Методичні вказівки до вивчення теми.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 71 из 71

3. Методичні вказівки до вивчення теми.

Студенту слід знати призначення запобіжних муфт; конструктивне їх виконання і області застосування, тобто, що вони використовуються: у машинах ударної дії у зв'язку із трудністю визначення сили удару і наявністю великих інерційних мас, у машинах, що обробляють неоднорідне середовище з твердими включеннями (землерийні, ґрунтообробні, дробильні та ін.); в автоматичних машинах при відсутності контролю за їх роботою.

Необхідно уяснити принцип роботи муфт із елементом, який руйнується, пружинно-кулачкових і фрикційних, а також

вимоги, що ставляться до запобіжних муфт: надійність і безпека роботи, точність спрацьовування, яка визначається здатністю розімкнути кінематичний ланцюг при заданому круглому моменті; можливість регулювання величини граничного крутного моменту; здатність автоматично відновлювати свою роботоздатність після спрацювання.

4. Будова і принцип роботи установки

Робота виконується на установці для випробування запобіжних муфт типу ДМ-40, конструкція котрої показана на рис. 6,2.

Обертання від двигуна 6 на ведений вал 21 передається через клинопасову передачу 30 і пару шестерень 29, 20, які змонтовані в корпусі редуктора 18. Натягування клинопасової передачі здійснюється завдяки ролику з гвинтовим натягуючим пристроєм 1.Ведений вал обертається в підшипниках, які сидять в середині зубчастого колеса 20. Ведений вал навантажується балансирним колодочним гальмом 17, яке дозволяє плавно міняти силу стискання колодок і величину навантаження. Важелі гальма з'єднані штангою 12 з обоймою 16, яка сидить на підшипниках веденого вала, що дозволяє гальмівній системі вільно коливатися навколо осі вала. Гальмо обладнане гідравлічним демпфером 7.

Штанга через призму 9 опирається на плоску вимірювальну пружину 8, прогин якої вимірюється Індикатором З годинникового типу з ціною поділки 0,01мм. Індикатор має другу стрілку, яка дозволяє фіксувати максимальне значення. Балансирна система гальма може бути зафіксована при допомозі гвинтового пристрою 2.

Випробувальні муфти 26 являють собою окремі швидкоз'ємні вузли, які насаджуються на виступний кінець веденого вала і закріплюються в осьовому напрямку. При цьому ведуча півмуфта з'єднується із зубчатим колесом через подушку 28, що забезпечує послаблення радіальних зусиль, які діють на вимірювальний вал.

Конструкція муфти дозволяє проводити регулювання сили стискання півмуфти і її замірювання шляхом визначення довжини попередньо протарированої пружини 27.

5. Загальні методичні вказівки до вивчення теми.

При вивченні матеріалу студент повинен знати, що редуктором називають зубчасті передачі, які розміщенні в окремому жорсткому герметичному корпусі, що служить для зниження кутової швидкості в приводах від двигуна до робочої машини. Подібні механізми, які служать для збільшення швидкості веденого вала, називають мультиплікаторами (або прискорювачами). Редуктори широко використовують у різних галузях машинобудування і тому вони дуже різні за своїми кінематичними схемами (рис1.1) і конструктивним виконанням (див. літ. 1,2,3).

Слід звернути увагу на те, що основні параметри редукторів регламентовані стандартами. Це полегшує і здешевлює їх серійне виробництво, і дозволяє спростити конструювання нових шляхом використання стандартних вузлів і деталей.

Студент повинен знати призначення і конструкцію типових деталей редуктора, тобто, що редуктор складається із корпуса 1 (рис1.2), кришки корпуса 2, зубчастих коліс , валів - швидкохідного 3, проміжного 4 і тихохідного 5, які монтуються на підшипниках 6, 7, 8, які закриті кришками. Кришка і корпус редуктора центруються перед розточуванням отворів під підшипники (гнізда) при складанні штифтами 9 і з'єднуються болтами з гайками 10. Для огляду зачеплень і заливу масла в редуктор є вікно, що закривається кришкою 11. Для транспортування редуктора є приливи 14 з отворами або рим-болти. Корпуси редукторів повинні бути міцними і жорсткими. їх виливають із сірого чавуну, а для черв'ячних редукторів - також з алюмінієвих сплавів. Іноді корпуси редукторів виготовляють зварними із сталі.

Основні розміри редуктора визначають за розрахунками на міцність і лише деякі з них вибирають із технологічних або конструктивних міркувань. При цьому використовують відношення: товщина стінки корпуса редуктора приймається мм , але не менше 7-8мм; товщина кришки редуктора ; зазор між деталями, що обертаються ; товщина фланців ; відстань від торця підшипника кочення до внутрішньої стінки корпуса редуктора приймається 10-15мм; діаметр фундаментних болтів d - не менше 12мм, а мінімальний зазор між дном корпуса і колеса .

Змащування зубчастих і черв'ячних передач редукторів у більшості випадків здійснюється зануренням, а підшипників - розбризкуванням або консистентною змазкою. У корпус редуктора заливають масло із розрахунку 0,4-0,7л на 1 кВт потужності, що передається, при цьому колесо або черв'як повинні повністю занурюватися в масло на глибину не менше, ніж висота зуба або виток. Допускається занурювати в масляну ванну тихохідні колеса багатоступеневих редукторів на глибину до 1/3 радіуса колеса.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману