Становлення проблематики змін і розвитку в ретроспективі

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 22 из 25Следующая ⇒

Розвиток - не простий синонім зміни або прогресу. Розвиток - процес більш складний, ніж зміна або сукупність змін. Сформулювати поняття розвитку можна на основі аналізу різних типів універсальних зв'язків, виражених у законах і категоріях діалектики. Зміни можуть носити кількісний характер. Розвиток ж передбачає народження нового, зміни якісні. Але й не всякі якісні зміни рівнозначні розвитку. Поняття розвитку виділяє із загальної маси змін такі, які пов'язані з оновленням системи, з її внутрішнім структурним і функціональним зміною, перетворенням в щось нове, інше. Розвиток - процес тривалих, що накопичуються, необоротних, поступальних змін складних системних об'єктів у досить великі інтервали часу Найбільш складним типом розвитку є історія суспільства, що включає в себе, крім об'єктивних, також суб'єктивні чинники: погляди, цілі, інтереси людей.

Досократикі: становлення поняття зміни з самого початку іде шляхом збільшення його обсягів від окремого до загального. Філософія досократиків сягає Гераклітової всезагальності збереження, оскільки все у світі вже розуміється як різні стани живого космічного “вогню”, безперервне змінювання яких зумовлює загальну “плинність” світу - змінюваність.Зміна як властивість будь-якого руху, насамперед, є всезагальною й відносною. На кожному етапі розробки філософської проблеми зміни формується світоглядна і методологічна позиція, яка характеризується осягненням світу і його наукового пізнання на основі переважної орієнтації на незмінність та визнання її першорядності, більшої значущості щодо зміни.

Многообразие философских учений о развитии можно свести к нескольким концепциям:
Диалектическая (Гегель и Маркс). Основу диалектики образуют:
* Идея всеобщей связи и зависимости в мире.
* Идея саморазвития. Мир развивается не потому, что его кто-то или что-то извне к этому побуждает, толкает, а потому, что он сам порождает источник своего развития. * Принцип противоречия как универсальной движущей силы саморазвития бытия. Диалектическое развитие строго подчиняется законам, но не подчиняется воле человека.

Эволюционная (XIX – нач. XX) в основе - гипотеза Ч. Дарвина об эволюции животных и растительных видов.
Движущими силами развития в эволюционной концепции выступают: наследственная изменчивость; борьба за существование; естественный отбор. Социологи уподобили общество организму. Корректирующее влияние социальной среды, а также различные социальные антагонизмы - классовая борьба, экономическая конкуренция, военные столкновения - являются видами борьбы за существование.

Эмерджентная (понятие К. Л. Морган для обозначения качественных скачков при возникновении чего-то нового в мире) - разорванность качественных и количественных изменений. Если количественные изменения вполне прогнозируются, то качественные скачки, называемые "эмерджентами", нельзя объяснить из каких-либо предварительных исходных состояний. Новое появляется внезапно. В качестве движущей силы этой эволюции рассматриваются некие идеальные силы. (Пьер Тейяр де Шарден "Феномен человека", А.Н.Уайтхед"философия процесса").

Структуралистская теория развития - попытка ответа на вызовы историзма и эволюционизма. В ходе развития изменяется только структура развивающегося объекта. Структуры обладают объективностью и первичностью по отношению к функции. Структура важнее истории - развитие во времени считается несущественным типом изменений, а на первое место ставятся структурные преобразования. Структурализм предлагает законы, следуя которым структура подвергается трансформациям, порождая все новые качественные образования, особенно в социальной сфере.
Синергетическая концепция развития (от греч. synergeia - сотрудничество, содружество) - попытка найти альтернативы существующим концепциям развития. Исходное понятие - хаос, в котором таится источник развития, который может привести к конструктивным результатам. Состояния неравновесности и неустойчивости также объявляются синергетикой как нормальными и естественными. Илья Пригожин: идея нестабильности позволила включить в поле зрения естествознания человеческую деятельность. Синергетика постулирует многовариантное видение мира.

Существует также 'морфогенетический подход': всякое изменение рассматривается как потенциальная 'возможность, а не как конечное достижение; как динамическое, изменяющееся в ходе эволюции, относительное качество конкретного процесса.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии