець, серцевидка, наса сітчаста. Серед черевоногих молюсків трапляється чимало наземних форм: польовий слимак, виноградний слимак, зебріна степова.

Тип членистоногі представлений ракоподібними (дафнія, циклоп, річковий рак, креветка, мокриця), павукоподібними (павук-хрестовик, тарантул, косарик, водяний кліщ, собачий кліщ) та комахами, для яких характерні велика чисельність і багатий видовий склад. Це різноманітні жуки: плавунець, водолюб, носоріг, листоїд, вусач, бронзівка, сонечко, майський хрущ; бабки: стрілка, лютка, красуня; метелики: кропив‘янка, денне павичеве око, жалібниця, лимонниця, білан капустяний, адмірал, бражник молочайний, совка; коники, цвіркуни, сарана тощо.

Важливими запилювачами рослин є джмелі, бджоли, оси. Досить поширені комарі, мухи, мошки. Серед комах багато небезпечних шкідників сільського господарства: колорадський жук, непарний шовкопряд, яблунева плодожерка, білан жилкуватий, блішка хрестоцвітна, клоп-черепашка та інші.

Звичайними мешканцями рік і ставків є короп, лящ, товстолобик, карась, верховодка, щука. В Азовському морі водяться: камбала, калкан, бичок, сардина, хамса, тюлька; заходить на нерест стерлядь, севрюга, осетер.

Зустрічаються в Запорізькій області такі тварини як жаба ставкова, ропуха звичайна, ящірка прудка, вуж звичайний, полоз чотирисмугий, гадюка степова.

Із типово степових птахів тут мешкають: жайворонок, журавель степовий, перепел, куріпка сіра. Досить рідкісними стали дрофа, орел степовий, пугач.

Серед звірів найчисленнішими є травоїдно - зерноїдні ссавці: заєць-русак, ховрах, миша польова, хом‘як. На цих тварин полюють хижаки: лисиця, вовк, ласка, степовий тхір, борсук.

У зв‘язку із створенням штучних лісових масивів, в області з‘явилися і прижилися тварини, не характерні для степової зони: білки, лосі, козулі, куниці, горлиці, граки, сойки тощо.

10.8 Охорона природи.

Бурхливий розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва, будівництво міст, селищ, розширення мережі залізничних і автомобільних шляхів, зрошення посушливих земель – призвело до значних змін ландшафтів, вплинуло на екологічну рівновагу, видовий і кількісний склад флори і фауни Запорізької області.

У зв‘язку з цим в наш час особливого значення набуває вирішення питань охорони природи.

За кількістю об‘єктів природно-заповідного фонду Запорізька область займає третє місце в Україні, а за площею заповідних територій – двадцять перше. В області переважають дрібні об‘єкти, площа яких менша 10 га.

Території та об‘єкти природно-заповідного фонду Запорізької області, в цілому, займають площу 53089 га, що становить менше 1,96% від загальної площі області. Для порівняння: цей показник в середньому в Україні становить - 3,4%, а в окремих областях – перевищує 10%. У відповідності до затвердженої програми розвитку заповідної справи в Україні (1994 рік), площа територій і об‘єктів природно-заповідного фонду в степових районах повинна складати до 2005 року не менше 3-4% (згідно оцінок вчених – 5-7%). Із визначених законом 11 категорій територій і об‘єктів природно-заповідного фонду в межах області представлені лише 7 (табл. 3). В нашій області, на жаль, відсутні біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади та дендрологічні парки.

Природно-заповідний фонд Запорізької області

Категорії територій і об‘єктів

Розподіл за видами

Всього

К

Л

Г

ГД

Л-с

Б

З

Природні заповідники

Регіональні ландшафтні парки

Заказники:

- загальнодержавного значення

- місцевого значення

Пам‘ятники природи:

- загальнодержавного значення

- місцевого значення

Заповідні урочища

Зоологічні парки

Парки-пам‘ятники природи садово-паркового мистецтва:

- загальнодержавного значення

- місцевого значення

Всього

Таблиця 10.3 Структура природно-заповідного фонду Запорізької області

Позначення: К – комплексний, Л – ландшафтний, Г – геологічний, Гд – гідрогеологічний, Л-с – лісовий, Б – ботанічний, З – зоологічний (загальнозоологічний, орнітологічний, ентомологічний тощо).

Природно-заповідний фонд області сьогодні потребує серйозної ревізії, так як ряд його об‘єктів, з багатьох причин, вже втратили свою природоохоронну цінність і повинні бути ліквідовані, а деякі потребують розширення у відповідності з ландшафтним принципом.

На території області існує один заповідник - Кам‘яні могили. Це філіал українського степового заповідника. Загальна площа заповідника – 456 гектарів, із них: 100 гектарів - в Запорізькій, а 356 гектарів – в Донецькій областях. Кам‘яні могили – це комплексний за своїми природними цінностями об‘єкт, що охороняється. Він становить собою гірську країну в мініатюрі, яку утворюють виходи на поверхню древніх гранітів.

Різноманітна флора і фауна заповідника. Тут росте понад 500 видів рослин. Серед них ушанка гранітна, авринія скельна, цибуля жовтіюча, гіацинтник Паласа, тюльпан гранітний, типчак, папороть, вісім видів ковили (найкрасивіша, українська, Лессінга, вузьколиста, волосиста, опушенолиста, пірчаста, Заліського), 60 видів лишайників, 20 видів мохів тощо. А для деревію голого і волошки несправжньоблідолускової Кам‘яні могили стали останнім притулком: ніде більше на Землі вони не зустрічаються.

Тваринний світ представлений різними видами птахів (журавель-красавка, куріпка сіра, перепел, шпак рожевий, вівсянка, іволга, чайка, дика качка, сова вухата, хатній сич, синиця, дятел тощо), плазунів (степова гадюка, жовтобрюхий полоз, вуж звичайний, мідянка, вуж водяний) та інших видів (їжак звичайний, лисиця, тхір степовий, ховрах, земляний заєць, ласка, заєць-русак, тхір перегузня).

В 1998 році у Василівському районі створено перший в Запорізькій області реґіональний ландшафтний парк “Панай” (1025 га).

В області 10 заказників державного значення.

Геологічний заказник Дніпровські пороги (1383 га), заснований в жовтні 1974 року. Він включає частину острова Хортиця, острів Байди і ряд дрібних островів на Дніпрі. Основу Хортиці складають граніти, вік яких визначається двома мільярдами років. Вони найбільше виступають в найвищій (до 35 м) північній частині острова. Науковий інтерес являє також наскальна рослинність, залишки байрачних лісів, ділянки цілинного степу та дніпровських плавнів.

Орнітологічний заказник Великі та Малі Кучугури заснований в 1974 році. Це 13 островів у Каховському водосховищі, які лежать на шляху пташиних перельотів. Загальна площа заказника 400 га, із них: 60 га – суша, 340 га – водний простір навколо островів, де заборонено ловити рибу.

Тут живуть: ремези, іволги, зимородки, дикі качки, зяблики, сірі та білі чаплі, лисухи, золотисті щурики, очеретянки, шпаки, солов‘ї. Під час перельотів тут нараховують до 50 виді птахів.

Старобердянський ландшафтний заказник(1132 га) знаходиться на лівому березі річки Молочної між селами Новопилипівка та Вознесенка Мелітопольського району. Перші посадки лісу зроблені в 1846 році. На півдні України це другий штучний лісовий масив у степовій зоні. Свою назву Старобердянське лісництво зберегло з тих часів, коли ці землі належали до Бердянського уїзду. Тут росте понад 150 видів рослин. Основа лісу – дуб, глід, ясен, берест, біла акація, клен. Але зустрічаються і екзотичні мешканці: софора японська, черемха віргінська, бундук, троянда індійська, катальпа бегонієвидна, бархат амурський, форзизія, айлант, ялівець віргінський.

Живуть тут зайці, лисиці, дикі кабани, лосі, козулі, борсуки, куниці, єнотовидні собаки, дрозди, солов‘ї, жайворонки, сорокопуди.

Гідрологічний заказник Молочний лиман (19000 га). Охороняються місця нересту цінних видів риб, гніздування водоплавних та водноболотних птахів, зупинок на годівлю та відпочинок перелітних птахів.

Родіонівський лісовий заказник. Знаходиться вздовж правого берега річки Молочної поблизу села Родіонівка Якимівського району. Це штучний лісовий масив, до складу якого входять дуб, сосна, біла акація, ясен, клен та інші породи. Він створений на початку ХХ століття.

Алтагірський зоологічний заказник (1098 га). Знаходиться в Якимівському районі на правому березі Молочного лиману. Алтагірське лісництво – найпівденніше в області, воно було закладене в 1899 році. Тут ростуть: акація, сосна звичайна, сосна кримська, дуб, тополя, в’яз, грецький горіх, катальпа. Охороняються місця проживання та розмноження лісових тварин.

Заказники “Сивашик” (2800 га), “Коса Федотова” (1900 га) та “Заплава ріки Берда” (1417 га) були створені в 90-х роках, коли в заповідній справі став закріплюватися ландшафтний принцип організації об‘єктів природно-заповідного фонду.

Пам‘ятники природи державного значення.

Ботанічний пам‘ятник природи “Балка Балчанська”(28 га). Знаходиться поблизу села Дніпровка Вільнянського району. Охороняються ділянки цілинної степової рослинності.

Ботанічний пам‘ятник природи “Балка Розсоховата” (27 га). Знаходиться біля села Петро-Михайлівка Вільнянського району. Охороні підлягає цілинний степ.

Ботанічний пам‘ятник природи “Урочище Пристени” (17 га) розташований на правому березі річки Кінської, нижче села Григорівки Запорізького району. Охороняється цілинна степова рослинність, в тому числі реліктова рослина цимбохазма дніпровська.

Комплексний пам‘ятник природи “Балка Скотовата” (30 га) поблизу села Новомиколаївка Гуляйпільського району. Під охороною перебуває цілинна степова рослинність та каскад ставків на дні балки (місця гніздування водоплавних птахів.)

Геологічний пам‘ятник природи “Кам‘яна могила” (3 га) в Мелітопольському районі біля села Терпіння.

Комплексний пам‘ятник природи “Верхів‘я Утлюцького лиману”.

Геологічний пам‘ятник природи “Гранітні скелі” (15 га). Розміщений поблизу села Новомиколаївка Бердянського району. Охороняються гірські породи, мінерали, різні форми вивітрювання.

Пам‘ятником природи садово-паркового мистецтва державного значення є Мелітопольський міський парк імені Горького (27 га). Він заснований в 30-х роках ХХ століття. Тут росте понад 80 видів дерев і чагарників з різних куточків Європи та Азії.

Незважаючи на те, що в Запорізькій області сформована мережа природоохоронних територій і затверджена регіональна юридична охорона 43 видів рослин, багатьох видів тварин - об‘єктивні відомості про місце знаходження рідкісних видів і сучасний стан їх популяцій відсутні. А відсутність такої інформації призводить до зникнення рідкісних видів тварин і рослин.

Запам‘ятайте! Вони потребують охорони:

Рослини: астрагал мохнатоквітковий, водний горіх плавучий, волошка Талієва, зіркоплідник частуховидний, ковила українська, півонія вузьколиста, цимбохазма дніпровська, ковила Лессінга, адоніс весняний, тюльпан Шренка, деревій голий, сон-трава.

Тварини: орлан білохвостий, чапля сіра і біла велика, кулик-шилоклювка, пугач, дрохва, журавель степовий, тхір перегузня, тхір степовий, вечірниця велетенська, ходуличник, огар, гадюка степова східна, бражник мертва голова, поліксена, махаон, краснотал пахучий.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности