Сутність ринку праці , функції та класифікація

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 11Следующая ⇒

Закономірно, що невіддільним елементом ринкової економіки є ринок праці, який складається з ринку робочої сили та ринку робочих місць. Ринок праці є одним з типів ринків за економічним призначенням. Зокрема, крім нього виділяються: ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, фінансовий ринок, ринок послуг, ринок технологій, ринок інформації, ринок духовних благ.

Ринок праці - суспільна наука, яка вивчає кількісну сторону масових явищ та процесів, які виникають на ринку праці, з метою виявлення якісних особливостей, взаємозв'язків і закономірностей щодо купівлі-продажу робочої сили (робочих місць) між економічно самостійними продавцями та покупцями.

Основними суб'єктами ринку праці були і залишаються^як -свідчіть сучасна практика, роботодавець-покупець^на^іиайй^'праідіїніж"/'**^^ Цр Ц ^

Роботодавець - наймач, який може бу^іІ''иреДставггеУіий різними

17

Буряк П.Ю., Карпінськчй Б. А., Грхтор'єва М.І.

величинами". Так, в залежності від узаконеної структури відносин власності це може бути: державне підприємство, акціонерне товариство, громадські організації, приватні підприємства, кооперативи, спільні підприємства тощо Наймані працівники - це вільні громадяни, для яких робота за наймом - головне джерело доходу, а для роботодавців вони можуть мати різну цінність в залежності від статі, віку, кваліфікації, соціального статусу.

Система відносин на ринку праці складається з трьох основних компонентів (рис. 1.2):

♦ відносини між найманим працівником і роботодавцем-

♦ відносини між суб'єктами ринку праці і представниками
(профспілки, асоціація роботодавців, служби зайнятості);

♦ відносини між суб'єктами ринку праці і державою.'

....

Рис. 1.2. Система відносин на ринку праці

За наявності та відповідного взаємозв'язку всіх елементів і сегментів ринку праці, які необхідні для його функціонування, останній забезпечує виконання ряду функцій:

♦ організовує зустрічі роботодавців та найманих працівників-

♦ забезпечує конкуренцію на ринку праці як між роботодавцями,
так і між найманими працівниками;

18

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

♦ збалансовує ставки заробітної плати;

♦ вирішує питання щодо зайнятості населення;

♦ здійснює соціальну підтримку безробітних тощо.

Одна з найважливіших проблем щодо ринку праці є системне дослідження взаємозв'язків і закономірностей з купівлі-продажу робочої сили (робочих місць) між економічно самостійними продавцями і покупцями залежно від конкретних умов, з урахуванням місця, часу та етапу суспільного розвитку.

Ринок праці підтверджує об'єктивність факту процесу переходу кількісних змін в якісні у відповідній сфері, вимірює ці зміни, визначає чинники та сукупні причини цих змін. Закономірно, що усі зміни в галузі ринку праці розглядаються в процесі взаємозв'язку протилежностей, боротьби між старим і новим.

В сучасний період, коли створюються сприятливі умови формування елементів ринкової економіки (зокрема, підприємництва), та рівності різних форм власності, особливо визначальною ланкою є державна політика зайнятості населення. Вона визначає правові., економічні й організаційні основи зайнятості населення України та його реальний захист від безробіття, а також відповідні соціальні гарантії з боку держави в реалізації прав громадян на працю.

Ринок праці, застосовуючи нові методи та важелі дослідження, вишукує резерви щодо ефективнішого використання трудових ресурсів і вносить таким чином свій внесок у розв'язання проблемних завдань зайнятості населення. Так, широке застосування в ринку праці знаходять статистико-математичні методи аналізу: метод аналітичного групування, кореляційно-регресійний аналіз, множинна кореляція. Водночас, основною формою спостереження за процесами на цьому ринку є звітність підприємств, установ та організацій виробничих і невиробничих галузей, яку вони формують на основі власних даних обліку і регулярно подають органам державної статистики, Міністерства праці та соціальної політики України, центрам зайнятості тощо.

В даний час функціонують різноманітні ринки праці, диференційовані залежно від складу, якостей робочої сили та її споживачів. Для кожного з них характерне поєднання факторів, що визначають особливості та параметри довготермінових тенденцій, середньотермінових коливань та коротко­термінових змін. Виходячи з цього та для врахування цих особливостей ринок праці класифікується за характерними ознаками.

1. За ознакою структури господарства розрізняють такі ринки праці: окремих галузей народного господарства (а в середині їх- окремих

² *                                                                                                                                        19

Буряк П. Ю., Карпінський Б. А., Григор ' єва М. І.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

підгалузей); окремих видів діяльності; груп господарства з різними формами власності.

2. За ознакою економічного рівня розвитку розглядають ринки праці
регіонів, згрупованих залежно від рівня валового національного продукту,
рівня оплати праці, доходів населення тощо.

3. За територіальною ознакою виокремлюють поняття "регіональ­
ний ринок праці". Первісним його елементом є внутрішній ринок, під яким
мають на увазі сферу відтворення та використання робочої сили (або
підготовки та використання фахівців), яка обмежена кордонами регіону.

4. За професійно - кваліфікаційною ознакою розрізняють ринки праці
окремих професій, спеціальностей та груп спеціальностей, рівнів освіти.

5. За ознакою джерел робочої сили розглядають ринки праці, потреби
яких задовільняються певними навчальними закладами або їх групами,
службами зайнятості.

Аналізуючи ринок праці необхідно виділити також передумови забезпечення таких властивостей робочої сили як стабільність і мобільність. До цього ж відносяться й чинники вивільнення робочої сили у зв'язку із зміною попиту на неї, повторне використання робочої сили, підготовка трудящих через цілеспрямоване навчання. Враховуються й елементи системи захисту інтересів окремих груп населення, особливо жінок із дітьми, осіб похилого віку. Важливим аспектом для населення при виборі сфери і місця діяльності є й територіальний фактор. З цією метою аналізують вплив на зайнятість міграційних потоків робочої сили, формування міждержавного ринку праці, перерозподіл між регіонами з надлишком і дефіцитом робочої сили.

Досліджуючи вплив на зайнятість і потребу в робочій силі беруть до уваги такі важливі чинники:

♦ особливості територіальної (регіональної) організації економіки
та соціальних структур (у т.ч. підготовка фахівців);

♦ сукупність кадрів з певним рівнем кваліфікації та підготовки на
даний момент часу;

♦ потреба, дефіцит або навпаки - надмірна кількість трудових
ресурсів за певної ситуації на ринку;

♦ внутрішні критерії (рівень життя, праці).

Таким чином, головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція (П), яка охоплює всю найману працю і сукупний попит (С), як загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці. Графічно останнє подано на рис 1.3.

20

Рис. 1.3. Взаємозв ' язок попиту й пропозиції на ринку праці, де

С - сукупний попит;

П - сукупна пропозиція;

ЗП - задоволений попит на працю.

На функціонування механізму ринку праці в Україні, поряд із загальними факторами, впливають і специфічні:

> структурна перебудова, демонополізація господарського комплексу;

> рівень збалансованості економіки;

> конверсія;

> рівень кооперації з іншими країнами;

> рівень продуктивності і оплати праці;

> зміна форми власності;

> розвиток приватизації та рівень соціального захисту безробітних;

> рівень державного регулювання та управління ринком праці.

Познавательные статьи:



Как правильно слушать собеседника

Типичные ошибки при выполнении бросков в баскетболе

Принятие христианства на Руси и его значение

Средства массовой информации США