Кавалерідзе Іван Петрович – український скульптор грузинського походження

УДК: 730

Анотація:у статті досліджуються основні періоди життя І.П. Кавалерідзе, вивчаються його скульптурні твори, які вплинули на подальший стилістичний розвиток української скульптури

Анотация:в статье исследуются основне периоды жизни И.П.Кавалеридзе, изучаются его скульптурне произведения, которые повиляли на дальнейшее стилистическое развитие украинской скульптуры

Аnnotation:the article studies the main period of life I. Kavaleridze, studied his sculptural works that wagged the further development of Ukrainian stylistic sculpture

Ключові слова :Грузія, Україна, скульптура, Кавалерідзе Іван Петрович

Ключевые слова : Грузия, Украина, скульптура, Кавалеридзе Иван Петрович

Keywords:Georgia, Ukraine, sculpture, Ivan Kavaleridze.

Мікеладзе Наталія Гелаївна

асистент викладача кафедри «образотворче мистецтво», архітектурного факультету, Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка

Баканідзе О. А. у своїх роботах «Грузинсько-українські літературно-мистецькі взаємини» , «Україна і Грузія: точки перетину», приділяє увагу постаті І.П. Кавалерідзе та його внеску у подальший розвиток української скульптури [1-2]. В дослідженнях С. Зінич, Л. Донець, Н. Капельгородської, А. Німенко, Е. Константінова та інших розкривається його багатогранна особистість [6-8].

Самобутні шляхи долав у кіно талановитий скульптор, сценарист, кінорежисер, драматург та прозаїк, і в кожній галузі — художник-мислитель, оригінальний творець, народний артист України Іван Петрович Кавалерідзе (1887—1978). Олесь Гончар порівнював Івана Кавалерідзе з титанами Відродження і писав: «Замість тоталітарних пам'ятників зійдуть на п'єдестали справжні художні шедеври, що їх свого часу пропонували Олександр Архипенко та Іван Кавалерідзе» [1;8]

Кавалерідзе одним з перших в українському кіномистецтві звернувся до історичних фільмів. Йому належать перші радянські кіноопери. Він зняв перший український звуковий художній фільм. Його творчі пошуки залишили слід не тільки у духовній культурі українського народу, а і завоювали право життя в культурі всього світу [2].

1899 року, після трьох років навчання, Івана забрав до Києва дядько, художник і археолог, хранитель скіфського відділу Київського археологічного музею Сергій Мазаракі. Він добре знав І.Рєпіна, приятелював з А.Куїнджі, в його домі часто бували артисти Київського оперного театру, художники С.Васильківський, Ф.Красицький, П.Мартинович, С.Світославський, І.Селезньов, О.Сластьон, І.Труш. Творча атмосфера в домі Сергія Мазаракі сприяла формуванню смаків і творчих захоплень юнака. У Києві Кавалерідзе спочатку понад шість років навчався у приватній гімназії Валькера, яку змушений був залишити через переслідування поліцією за участь у студентських заворушеннях 1905 року.

1906 року Кавалерідзе вступає до Київського художнього училища в клас архітектури, потім переходить у клас ліплення скульптора Федора Балавенського [7].

У 1909—1910 роках Кавалерідзе навчається у Петербурзькій Академії мистецтв.

В 1910 році Іван Кавалерідзе стажується у Парижі в майстерні відомого скульптора Н. Аронсона. Кавалерідзе знайомиться з багатьма діячами культури Франції, відвідує майстерню славетного скульптора Огюста Родена. Через деякий час повернувся до Києва [8]

На серйозному конкурсі пам’ятника княгині Ользі, оголошеному Військово-історичним товариством, до якого був причетний сам цар, 24-літній юнак зайняв перше місце [4]. У авторському проекті Ольга була зображена з мечем і мала досить войовничий вигляд. Митрополит Флавіан зажадав забрати меч і покласти праву руку на груди, де, на його думку, мав був хрест. [8].

За задумом автора фігури пам'ятника повинні були відлити з бронзи, але і тоді грошей не вистачало. Вирішили побудувати тимчасовий пам'ятник зі світлого залізобетону з додаванням мармурової крихти. [7;8]

Уздовж Володимирського проїзду в 1909 році було прийняте рішення відтворити «Історичний шлях», тобто прокласти грандіозну алею, яка б складалася з пам'ятників видатним діячам вітчизняної історії — князю Олегу, княгині Ользі, Святославу, Володимиру Великому, Ярославу Мудрому, Нестору Літописцю. «Первістком» цього гігантського проекту став пам'ятник княгині Ользі, апостолу Андрію Первозданному, рівноапостольним Кирилові і Мефодію. Офіційне відкриття відбулося 4 вересня 1911 року [1;2]

З 1911 по 1915 рік Кавалерідзе створює скульптури «Святослав у бою», «Борис Годунов», «Хокеїст», портрети Я. Протазанова, О.Волкова, О.Пушкіна, М.Гоголя, М.Мусоргського та інші [6].

У 1915 році під час 1-ї світової війни Кавалерідзе був мобілізований у діючу армію.

У 1923 році у тодішній столиці України Харкові оголосили конкурс проектів на пам'ятник знаменитому революціонеру Артему. Боротись за участь у спорудженні першого радянського монумента на Донбасі зголосилося 83 скульптори. Першу премію не дали нікому, а другу одержав 36-літній Іван Кавалерідзе. [8]

За задумом скульптора-новатора 15-метрова статуя революціонера повинна була стати втіленням нової епохи. Монумент він назвав «Слава праці». В обраному для пам'ятника матеріалі, залізо символізувало силу, а бетон — стійкість.

Для роботи над пам'ятником він переїздить до Харкова і влаштовується художником у видавництво «Комуніст» [5].

У 1926 році Кавалерідзе створює свій знаменитий пам'ятник — гігантську 30- метрову скульптуру Артема в стилі конструктивізму, яку встановили на високій горі в Славяногорську (дод. Е, мал.15). Ця робота одночасно є пам'ятником безкорисливого служіння мистецтву [2].

У 1944—1948 роках Кавалерідзе — старший науковий співробітник відділу монументальної скульптури Академії архітектури УРСР, створює скульптури «Григорій Сковорода», «Козак на коні», «Святослав», пам'ятники Дзержинському та Леніну та ін. У 1949—1957 роках створює портрети І.Павлова, Л.Толстого, М.Горького, Ф.Шаляпіна, скульптури «Кобзар», «А.Бучма в ролі Задорожного» та ін. У 1957—1962 роках Кавалерідзе — режисер Київської кіностудії ім. О.Довженка. Паралельно, як скульптор, створює пам'ятник Б.Хмельницькому у Кобеляках, скульптури «М.Кропивницький», «Тарас Шевченко на засланні» [8].

1962 року відбулася персональна виставка творів І.Кавалерідзе.

Наступного року Іван Кавалерідзе потрапив у чорну смугу звинувачень — «кубіст» і «абстракціоніст», « не наш». За наказом запопадливих чиновників за одну ніч знищили його пам'ятник Шевченку в Сумах. Сценарії Кавалерідзе перестали включати в плани кіностудій. Деякі друзі забули дорогу до його гостинного дому [6;7]

1969 року Кавалерідзе присвоєно звання народного артиста України.

Помер Іван Кавалерідзе 3 грудня 1978 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

У 1987 році світова громадськість відзначила 100-річчя з дня народження Кавалерідзе за календарем ЮНЕСКО. Метою цього святкування в першу чергу був намір повернути спадщину великого майстра народові. В с. Новопетрівці, де народився Кавалерідзе, було відкрито художньо-меморіальний музей, 1989 року — галерею його скульптур у Сумському художньому музеї, 1991 року — музей-майстерню у Києві, на Андріївському узвозі [8]. У 1997 році, до 110-річчя з дня народження Івана Кавалерідзе, було відновлено найпершу його конкурсну роботу, яку знищували двічі. Спочатку в 1919 році фігуру княгині роздробили на 17 брил. Інші фігури зашили дошками, а на місце Ольги поставили убоге погруддя Кобзаря [3,8]. А у 1923 році пам'ятник зовсім зник. Але історія зайвий раз довела той факт, що справжні цінності не піддаються впливу моди і самодурству політиків. Тепер він відроджений красується, як біломармуровий символ української державності, освіти й духовності. Адже творчі пошуки Кавалерідзе залишили помітний слід у кожній із галузей, які освоював цей Майстер. Його реалістичне мистецтво завоювало право на довге життя в культурі українського народу, та й у культурі всього світу [1].

Іван Кавалерідзе зробив великий внесок у розвиток українського мистецтва. Його твори знаходяться на вулицях багатьох міст України, вони є яскравим прикладом українського кубізму в скульптурі.

Література :

1. Баканідзе О. А. Грузинсько-українські літературно-мистецькі взаємини / О.Баканідзе  - К.: Дніпро, 1984.- 221 с.

2. Баканідзе О. А. Україна і Грузія: точки перетину / О. Баканідзе - [Електронний ресурс]: Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. Наукова періодика України. Режим доступу до статті: http://archive.nbuv.gov.ua

3. Брокгауз Ф. Энциклопедический словарь / Ф. Брокгауз, И. Ефрон. - [Електронний ресурс]: Грузинское искусство -  режим доступу : http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron

4. Всеукраинское общественное объединение «Георгия» - [Електронний ресурс] : http://iberieli.org/iberieli/ansambl-iberieli-ua/

5. Гресь Є.Б. Українська культура, як баланс між європейськими та неєвропейськими чинниками Світової історії - [Електронний ресурс] /Є.Б. Гресь  // Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. Наукова періодика України. Режим доступу до статті:

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pkl/2009_25/Gres_Je.B.pdf6.

6. Зінич С.Г. Іван Кавалерідзе : скульптор, кінорежисер і театральний діяч, народний артист УРСР / С. Г. Зінич, Н. М. Капельгородська - К. : Мистецтво, 1971. - 184 стр. + 13 арк. іл. - Майстри сцени та екрана .

7. Константинова Е. Зигзаги судьбы Ивана Кавалеридзе / Е. Константинова. – [Електронний ресурс] - Зеркало Недели № 12 (641) 31 марта — 6 апреля 2007 – Режим доступу до статті : http://www.interesniy.kiev.ua

8. Німенко А. Кавалерідзе - скульптор / А. В. Німенко - К. : Мистецтво, 1967. - 53 с. + 22 арк. іл.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?