Визначення інженерної геоморфології.

↑

▷ Содержание

Стр 1 из 8Следующая ⇒

Визначення інженерної геоморфології.

Інженерна геоморфологія-це один з пошукових напрямів прикладної геоморфології,що розробляє пошуково-обгрунтовану оцінку рельєфу території,при її інженерному освоєнні.

Основні положення концепції інженерної геоморфології

Основні положення в Звонкової 1959 р.

Концепція у вигляді 8 тез:

1. При вивченні рельєфу для інженерної оцінки місцевості, перш за все, необхідно встановити зв’язок між рельєфом та інженерними спорудами.

2. Інженерна споруда після введення в експлуатацію сама починає впливати на оточуючий ландшафт.

3. Характер дії природного оточення на інженерну споруду визначається в основному рельєфом, ґрунтом і кліматом.

4. В основу критеріїв оцінки рельєфу слід брат показники, які визначають залежність вартості будівництва і експлуатації інженерних споруд від певних властивостей рельєфу.

5. Найбільш сприятливими є такі умови, які забезпечують гармонійне поєднання природних факторів і технічних умов будівництва та експлуатації інженерних споруд. Дизгармонія викликає збільшення витрат.

6. Найважливіше завдання оцінки рельєфу – це вивчення процесів.

7. Поряд з інженерною геологією стійкістю території слід вивчати стійкість генетичних і морфологічних типів рельєфу особливо схилів, що дозволяє оцінювати інженерні властивості ґрунту.

8. Обов’язковою є система економічних оцінок географічних умов будівництва і експлуатації інженерних споруд.

Структура інженерної геоморфології.

У структурі ІГ Палієнко виділяє такі напрями:

1. Загальна іг,яка вивчає теоретичні питання,узагальнює методику досліджень для різних геоморфологічних умов.

2. інженерна геоморфодинаміка, або процесознавство, яке вивчає сучасні екзогенні процеси і розробляє рекомендації, спямовані на їх попередження.

3. галузева іг, яка спеціалізовано вивчає рельєф для потреб різних галузей господарства.

За цим принципом поділяється на:

А)агрогенна Б)меліоративну В)транспортну Г) селитебна

4. антропогенна геоморфологія, яка вивчає взаємозв’язок господарської діяльності і рельєфу включаючи методи аналізу антропогенних процесів створену ними рельєфу і прогноз стійкості.

5. природоохоронна геоморфологія вивчає рельєф і сучасні екзогенні процеси для цілей раціонального природокористування і збереження заповідних ділянок, а також проектування заповідних територій і обґрунтування вибору геоморфологічних об’єктів,які потребують охорони.

Методи інженерно-геоморфологічних досліджень.

За Володимиром Стецюком

1)морфографічний 2)морфометричний 3)морфоструктурний 4)порівняльно-морфологічний

5)група методів, що вивчають етапи розвитку рельєфу 6)регіонально-геоморфологічного аналізу

7)аналізу факторів морфогенезу та їх геоморфологічного впливу 8)геоморфологічний експеримент.

Основні проблеми інженерної геоморфології.

Ю.Сімонов сформував три основні проблеми

1)Створення і вдосконалення теорії інженерної геоморфології.

2)Розробка структурного напряму інженерно- геоморфологічних досліджень, що зв’язано з діяльністю ендогенних процесів.

3) Створення наукової бази в морфометричного, морфолітологічного та морфо динамічного напрямів в інженерній геоморфології.

Московський ун-тет: Звонкова, Сімонов, Кружалін, Ліхачов

Петербурзький ун-тет: Ю. Сільвестров

Київський: Е.Палієнко, В.Стецюк, Сілецький, Г.Рудько

Львівський: Горішній і кафедра

Стійкість схилів

Проблеми стійкості схилів:

Вироблення класифікації схилів

Встановлення закономірностей розвитку схилів

Оцінка інтенсивност силових процесів

Планувльні структури населених пунктів.

Крогніус виділив основні типи планувальних структур та розробив схему зв’яку рельєфних ситуацій і типу проектувальної структури:

- компактна (рівнинна, схилова);

- смугова (лінійна, розгалужена);

- групова (одно висотна, різновисотна).

Типи структурного розвитку міст (за Нейрном):

· амфітеатровий тип; кільцевий тип; підковоподібний тип; лінійний тип. Найбільш характерний. Вздовж річок, доріг.

Вибір траси дороги

З факторів що визначають вибір траси дороги слід враховувати:

– Рельєф

– Фізико-географічні умови

– Інженерно-геоморфологічні особливості ґрунтів

– Наявність будматеріалів

– Економіко-географічні умови

Рельєф повинен задовольняти головну вимогу до вибору траси дороги, а саме найкоротшу відстань між пунктами, оптимальну поєднуваність плану і поздовжнього профілю дороги.

План і профіль дороги

План дороги – це з’єднання її прямих відрізків кривими. На зображенні траси дороги в плані показують розміщення дороги по відношенню до населених пунктів, елементів рельєфу і ситуації місцевості, а також криві і прямі ділянки.

Для прямих ділянок визначають азимут і довжину (в м або км), для криволінійних визначають радіус повороту, кут повороту, довжину кривої лінії.

Ступінь звивистості дороги характеризується коефіцієнтом розвитку траси – відношення фактичної довжини дороги до довжини прямої що з’єднує її кінці.

Відхилення від прямолінійного плану у вигляді кривих з’єднань буде тим більше чим більше розчленування рельєфу, зустріч з пониззями, заболочення і т.д.

Чим складніші геоморфологічні умови тим більша звивистість.

Радіуси кривизни в горах в загальному невеликі, а на рівнинах може досягати кількох кілометрів.

Поздовжній профіль дороги

Визначається крутістю полотна дороги або його ухилом і вимірюється падінням в м на км, і кутами нахилу у градусах, хоча більше використовується %

Для врахування кутів нахилу складають морфометричні карти, також вивчаються довжина і поперечний профіль схилів.

При вдалому виборі профілю і плану дороги говорять про її вписування в рельєф. Від рельєфу залежить вибір напряму траси дороги які носять назву трасувальних ходів, серед них розрізняють долинний, косогірний або схилів, вододільний і поперечно-вододільний.

Типи трасувальних ходів.

При вдалому виборі профілю і плану дороги говорять про її вписування у рельєф. Від рельєфу залежить вибір напряму траси дороги, що носить назву трасувальних ходів. Серед них розрізняють: долинний, косогірний (схиловий), вододільний і поперечновододільний.

Долинний трасувальний хід приурочений до закладення дороги. Тут необхідно повторювати вигини русла, створювати мости через протоки. Всі особливості траси залежать від морфологічного типу долин. Сприятливими для будови доріг є долини з широкою заплавою, з слабомеандруючим руслом, а також каньйони зі структурними уступами. Найлегше розміщувати дорогу на першій або другій надзаплавній терасі – вони менш порізані ніж вищі тераси і не затоплюються, на відміну від заплав.

Вододільний трасувальний хід. Тут оцінюється тип вододілу (акумулятивні рівнини різного генезису, структурні поверхні). Особливу увагу тут приділяють характеру антропогенного покриву, ознакам наявності тих чи інших фіз.-геогр. процесів. На широких вододілах траса прокладається довгими ходами. Тут застосовуються невеликі насипи, обєм робіт невеликий. Одним з найважливіших завдань є спостереження за гравітаційними процесами.

Схиловий трасувальний хід застосовується при переході траси з вододілу до долини річки, до берега озер чи моря. Тут особливо важливе значення має вивчення схилів, гравітаційних процесів в їхніх межах. При терасуванні схилів визначають генезис уступів, їх звязок з літологією порід. Вивчення мікроформ рельєфу схилів дає можливість робити висновок про характер текучих схилових процесів.

Поперечно-вододільний трасувальний хід продовжує схиловий, коли підйом по схилу завершується перетином вододілу або виїмкою і тунелем. Завдання геоморфолога – вказати місце найкоротшого перетину хребта тунелем, визначити лавино- і селенебезпечні райони, зони поширення обвалів та осипів, а також можливість карсту на трасі тунелю (аерофотогеоморфологічні методи).

Водний транспорт і рельєф.

Якщо територія має значно розгалужену мережу водних шляхів, то суттєва частина вантажів перевозиться водним транспортом. В першу чергу це стосується перевезення так званих масових вантажів (вугілля, руда, буд.матеріали). Ріки з точки зору транспортних можливостей поділяють на судноплавні і сплавні. Вони відрізняються глибиною і шириною судноплавного шляху і радіусом заокруглення русел. Для судноплавства мінімальні глибини на перекатах-не менші ніж 3,5м. Оцінка рельєфу для судноплавних рік перш за все зв’язана з оцінкою русла і руслових процесів фарватера (зона найбільших глибин), а також вибором річкового порту. Особливо важлива оцінка рельєфу при реконструкції водної системи.

Лінії передач і рельєф.

При оцінці рельєфу для проведення ліній передач керуються принципом найкоротшої відстані, при тому бажане максимальне співпадіння профілю рельєфу вздовж лінії передач з технічними нормами. Приріст довжини лінії передач в залежності від ухилу, можна записати формулою:

ΔА= 1- cosα/cosα ^х 100%; ΔА - приріст довжини у %; кут нахилу ухилу.

Естетична оцінка рельєфу

Основні принципи закладені Д.Тімофєєвим в сер. 90-х рр..

Основні критерії оцінки естетики земної поверхні (за Стецюком)

1. Унікальність форми рельєфу, 2. Унікальність зовнішнього впливу форми, 3. Архітектоніка або композиція., 4. Оглядовість, 5. Ефекти супроводження, 6. Поєднання з іншими елементами ландшафту, 7. Стабільність або рухомість, 8. Образність, 9. Візуальні ефекти(враження, захоплення), 10. Емоційне сприйняття, 11. Магнетизм(притягнення), 12. Етнокультурна значимість.

Естетична геоморфологія – науковий напрям що вивчає прекрасне в рельєфі. Тобто виявляє, класифікує і оцінює естетичні властивості земної поверхні та інші об’єкти. Визначає вплив морфологічних ландшафтів на культуру і здоров’я людини через емоційний дух і творчість. Обєкт – рельєф що пізнається через красу форми рельєфу які сприймає людина викликають тевні емоції. Завдання естетичної геоморфології: 1)відшукання краси в рельєфі, 2)вимірювання та оцінка цієї краси, 3) пояснення цієї краси і причин її створення, 4) рекреації зі збереження краси. В Україні напрям розвитку В.Стецюк

Типи антропогенних процесів

Котлов поділяє антропогенні процеси і явища на 5 груп: 1) антропогенний літогенез; 2) процеси, викликані змінами термічного стану порід і підземної гідросфери; 3) режиму підземних вод; 4) напруженого стану порід у масиві; 5) поверхневої гідросфери.

За таксономією Є.М.Сергєєв поділяє антропогенні процеси на групи: 1) глобальні: 2) локальні повсюдно розповсюджені; 3) регіональні; 4) власне локальні процеси.

Природно-антропогенні і антропогенні процеси поділяють також за видом природокористування (для різних видів будівництва, сільського господарства, рекреації тощо).

Критерії поділу антропогенного рельєфу, на думку Горішнього, повинні бути такі: 1) знак форм, 2) генезис (вироблені, акумулятивні), 3) вид природокористування.

Одним з перших у радянській геоморфології український вчений В.Г.Бондарчук дав визначення антропогенних форм рельєфу і розділив антропогенний рельєф за видами діяльності на сільськогосподарський, іригаційний, гірничопромисловий і оборонний. Він також виділяє додатні та від'ємні антропогенні форми і наводить їх приклади.

О.І.Спірідонов у своїй класифікації розділяє антропогенний рельєф за видами людської діяльності, а потім кожний з них поділяє на вироблений і насипний. Він виділяє:

1) рельєф створений у процесі виробництва (1.1. Зв'язаний з обробною і гірничодобувною промисловістю; 1.2. Зв'язаний з с/г виробництвом і меліорацією).

2) Рельєф, створений у процесі будівництва (2.1. Зв'язаний з промисловим і цивільним - будівництвом; 2.2. Зв'язаний з гідроенергетичним будівництвом; 2.3. Зв'язаний з будівництвом доріг; 2.4. Зв'язаний з портовим будівництвом).

3) Рельєф, створений в результаті інших видів діяльності населення (3.1. Зв'язаний з побутовою діяльністю; 3.2. Зв'язаний з військовими діями)

Визначення інженерної геоморфології.

Інженерна геоморфологія-це один з пошукових напрямів прикладної геоморфології,що розробляє пошуково-обгрунтовану оцінку рельєфу території,при її інженерному освоєнні.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры