Вимоги до внутрішнього оздоблення та освітлення.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 3Следующая ⇒

1. Теоретична частина

1.1 Історія виникнення готелів

Історія розвитку готельної справи нерозривно пов'язана з подорожами. Подорожуючи з різною метою та намірами (відвідування святих місць і храмів, олімпійських ігор тощо) люди мали потребу в притулку, харчуван­ні та відпочинку. Найдавніші згадки про місця для розміщення подорож­ніх можна знайти в писемних джерелах Стародавнього Єгипту.

У Стародавній Греції зв'язок між містами підтримувався «гемеродромами» (денними гінцями). На відстані, що міг подолати кінь без відпочинку, існували спеціальні станції, де можна було одержати їжу та свіжих коней.

У період розквіту грецької цивілізації у містах і на шляхах, що вели до них, з'являються заїжджі двори, готелі. Найдавніший заїжджий двір, що згадується в джерелах, знаходився на острові Кріт (близько 1500 р. до н. е.). Готелі, як місця відпочинку посланців уряду, з'явилися значно піз­ніше. Так, у давньогрецькому місті Епідаврі (культурному центрі бога зці­лення) був готель на 160 кімнат з прилеглими галереями зі скульптурами, стадіоном і театром на 17 тис. місць.

У Греції з'являється розгалужена мережа громадських і приватних го­телів, пунктів обміну грошових знаків, посередників-організаторів подоро­жей.

Подорожі особливо активізувалися після завоювання Греції римлянами. Причому, подорожі римлян почали набувати оздоровчого, пізнавального, розважального характеру (відвідування лікувальних мінеральних джерел, визначних архітектурних пам'яток, відомих закладів освіти, театрів та ін.). Ці подорожі потребували організації готельної справи. Ще у І ст. до н. е. у Римській імперії виникли державні заїжджі двори, що знаходилися один від одного на відстані денного кінного переходу. Заїжджі двори розташову­вались у містах і на головних шляхах, якими проїжджали кур'єри та дер­жавні службовці з Риму. Уже у давніх римлян мала місце певна класифі­кація готелів. Існувало два типи «пристановищ» у провінціях і в самому Ри­мі: одні з них призначались тільки для патриціїв, інші — для плебеїв.

У зв'язку з новими завоюваннями та розширенням території Римської ім­перії її звичаї, господарська та організаційна структури знаходили також застосування в нових провінціях і підкорених країнах. Про те, наскільки глибо­ко та всебічно були розвинені в давнину заклади, що надавали подорожнім притулок, харчування та ночівлю, свідчить той факт, що в римському зако­нодавстві було передбачено особливу відповідальність такого закладу за ре­чі гостя. Таким чином, ще у стародавніх Греції та Риму були закладені тра­диції, що дотримуються і в сучасному готельному господарстві. Наприклад, відповідальність за збереженість речей гостя, обов'язковий облік проживаю­чих тощо.

Занепад і загибель античного рабовласницького світу призвели до змен­шення рухливості населення як у межах окремих країн, так і між країна­ми; будівництво шляхів і готелів скоротилося. Лише через кілька століть, у ранньому середньовіччі кількість подорожей знову стала зростати. Ма­сові подорожі купців, підмайстрів, учнів, мандрівних акторів, а також чис­ленні пілігрими та прочани сприяли розвитку самих різноманітних форм надання притулку. Спочатку цей притулок був безкоштовним, заради лю­бові до ближнього, що надавали монастирі, церкви, княжі двори та ін.

Значний розвиток готельної справи в Європі спостерігається тільки з VIII-IX ст. після того, як Карл Великий видав едикт, яким зобов'язав мо­настирі та церкви утримувати «госпиції» — будинки, що надавали подо­рожнім і прочанам ночівлю, харчування, відпочинок, а іноді, навіть, і лі­кувальні процедури. Найбільшого поширення «госпиції» набули в Швейца­рії, яка завдяки старим традиціям і тепер вважається найбільш авторитет­ною в сфері готельного господарства та готельних послуг.

У XIII-XIV ст. у зв'язку з зростанням і розвитком ремесла та торгівлі, пожвавленням внутрішніх і міжнародних економічних зв'язків у Європі, широкого поширення набула система тимчасового проживання за плату в готелях. Першими такими готелями були приватні житлові будинки (або окремі кімнати в них). Власники готелів нерідко виконували й функції по­середників у справах своїх клієнтів, виступали як перекупники й агенти. Таким чином, з'являються прототипи сучасних готелів. Приблизно в цей же час була здійснена перша офіційна спроба їх класифікації. У Берліні, в якому на той час проживало близько 130 тис. мешканців, було 9 заїж­джих дворів І класу, з них два уже називалися готелями; 10 заїжджих дво-Р1В П класу та 13 заїжджих дворів III класу.

З появою залізниць, пароплавів розширюються можливості розвитку ту­ризму. У нових транспортних засобах створюються зручності, досягаєть­ся високий рівень комфорту: з'являються спальні вагони, вагони-ресторани тощо. На більш високий ступінь піднімається й готельна справа. Пере­важну більшість туристів становили аристократи та буржуазія. Вони ви­сували підвищені вимоги до рівня та якості обслуговування, спонукаючи цим власників готелів піклуватися про удосконалення своїх закладів. Пос­тупово в столичних європейських містах стали з'являтися комфортабель­ні готелі, розташовані в спеціально зведених будівлях ( по типу приват­них резиденцій) або в чудових державних особняках. Звідси походить французька назва «готель», що означає міський палац магната, місце пе­ребування уряду чи міських властей. Це були готелі-люкси з ресторанами та найвищим рівнем обслуговування. Так, у 1861 р. готель «Морис» у Па­рижі мав 700 номерів з водою, ліфт, ресторан на 1500 місць. Поряд зі створенням упорядкованих готелів і розкішних ресторанів починають дія­ти й нові засоби розваг: нічні клуби, кабаре тощо.

На Русі готельна справа зароджується в ХІІ-ХІП ст. Це був час князів­ських міжусобиць і монголо-татарського іга. Величезні володіння монголів потребували добре налагодженого зв'язку з підкореними землями. Цей зв'язок здійснювали ханські гінці, які мали постійну потребу в ночівлі та відпочинку.

Знаменитий італійський мандрівник Марко Поло писав: «Якою б доро­гою не виїхав із Канбалу гонець великого хана, через 25 миль (близько 40 км) він приїздить на станцію, по-їхньому янб, а по-нашому кінна пошта; на кожній станції великий, прекрасний будинок, де гінці пристають. Багата постіль з розкішними шовковими ковдрами у цих заїжджих дворах; усе, що потрібно гінцю, там є; і царю пристати тут добре». [33; 121].

Мережею таких янбів (ямбів) були покриті величезні володіння монго­лів. На Русі це трансформувалось в «ями», що стали прообразом майбут­ніх готелів.

У XV ст. у Московській державі з'являється досить розвинена мережа шляхів і поштових станцій (ямів), що перебували у віданні Ямського при­казу — закладу, що відав ямською, тобто поштовою справою.

У кінці XVII— на початку XVIII ст. у Росії з'являються поштові трак­ти що з'єднували Москву з Санкт-Петербургом, Ригою, Архангельськом, Тобольськом і Білгородом, а також Псков із Києвом. На поштових трак­тах були станції з поштовими (заїжджими) дворами.

У 1723 р. Ямський приказ було перейменовано на Ямську канцелярію, що проіснувала до 1781 р. Система поштових станцій мала назву «Ямсь­ка гонга». Для здійснення цієї служби було введено ямську повинність — обов'язок селян і посадських людей перевозити адміністративних осіб і державні вантажі. Населення сплачувало ямські гроші (податки), за раху­нок яких організовувались ями. Звідси й виник своєрідний стан ямщиків.

У ІХ-ХІ ст. стародавня Русь завдяки своєму географічному положенню стала центром перехрещування торговельних шляхів між Заходом і Схо­дом, Північчю та Півднем. Налагоджуються стійкі торговельні відносини, різнобічні культурні та релігійні зв'язки. Після прийняття християнства на Русі із Візантії до нашої країни потяглися священики, перекладачі, пере­писувачі книг, ремісники. На Русі аж до XVI ст. центральною фігурою у встановленні та зміцненні зв'язків з іншими країнами був «гість». Будин­ки, в яких зупинялись заїжджі купці («гості») називались «гостинними» або «заїжджими» дворами. Звідси й беруть свої витоки вітчизняні готелі.

Таким чином, крім ямів на Русі існували заїжджі та гостинні двори.

Гостинний двір у російських містах являв собою торгове приміщення, в якому зупинялись і торгували іноземні та іногородні купці (гості). Гостин­ні двори складались із рядів крамниць, торговельних приміщень і складів, об'єднаних укритими галереями. У XVII ст. споруди гостинних дворів до­повнювали прямокутні майдани, обнесені кам'яними стінами з вежами та проїзною брамою. Такі гостинні двори були побудовані в Москві, Архан­гельську, Києві та інших містах.

На Сході широкого поширення набули заїжджі двори — караван-сараї, що будувались неподалік ринку. Умови перебування в таких готелях бу­ли досить далекими від комфортабельних, а харчуватися подорожній зму­шений був з власних запасів і тільки в годину, визначену господарем.

У XVIII ст. гостинні двори будувалися з відкритими на вулицю арками та колонами (гостинні двори в Петербурзі, Калузі та інших містах).

Гостинні двори в російських містах будувалися неподалік торговельних центрів — «торжищ». Гості оселялися за національною ознакою. Так, у Москві існували англійський, грецький і шведський, а в Новгороді — німецький та голландський гостинні двори.

У XVI— першій половині XVII ст. одним з головних торговельних цен­трів Східної Європи був Київ, через який проходили купецькі каравани з Польщі, Кримського ханства, Туреччини, Молдови, Греції, Угорщини, кра­їн Західної Європи, що направлялися до Московської держави. Українсь­кі купці мали право безмитної торгівлі у прикордонних містах Московії. Для них створювалися спеціальні гостинні двори. На чумацьких і торго­вельних шляхах України здавались в оренду корчми, що не тільки вели торгівлю хмільними напоями, але й були пристановищем для подорожніх

Крім того, Київ стає одним з центрів паломництва, що викликало пот­ребу в будівництві готелів для прочан біля стін печерського монастиря.

Після приєднання України до Московської держави почалось будівниц­тво поштового тракту від Москви до Києва через Калугу, Глухів, Путивль, Конотоп з поштовими дворами та станціями, що одночасно виконували функції готелів.

Помітний розвиток готельного господарства в царській Росії спостеріга­ється у другій половині XIX ст. У, 1878 р. споруджується один з найбіль­ших тогочасних московських готелів «Великий Московський», згодом пе­рейменований на «Гранд-Готель». У 1898-1907 pp. було побудовано готель «Метрополь», а згодом (1912 р.) готель — »Асторію» у Петербурзі на 350 номерів з першокласним рестораном та ванними кімнатами. У Києві у цей період споруджується «Гранд-Готель» і готель «Європейський». Готелям Києва в путівниках того часу давалась така оцінка: «... вони відрізняють­ся комфортабельною й навіть розкішною обстановкою, уважною прислу­гою та іншими зручностями, як-то: власні екіпажі, телефони, ванни тощо. Номери від 75 коп. до 12 крб.; за самовар, постільну білизну та свічки пла­та окремо» [6; 37].

У 1817 р. Одесі було надано право користування порто-франко на трид­цять років, що потім неодноразово продовжувалось до 1859 р. Це сприя­ло розширенню економічних зв'язків між країнами та народами, пожвав­ленню торгівлі, зростанню міста та його населення. Все це й обумовило широкий розвиток готельного господарства. У дореволюційній Одесі було 34 готелі та 6 заїжджих дворів. Назви готелів давали уяву про географію туризму (»Лондонський», «Марсель», «Європейський», «Франція» та ін.) або стан проживаючих (»Купецький», «Біржа», «Пасаж»).

На сьогодні в Одесі лише 15 готелів на 3564 місця, що належать різ­ним відомствам. Виходячи з раніше затверджених норм, рівень забезпече­ності міста готелями складає ЗО відсотків. Причому, готелі дореволюцій­ної побудови потребують реконструкції, а вони складають 46 відсотків від загальної кількості.

Друга світова війна завдала величезних збитків готельному господарст­ву України. У Києві майже всі готелі були зруйновані. Зараз у Києві (ста­ном на 01.01.1993 р.) нараховується близько 100 готелів загальною пло­щею 493808 м2, одночасною місткістю 21729 місць. Тільки в останні роки в столиці України зведено такі великі готелі як «Хрещатик», «Турист», го­тельний комплекс «Київська Русь».

Після війни готельне господарство розвинених країн перетворилось на значну галузь — «готельну індустрію», що для багатьох країн стає реаль­ним джерелом доходу та отримання іноземної валюти. Так, наприклад, до­ходи найбільшої готельної корпорації США «Маріотт» у 1990 р. складали 7,5 млрд, доларів. Готельні та ресторанні підприємства цієї корпорації є в усіх штатах США та в 17 країнах світу. У 1990 р. кількість готелів цієї корпорації досягла 629 на 150 тис. номерів.

Такі масштаби розвитку та розгалуженість готельної мережі під силу тільки найбільшим об'єднанням, акціонерним товариствам, що часто вихо­дять за межі однієї країни й об'єднуються в готельні ланцюги. Найбільші та найвідоміші такі готельні ланцюги: «Холідей Іннз» (США), «Бест вес­терн інт» (США), «Анкор» (Франція), «Шератон» (США), «Маріотт» (США), «Арабелла» (Німеччина) та ін.

1785 – у Львові засновано перший в Україні готель – «Під римським цезарем».

Сучасний тип готелів затвердився у XIX столітті.

Нині, за визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), готелями називають колективні засоби розміщення, що складаються з певної кількості номерів, які мають єдине керівництво і надають певні послуги. Вони згруповані в класи та категорії згідно з видами послуг, що надаються, з устаткуванням, що є в них.

Також готелем називають житловий майновий комплекс (будівля, частина будівлі, устаткування та інше майно), призначений для надання послуг.

1.2 Класифікація готелів

Готель — це основне підприємство індустрії гостинності, метою діяльності якого є прийом, обслуговування, забезпечення відпочинку і харчування відвідувачів. За розміром (місткістю) готелі поділяються на:

малі (до 100—150 номерів),

середні (від 100 до 300—400 номерів),

великі (від 300 до 600—1000 номерів),

гігантські (понад 1000 номерів).

Нині існує близько 30-ти різноманітних систем класифікації готелів:

система зірок,

система балів,

система букв (A, B, D, C),

система «корон» або «ключів».

Найпоширенішою серед них є п'ятизіркова система класифікації, що базується на французькій національній класифікації. Вимоги до «зіркової» класифікації неоднакові в різних країнах.

Бальна, або індійська, система класифікації готелів передбачає поділ готелів на 5 категорій:

1 зірка — 100 балів,

2 зірки — 150 балів і т. д.

У Великобританії в системі використовується класифікація готелів на «корони», «ключі», «сонця», «алмази» та ін.

Система букв (A, B, D, C) використовується у Греції.

«Люкс» (»5 зірок») тому, що готелі такого типу на сьогодні відсутні в системі житлово-комунального господарства. Однак, розвиток іноземного туризму Б Україні, особливо таких його видів як конгресний і діловий, буде сприяти будівництву саме таких готелів. Тому, доцільно вказану класифікацію готелів доповнити та розглянути основні вимоги до готелів «Люкс» або «5 зірок». Готелі «Люкс» повинні розташовуватись у будівлях, збудованих за

індивідуальним проектом, що відрізняються оригінальністю архітектури й оснащені сучасним інженерним обладнанням і засобами автоматики. Невід'ємною вимогою є наявність світлової реклами з назвою готелю та художньою емблемою, а також повний благоустрій під'їзних шляхів, підходів до готелю, двору та прилеглої території. Неодмінною умовою є наявність забезпечених охороною критих стоянок для легкових автомобілів

із зоною обслуговування та механізованими постами для миття. Готелі «Люкс» повинні мати вестибюлі для прийому гостей, упорядковані холи на кожному поверсі, конференц-зал, телефонний зв'язок, що забезпечує замовлення на міжміські та міжнародні телефонні розмови. У готелі працюють ресторани вищої категорії, кафе та буфети на кожному поверсі. Крім того, працюють перукарня, косметичний кабінет, пошта, пункт обміну валюти, фірмові магазини, а також побутові служби з ремонту та прасування одягу, термінової хімчистки та прання, ремонту взуття, прокату предметів культурно-побутового призначення тощо. Номери для проживання мають бути одно— та двомісними, при цьому не менше 10 відсотків — багатокімнатні номери, в кожному з них встановлено радіоприймач, телевізор, телефон, холодильники. Вимоги до готелів «4 зірки»: будівля, її зовнішнє оформлення, благоустрій території аналогічні готелям

типу «Люкс» (»5 зірок»). Послуги щодо обслуговування автомобілів обмежуються лише їх зупинкою та наявністю автостоянки, забезпеченою охороною. Вестибюлі мають бути просторими, мати декоративне озеленення, художні композиції, зони відпочинку, облаштовані високоякісними гарнітурними меблями, а також аудіовізуальними установками. Інформаційні послуги: пункт поштового зв'язку (не менше 12 годин роботи); бізнес-центр; телефакс, телекс,

 телетайп; 1-2 кімнати (офіси) для ділових переговорів; розмножувальна техніка; міжміський та міжнародний телефон; послуги секретаря-друкарки із знанням іноземної мови, прокат друкарських машинок із латинським шрифтом тощо. Послуги ресторанного господарства: ресторан з банкетними залами; нічний ресторан із вечірньою концертною програмою; бар у вестибюлі готелю; валютний бар. У ресторанах і барах має бути фірмова столова білизна, посуд, столові набори з монограмою чи емблемою

підприємства, меню трьома іноземними мовами. Крім того, надаються наступні послуги: обслуговування в номерах цілодобово (подання сніданків, обідів, вечерь), продаж квітів у залах ресторанів, бронювання місць у ресторані, виклик таксі тощо. Готелі цього розряду надають цілодобово такі послуги як піднесення багажу, прийом на збереження багажу та цінностей, виклик автомобіля, побудка. Пропонуються також додаткові послуги: салона - перукарні (у т. ч. косметичний кабінет, манікюр, педикюр),

ремонт і прасування одягу, ремонт і чищення взуття, термінове прання та хімчистка, виконуються замовлення на оформлення транспортних квитків, прокат автомобілів, торговельне обслуговування через мережу магазинів і кіосків ( у т. ч. продаж за валюту), банківські послуги та медичне обслуговування. У готелях «4 зірки» мають працювати цілодобово медичні пункти, а також аптечний кіоск у денний час. Велика увага звертається на культурне та спортивно-рекреаційне обслуговування.

 У готелі має бути універсальний зал для проведення конгресів, культурних заходів тощо, з установкою для синхронного перекладу, приміщеннями для секційних засідань. Для організації виставок, демонстрації творів мистецтва, моделей, проведення різних конкурсів має бути експозиційний зал (салон). У готельних комплексах цього розряду мають бути сауни з баром і залом спортивних тренажерів, за бажанням туристів проводиться масаж.

 Готелі та мотелі зорієнтовані на рекреаційний туризм, крім того, мають кегельбани чи більярди, зали ігрових автоматів, солярії, спортивні майданчики, тенісні корти, кімнати для настільного тенісу, оснащені пляжі тощо . Готелі розряду «З зірки» пропонують туристам меншу кількість і різноманітність додаткових послуг порівняно з вищевказаними готелями. Тут можуть бути відсутніми: нічний ресторан і концертна програма; фірмова столова білизна та посуд;

 прокат автомобілів, магазини, медичний пункт, тенісні корти й інші послуги. Готель «2 зірки» може бути збудованим за типовим проектом, забезпечені охороною автомобільні стоянки можуть бути тільки в мотелях, кондиціювання повітря проводиться лише в загальних приміщеннях (коли готель (мотель) розташовано у IV кліматичному регіоні). Ресторан має бути в готелях місткістю понад 250 місць, меню пропонується двома іноземними мовами, перелік побутових послуг значно скорочено й чимало з них мають характер самообслуговування. Віднесення готелів до розряду «1 зірки» здійснюється за умови відповідності готелів загальним вимогам згідно з міжнародною класифікацією. У відповідності до цих вимог будівля, обладнання, санітарно-гігієнічні умови готелю мають бути пристосованими для створення необхідного рівня комфорту та надання основного комплексу послуг. Номери в готелях (мотелях) у залежності від зручностей, що надаються, розмірів площ,

 кількості кімнат, інтер'єру, ступеня оснащеності меблями та інвентарем поділяються на п'ять категорій: вищу, першу, другу, третю та четверту. Вища категорія. До неї належать дво— та трикімнатні номери, розраховані на двох осіб, оснащені повним санвузлом (ванна, душ, умивальник, унітаз, біде). Встановлюються телевізори І-ІІ класів (у готелях «5 зірок» можуть бути відеомагнітофони, комп'ютери).

 У цих номерах обов'язкові: телефон, холодильник або бар-холодильник, килими чи килимові покриття, високоякісне електроустаткування (люстра, бра, торшери, настільні лампи, світильники), гарнітурні меблі; постільна білизна високої якості, у т. ч. не менше п'яти рушників. Крім того, має бути широкий набір предметів гостинності одноразового вжитку. Перша категорія — це номери з однієї кімнати на 1-2 проживаючих, оснащені повним санвузлом (без біде),

 має бути телефон (крім готелів, що розташовані у важкодоступних районах). Однак, інтер'єр, оснащеність у цих номерах дещо скромніші. Зокрема, можуть бути відсутніми телевізори, холодильники, замість гарнітурних меблів можуть бути вбудовані меблі, а килимів — приліжкові килимки. Постільна білизна має бути високої якості, рушників — не менше трьох. Драпірування для вікон. Номери другої категорії — однокімнатні на 1-3 проживаючих. Оснащені неповним санвузлом (унітаз, умивальник). У номерах цієї категорії обов'язковими є: однопрограмний гучномовець, світильники верхнього та приліжкового освітлення, однотипні чи вбудовані меблі. Постільна білизна доброї якості, не менше двох рушників. Драпірування для вікон. Номери третьої категорії — однокімнатні на 1-3 проживаючих. Оснащеність: такі як у номерах другої категорії.

Двокімнатний номер складається зі спальні, вітальні, передпокою, санвузла (в окремих випадках двох). Санітарний вузол може мати два входи — один у передпокій, другий — у спальню.

Трикімнатний номер має спальню, вітальню, кабінет, передпокій, один або два санвузли.

Багатокімнатний номер (номер "люкс", номери-апартаменти) може складатися з 8 кімнат, у структурі передбачено декілька спалень, вітальня, кабінет, передпокій, гардеробна, кухня (кухня-ніша), ванна, туалет. Особливо фешенебельні номери у плануванні — дворівневі: на першому поверсі розташована вітальня, кабінет, передпокій, кухня, санвузол, на другому — спальня та санвузол. Багатокімнатні номери передбачені насамперед в апарт-готелях. їх використовують клієнти з високими матеріальними статками — бізнесмени, політики, котрі очікують у готелі комфортних умов проживання з можливістю проведення ділових зустрічей і роботи. їхня частка у структурі готелів не перевищує 10 % номерного фонду.

Номери "люкс" і номери-апартаменти з двох і більше номерів з метою ефективнішого використання сполучають дверима і отримують так звані номери-комплекси. Відповідно до попиту через комбінування номери можна здавати частинами, наприклад, як однокімнатні або номери "люкс" з різною кількістю кімнат або як багатокімнатні апартаменти з двома-трьома ізольованими входами зі загального коридору.

Передпокій у готелях невеликий за розміром — 1—2 м2. В однокімнатних номерах він вирізняється лише просторово, двері у вітальню не використовують. Якщо в номері відсутній санвузол, передпокій не проектують. У передпокої передбачений простір для збереження верхнього одягу й особистих речей, а за кордоном у ньому іноді розміщують кухню-шафу або кухню-нішу.

У закладах розміщення рекреаційного типу номери мають додаткові зони відпочинку — балкон, терасу, лоджію.

Планувальна організація санітарних вузлів залежить від категорії готелю. Згідно з національним стандартом України щодо засобів розміщення в одно-, двозіркових готелях у закладах старої конструкції кількість номерів з повним санвузлом (умивальник, унітаз, ванна або душ) повинна становити відповідно не менше 26 і 50 %; готелі вищої категорії забезпечують санвузлом усі номери. В одно-, двозіркових готелях на кожному поверсі без санвузлів повинні бути туалет, ванна (душова) на кожні п'ять номерів, але не менше ніж два туалети та дві ванни (душові) на поверх окремо для чоловіків і жінок.

Площа санвузла повинна бути достатньою для вільного переміщення та комфортною у використанні всього обладнання і становити 2,4—4,6 м2. Повне санітарно-технічне обладнання санвузла складається з ванни (душової кабіни), умивальника, унітаза, сушки для рушників і біде (для номерів вищих категорій у закладах розміщення високої категорії). Вхід у санвузол забезпечують найчастіше з передпокою, у багатокімнатних номерах, окрім входу з передпокою, передбачено другий вхід зі спальні. У номерах вищої категорії санвузол може бути розділений: зі спальні передбачений вхід у ванну, а з передпокою — в туалет. Роздільне проектування санвузла характерне насамперед за дворівневого планування багатокімнатного номера.

У закладах розміщення сезонного функціонування (кемпінг, туристська база) або для короткотермінового перебування гостей (туристський притулок, хижа) структура санвузла в номерах або загального санвузла на поверсі може бути неповною. Неповний санвузол (душ, умивальник, унітаз або лишень умивальник та унітаз) у номерах повинен бути у розрахунку на 2—4 місця. Загальні санвузли проектують за великою місткістю номерів — спальних кімнат, які відповідно до сучасних норм місткості можуть прийняти туристську групу від 8 до 20—25 осіб.

Обладнання житлових номерів у готелях — це організація внутрішнього простору в номері, що повинна забезпечити комфортні умови проживання гостей і зручне обслуговування. Загальний комфорт внутрішнього простору номера охоплює функціональний, екологічний і естетичний комфорт.

Функціональний комфорт реалізують зручністю використання будь-якого приміщення в номері й здійснення всіх функціональних процесів життєдіяльності людини — забезпечення сну, харчування, відпочинку, особистої гігієни, ділової зустрічі тощо. Зручність використання номера забезпечується оптимальним набором меблів і устаткування.

Екологічний комфорт створюють за допомогою оптимальних для організму фізичних характеристик внутрішнього простору номера — поєднання температури, вологості, дії сонячного проміння, повітряних потоків. Оптимальні екологічні умови формують системами інженерно-технічного забезпечення (опалення, кондиціонування повітря, вентиляції, сонцезахисних гардин, жалюзі та ін.).

Естетичного комфорту досягають гармонійністю наочно-просторового оточення, цілісністю й узгодженням усіх елементів — дизайну меблів, використанням декоративних засобів інтер'єру, колірної гами, оздобленням поверхонь, озелененням та ін.

Меблювання житлових номерів здійснюють згідно з функціональним призначенням меблів: вони повинні відповідати простору номера, щоб уникнути незручностей для клієнта й обслуговуючого персоналу, нормам стандарту якості та естетичного комфорту, бути доцільно укомплектованими. Для цього використовують спеціальні готельні меблі, зокрема гарнітурні, вмонтовані, зблоковані, навісні, зі зміною конструкції. Такі меблі економлять площу, яку вони займають, поліпшують естетичне сприйняття номера, полегшують його прибирання.

Меблювання номерів визначають категорією (рівнем комфорту), конструкцією та спеціалізацією закладу розміщення. Суттєво впливає на меблювання тип споруди готелю — період її будівництва, архітектурно-планувальні особливості. У готелях старої конструкції приміщення номерів — значно більших розмірів, планування відповідає архітектурному стилю часу будівництва, і тут, безперечно, розміщують меблі певного стилю. У готелях підвищеного комфорту меблі засвідчують фешенебельність закладу: забезпечують спальними гарнітурами з шафами для суконь, трельяжем і кріслами, гарнітуром кімнати-вітальні з сервантом, кабінетним гарнітуром, м'якими меблями. Суттєва роль належить конструкції номерів — розташуванню дверних і віконних отворів, розмірам простінок, виду системи опалення.

Особливості меблювання номерів необхідно брати до уваги ще в процесі проектування готелю, адже саме тоді розробляють схему розташування меблів і загального обладнання у номерах, з тим, щоби в майбутньому створити максимальний комфорт для гостей.

Найскладніші у меблюванні однокімнатні номери з розмірами 9—18 м2, адже в них необхідно забезпечити для гостей можливість сну, відпочинку, роботи, зберігання особистих речей, одночасно повинен бути простір для вільного переміщення в номері гостей та обслуговуючого персоналу.

У зв'язку з цим потрібно також враховувати функціональний зв'язок меблів із місцем їхнього розташування в номері. Так, робочий стіл має розташовуватись біля вікна, ліжко — праворуч по периметру стіни; якщо двомісний номер — вздовж стіни або поряд торцем до правої стіни; зона відпочинку (крісло і журнальний столик) навпроти дверей у зоні доброї оглядовості дверей; підставка для валізи біля дверей ліворуч або біля робочого столу. Якщо у номері передбачений передпокій, у ньому ліворуч розташовують вішалку для верхнього одягу та головних уборів.

У двокімнатному номері для меблювання спальні використовують одно- або двоспальне ліжко, шафу, тумбочку біля ліжка, у вітальні — м'які меблі для відпочинку, які забезпечують зручність у користуванні побутовими приладами, меблі для роботи (стіл і крісло) розміщують біля вікна.

У трикімнатному номері, що складається зі спальні, вітальні й кабінету, меблювання здійснюють аналогічно з двокімнатним номером, проте окреме розташування кабінету зумовлює необхідність його спеціального меблювання. Тут, окрім робочого стола, розташована шафа або полиці для книг і м'яка частина для відпочинку. У вітальні — обідній стіл зі стільцями, спальні — гардеробна.

Декоративне оформлення інтер'єру. Гармонійне поєднання наочно-просторового оформлення, досягнення цілісності й узгодженості всіх компонентів створює ефект естетичного комфорту перебування в номері. Естетично доцільне декоративне оформлення номера пов'язане з колірною гамою й оздобленням поверхонь, дизайном обладнання, декоративним оформленням деталей, освітленням, озелененням таін.

До найважливіших елементів інтер'єру номерів належить колірне оформлення приміщень — колір пофарбування стін, використання колірного орнаменту, шпалер, дерев'яних панелей або драпірування, ліпнини в оформленні стін та стелі, покриття підлоги. У житловій частині готелів зі значною кількістю дрібних елементів необхідно продумувати кожну деталь у використанні матеріалів і кольору.

    Одним з найважливіщих елементів інтерєру є колірне вирішення приміщень – фарбування стін, підлог, обробка їх різними матеріалами. Колірне вирішенн інтерєра створюється з використанням принципів контрасту і нюансу. У практиці використовуються обидва прийоми.

    Колір є активним засобом архітектури інтерєра. Поєднання яскравості і кольру формують пластику інтерєру, а також його просторову композицію.

    Колірне вирішення визначається багатьма факторами, серед яких основними, що впоивають на вибір кольору інтерєрів готелів, є природні умови, орієнтація, архітектура будинку і приміщення, призначенн приміщення.

    Звичайно, врахувати вплив усіх цих факторів на колірне вирішення інтерєру неможливо. Однак деякі характерні риси готелів дозволяють визначити основні вимоги до колірного вирішення їх інтерєра. Так, наприклад, номери характеризуються невеликими розмірами і великою насиченістю меблями та устаткуванням. У плані номера можуть бутиквадратними і подовженими. Для них необхідно вибрати таку кольорову гаму, при якій вони справляють би враження просторих.

    У залежності від архітектурного задуму інтерєру колір має підкреслити, виявити одні елементи, а інші, навпаки,замаскувати, полгшити зорово або підсилити ту або іншу деталь конструкцій приміщення, видозмінити пропорції окремих деталей або приміщень.

    У готелях використовується великий асортимент оздоблювальних матеріалів, різних за кольором і фактурою їхньої поверхні. Тому при вирішенні інтерєру варто вибрати матеріали з урахуванням ,,важкості,, і ,,легкості,, їхнього кольору.

Матеріали для внутрішнього оздоблення номерів умовно поділяють на два види — для оздоблення стін та підлоги. У житлових номерах стіни найчастіше фарбують однорідним кольором або з певним ніжним орнаментом чи наклеюють шпалери; у дорогих апартаментах використовують дерев'яні панелі або драпірування. Сучасне оформлення житлового інтер'єру поєднує різні оздоблювальні матеріали, що допомагає досягти в інтер'єрі різноманітності й зручності. Міцніші матеріали застосовують для поверхонь активного використання, наприклад, покриття стіни панеллю або тканиною у вузьких проходах, біля вішалок та ін.

Матеріали для оздоблення номерів мають бути міцними, з високою звукоізоляцією і легко піддаватись очищенню. Для м'яких меблів найчастіше використовують фактурні або гладкі однотонні тканини без малюнків і орнаментів, що оптимально відповідають загальному оформленню та догляду. Килимове покриття, насамперед із орнаментом, збагачує колірне оформлення, виконує функції звуко- і теплоізоляції. Килими та килимові доріжки, зокрема у номерах високої категорії комфорту, є невід'ємною складовою у вітальні, спальні. У готелях рекомендують для використання ворсові й петельні килими.

Вагомий елемент інтер'єру — світло й освітлення, які повинні створювати комфортні умови проживання в готелі, сприяти ефективному обслуговуванню гостей. Окрім загального освітлення, у номерах необхідно використовувати прилади для освітлення локальних зон — робочого стола, журнального столика, ліжка, дзеркала, що забезпечує повноцінні умови для відпочинку та роботи. Використовуючи освітлювальне обладнання, потрібно враховувати колірне оформлення приміщення — оздоблення стін, підлоги, стелі. Суттєву роль в освітленні житлової частини готелю відіграє категорія номера. У номерах класу "люкс", апартаментах застосовують декоративне освітлювальне обладнання, яке доповнює загальний дизайн номера. До декоративних освітлювальних приладів належать торшери, підвісні світильники з декоративним розсіюванням та затемненням, настільні, настінні світильники.

Щоби правильно вибрати світильники для загального освітлення номера, необхідно враховувати такі чинники:

1. Освітлення номера має бути рівномірним, без різких контрастів яскравості.

2. Контраст яскравості та кольору між приміщеннями загального користування і номером не повинен бути значним.

3. Сонячну інсоляцію потрібно визначати орієнтуванням на сторони горизонту споруди готелю.

4. Освітлення має бути поміркованим: за недостатнього освітлення в номері створюється ефект пригніченого тонусу, дискомфорту; якщо освітлення занадто яскраве — видозмінюється кольорове сприйняття приміщення.

У розміщенні освітлювального обладнання необхідно враховувати розташування основних функціональних зон — для сну, відпочинку, роботи, тому під час проектування потрібно передбачати не менше трьох розеток. Розміщають їх на поперечних стінах (відстань — не більше 1 м від зовнішньої та внутрішньої стіни номера).

В освітленні функціональних зон номера вагома роль належить світловому обладнанню передпокою, ванної кімнати, найменше забезпечених сонячним освітленням. Ці приміщення повинні мати загальне та локальне освітлення — у передпокої біля вішалки та дзеркала, у ванній кімнаті — біля дзеркала.

В оформленні житлових номерів велике значення мають твори художнього мистецтва — картини, скульптура, кераміка, а також озеленення.

У чотири-, п'ятизіркових готелях використання картин відомих місцевих художників — обов'язковий елемент декоративного оформлення номерів. Картини вивішують головно в спальні, вітальні, у місцях з широким візуальним охопленням — над ліжком, біля робочого столу, в зоні відпочинку. Керамічні вироби, скульптура доповнюють інтер'єр у місцях з недостатнім заповненням простору номера, де іншим елементам інтер'єру недостатньо місця — в кутах, біля вікна, меблів у зоні рекреації. Стиль, кольорова гама, розміри творів мистецтва повинні гармонійно узгоджуватись з іншими елементами інтер'єру — меблями, кольором, освітленням та ін.

Особливий компонент декоративного оформлення, що виконує й естетичні, й утилітарні функції, — озеленення. Воно активно впливає на формування інтер'єру, є рівноцінним елементом з іншими видами оформлення номера. За допомогою озеленення можна підвищити художню виразність внутрішнього простору, вдосконалити його функціональну організацію. Утилітарна функція рослин полягає в створенні сприятливого мікроклімату в приміщенні.

    Озеленення в інтерєрі готелів – це особливий вид мистецтва, що виконує як естетичні, так і утилітарні функції. Озеленення активно впливає на характер формування інтерєру і є таким же рівноцінним компонентом оформлення серидовища, як і обробка стін, меблювання та ін. За допомогою озеленення можна підвищити художню виразність внутрішнього простору, удосконалити його функціональну організацію. Утилітарна функція рослин полягає в стоворенні певного мікроклімату в приміщеннях.

    Розрізняють активну і нейтральну системи озеленення. Так, у робочій зоні створюють нейтральну систему озеленення, а в зоні відпочинку – активну. За допомогою озеленення використовують поділ простору на зони

     У готелях з високим рівнем комфорту у вестибюлях створюють зимові сади. Для озеленення інтерєрів застосовують, к правило, наступні види рослин

- декоративно-листяні

-декоративно-квітучі

-кучеряві й ампельні

-сукуленти

Декоративно-квіткові композиції у вазах або вазонах найчастіше доповнюють зону відпочинку інтер'єру вітальні; в спальні номерів "люкс" прийнято використовувати вазони. В озелененні номерів необхідно дотримуватись естетичної цінності композиції — пропорційного співвідношення видів рослин, їхньої кольорової гармонії, розташування у номері. У використанні природних рослин бажано уникати квітів із різким запахом, рослин, які особливо алергенні або контакт з якими шкідливий для життя та здоров'я гостей

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте