Фейлетон «Як вибирати ім’я».

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 2Следующая ⇒

Тема: Повторення з теми «Речення із звертаннями, вставними словами». Діалог і полілог. Метапредметні зв’язки.Олег Чорногуз.«Веселі поради». Т.Л. Фейлетон як жанр.

1. О. Чорногуз. Коротка довідка про життя та творчість. (прочитати)

   Олег Федорович Чорногуз — український письменник-сатирик, журналіст, редактор журналів «Перець» та «Вус», заслужений діяч мистецтв України — народився 15 квітня 1936 року в селі Іванів Калинівського району Вінницької області.

    Закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики.

1961–1963-го — завідувач відділу листів Погребищенської райгазети.

1963–1964-го — завідувач відділу сатири та гумору газети «Вінницька правда».

1964–1983 — завідувач відділу фейлетонів журналу «Перець».

1983–1986 — завідувач редакції прози, директор видавництва «Радянський письменник».

З 1986 — головний редактор журналу «Перець».

    Лауреат численних літературних премій, лауреат Нобельської премії за сатиру та гумор, нагороджений двома орденами, член Спілки письменників та Спілки журналістів України.

Довідка.

Нобельська премія — премія всеукраїнського фестивалю гумору, який з 2003 року відбувається в селі Нобель Зарічненського району Рівненської області (від 2005 року — щорічно).

     Його твори перекладено 22-ма мовами світу. За деякими з них створено п’єси, кінофільми.

     2008 та 2009 року світ побачили дві книжки О. Чорногуза англійською мовою: «Повість моїх літ» і «Ремезове болото» (сатиричний роман). Твори Чорногуза друкують в українській іноземній періодиці, зокрема «Українська думка» (Велика Британія, Лондон), «Нова газета», «Свобода», «Америка» (США), «Українське слово» (Франція, Париж).

     Уміло використовуючи багатство української мови, її красу, письменник майстерно розкриває вади суспільства, правдиво й виразно малює сучасне життя. Привнесення спостереженого факту, підслуханої в живій розмові інтонації, світосприйняття крізь призму народної сміхової культури, настанова на документалізм — саме це й становить неперевершене джерело гумору чорногузівських фейлетонів. Багатий та своєрідний художній світ Олега Чорногуза є справді невичерпним.

      Письменник завжди був патріотом своєї країни. Ось що він казав про себе: «Коли нині на творчих вечорах запитують, чому я обрав цей гострий, ризикований і невдячний жанр у літературі, я відповідаю: до цього мене змусили післявоєнна бідність і загострене почуття до несправедливості, які моє покоління супроводжували майже все життя.

Фейлетон входить до збірки «Веселі поради». Збірка сатирика — це привід замислитися над власною поведінкою, начебто подивитися на себе збоку.

Довідка.

Фейлетон — сатиричний жанр художньо-публіцистичної літератури, що висміює негативні явища суспільного життя, комічна сутність яких розкривається шляхом інверсійної, асоціативної розробки теми з використанням авторських та фольклорних комічно-сатиричних образів.

      Сатирик пише від власного імені, однак у кожному тексті виконує різні ролі, маскуючись під безпристрасного спостерігача чи людину, що приятелює з академіками, мовознавця, тривалий час займається порівнянням арійських мов, чи пересічного телеглядача та навіть пліткаря. Часто в зачині застосовується композиційний прийом передачі власних суджень із посиланням на чуже мовлення: «Знов на базарі чув», «Чого тільки сьогодні у стольному граді не почуєш».

       Сатиричний пафос фейлетону «Як вибрати ім’я» спрямований проти комплексу меншовартості, властивого деяким українцям. Інколи цей комплекс виявляється у виборі імен для дітей (Травiата Пацюк, Анжела Кендюх) не на користь традиційним українським. Комічний ефект у даному випадку створюється поєднанням іноземного імені та українського прізвища. Герою гуморески чогось здається, що таке ставлення до вибору імен відбиває дух епохи.

       Головною думкою фейлетону є засудження подібних явищ, що свідчать не про «сучасність» героя, а про рабське поклоніння перед чужим.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности