Галузево – функціональний вид діяльності.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 3Следующая ⇒

Економіка підприємства– це наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах.

Предметом вивчення економіки підприємства є методи і способи поєднання й ефективного використання всіх елементів виробничого процесу на рівні підприємства.

Тема: “Підприємство як суб’єкт господарювання”

Підприємство – це організаційно відокремлена й економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.

Діяльність підприємства регулюється статутом та колективним договором.

Статут підприємства – це зібрання обов’язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність. У ньому зазначається точна назва підприємства, його місцезнаходження, форма власності, основні цілі, органи управління, порядок реорганізації і ліквідації.

Колективний договір – це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини.

У колективний договір включаються зобов’язання щодо поліпшення умов праці та відпочинку працівників, їх соціального захисту, заходи для забезпечення зростання продуктивності праці, величини матеріального стимулювання, вирішення житлових проблем.

Підприємства мають такі ознаки:

- виробничо – технічна єдність – спільність, що виготовляється, процесів її виробництва, певний склад виробничих фондів, єдина технічна політика, спільність допоміжного і обслуговуючого господарств;

- організаційно – соціальна єдність – наявність єдиного трудового колективу, керівника та адміністрації підприємства, наділення правами та реквізитами юридичної особи;

- фінансово-економічна самостійність – можливість самостійно визначати напрямки економічного розвитку, склад, обсяги продукції, що випускається, напрямки розподілу прибутку підприємства, форми і розміри матеріального стимулювання, спільність системи планування та обліку.

Виробнича структура підприємства– це склад, кількісне співвідношення і розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови та взаємозв’язку. Виробнича структура характеризує частку окремих підрозділів у загальній чисельності працівників підприємства, у сукупному випуску продукції, вартості основних фондів.

На виробничу структуру підприємства впливають такі фактори:

· масштаб виробництва;

· складність конструкції виробу;

· характер технологічного процесу.

Виробнича структура називається цеховою, якщо головним виробничим підрозділом є цех. Цех – адміністративно відокремлена частина підприємства. В якій виконується комплекс робіт відповідно до внутрішньо – заводської спеціалізації.

Цехи поділяються на:

- основні (заготівельні, обробні, складальні);

- допоміжні (інструментальні, ремонтні, енергетичні);

- побічні (утилізації,, відновлення деяких сировинно – матеріальних ресурсів);

- обслуговуючі (складське і транспортне господарства);

- підсобні (виробництво тари, відгодівельне і тепличне господарства).

При безцеховій виробничій структурі основою її побудови є виробнича дільниця – сукупність робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція.

Корпус – об’єднання однотипних цехів, - є основним структурним підрозділом корпусної виробничої структури.

При комбінатській виробничій структурі підприємства поєднуються стадії послідовного процесу переробки сировини і підрозділи виготовляють завершену частку готового виробу.

Загальна структура підприємства включає виробничі підрозділи, заклади соціально – культурного призначення та підрозділи апарату управління.

Класифікація підприємств.

Класифікаційні ознаки

Види підприємств

1. Мета і характер діяльності

· Комерційні

· Некомерційні

2. Форма власності

· Приватні

· Колективні

· Державні

· Муніципальні

· Спільні підприємства

· Іноземних громадян або організацій

3. Правовий статус та форма господарювання

· одноосібні

· Кооперативні

· Орендні

· Господарські товариства

4. Галузево-функціональний вид діяльності

· Промислові

· Сільськогосподарські

· Будівельні

· Транспортні

· Торговельні

· Лізингові

· Банківські

· Страхові

· Туристичні

5. Національна належність капіталу

· Національні

· Іноземні

· Змішані

6. Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування

· Головні

· Дочірні

· Асоційовані

· Філії

За метою та характером діяльностівсі підприємства і поділяються на:

• комерційні підприємства, діяльність яких спрямована на отримання прибутку. До цієї групи належить переважна більшість суб'єктів господарювання;

• некомерційні організації, що не ставлять за мету отримання прибутку. До них належать благодійні фонди, суспільні, наукові та інші організації невиробничої сфери господарства країни.

За формою власності розрізняють:

• приватні підприємства, що засновані на власності фізичної особи з правом найму робочої сили. До таких відносять також індивідуальні та сімейні підприємства, які базуються тільки на особистій праці;

• колективні підприємства, що засновані на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, а також іншого статутного товариства або громадської організації;

• державні підприємства, що засновані на державній власності. До таких належать також і казенні підприємства (це підприємства, які за чинним законодавством не підлягають приватизації);

• муніципальні підприємства, що засновані на власності певної територіальної громади;

• спільні підприємства –засновані на власності фізичних або юридичних осіб різних держав;

• іноземних громадян або організацій – засновані виключно на власності фізичних або юридичних осіб іноземних держав.

За правовим статусом і формою господарюваннярозрізняють:

• одноосібні підприємства, які є власністю однієї особи або родини. За своїми зобов'язаннями вони несуть відповідальність усім майном (капіталом) власника. Перевагами такої форми підприємства є простота заснування, незначні витрати на засновницько – реєстраційні операції, повна самостійність, оперативність і свобода підприємницьких дій, відносно низькі витрати на організацію виробництва, власникові повністю належить прибуток. Недоліки: обмежені можливості для розширення капіталу, повна відповідальність за борги, відсутність спеціалізованого менеджменту, невизначеність термінів функціонування, оскільки підприємство юридично припиняє свою діяльність у разі смерті, позбавлення волі або психічного захворювання одноосібного власника.

• кооперативні підприємства - добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. При цьому кожен член кооперативу особисто бере участь у спільній діяльності, яка передбачає використання власного або орендованого майна. Недолік – протиріччя економічних та інших інтересів окремих членів кооперативу.

• орендні підприємства –мають в основі функціонування договірні відносини між фізичними або юридичними особами з приводу тимчасового володіння і користування майном. Переваги – не вимагає значних коштів для придбання майна, немає ризику за техніко-економічне старіння основних фондів, його несе орендодавець. Недоліки– обмежується підприємницька свобода орендаря, який не є власником майна.

• господарські товариства, які створюються на принципах угоди між юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства і командитні товариства.

Акціонерним товариством (AT) визнається таке, статутний фонд (капітал) якого розподілений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд (капітал) акціонерного товариства, який за чинним в Україні законодавством не може бути меншим за суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам на момент створення акціонерного товариства.

Відповідальність за своїми зобов'язаннями акціонерне товариство несе тільки своїм майном. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах вартості акцій, що знаходяться в їх власності.

Розрізняють відкриті акціонерні товариства (ВАТ), акції яких можуть розповсюджуватись шляхом відкритої передплати та купівлі-продажу на біржах, і закриті акціонерні товариства (ЗAT), акції яких розподіляються між засновниками і не

можуть розповсюджуватись шляхом передплати, купуватись і продаватись на біржі.

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) є господарське товариство, що має статутний фонд (капітал), поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства несуть відповідальність тільки в межах їх внесків до статутного фонду (капіталу).

Товариством з додатковою відповідальністю (ТДВ) є господарське товариство, статутний фонд (капітал) якого розподілений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до внеску кожного з учасників.

Мінімальний розмір статутного капіталу товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, згідно з чинним в Україні законодавством, становить 100 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства.

Повним товариством (ПT) є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством (КТ) є господарське товариство, в якому нарівні з учасниками (учасником), які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за його зобов'язаннями усім своїм майном, є учасники (учасник), відповідальність яких обмежується тільки їхніми внесками у майно товариства.

За галузево-функціональним видом діяльностірозрізняють промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торговельні, виробничо-торговельні, лізингові, фінансово-кредитні, страхові та інші підприємства.

За ознакою національної належності капіталурозрізняють такі підприємства:

• національні, капітал яких повністю належить суб'єктам господарювання своєї країни;

• іноземні, якщо сто відсотків капіталу підприємства є вла­сністю суб'єктів господарювання іноземних країн;

• змішані або спільні підприємства, що створені як вітчизняними, так і іноземними суб'єктами господарювання для здійснення спільної діяльності.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры