Зміни в правовій системі України після проголошення незалежності

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 24 из 25Следующая ⇒

.Після проголошення незалежності, Україна сформувалась як парламентсько-президентська республіка. За конституцією 1996 року Україна стала президентсько-парламентською. Україна держава унітарна, що має в своєму складі автономну республіку крим, області, райони, міста, селища, села. Державна влада здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу, судову. Законодавчим органом є верховна рада України, до складу якої входить 450 народних депутатів. Вона обирається за пропорційною системою на 4 роки.

ФОрмою роботи ради є сесії, вона працює на постійній основі. структурними підрозділами є комітети верховної ради, створені за галузевим принципом і здійснюють попередній розгляд законопроектів. МОжуть створюватися спеціальні, спеціальні слідчі комісії. В складі парламенту є фракції, що створюються за наявності 15 народних депутатів.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, дотримання конституції. Обирається на 5 років. Вищим органом виконавчої влади України є кабінет міністрів. КАбінет міністрів відповідальний перед президентом і підзвітний парламенту.

За роки незалежності кілька разів змінювалась концепція організації місцевої влади. Діяльність місцевих рад обмежувалась здійсненням функцій місцевого і регіонального самоврядування. Виконавчі функції передавались представникам президента України. Це 1992 рік. За законом "про формування місцевих органів влади" 1994 року, влада на місцях повертається радам і виконкомам. Після прийняття конституції виконавчу владу в областях, районах, містах Києві і Севастополі, передано державним адміністраціям. Ради стають органами місцевого самоврядування, повноваження яких викладені в конституції і законі України "про місцеве самоврядування.

Судова система та правоохоронні органи України.

Реформування судової системи було започатковане з прийняттям 28 квітня 1992 р. Верховною Радою України Концепції судово-правової реформи. Важливий крок для становлення суду як рівноправної гілки серед органів державної влади було зроблено з прийняттям Закону України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992. Уперше судді визнавалися носіями судової влади в Україні, які здійснюють право­суддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади.Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка складається із загальних і спеціальних судів.
Характерними ознаками судової системи України є її пристосованість до адміністративно-територіального устрою, різні рівні провадження, стабільність і єдність.

Система судів загальної юрисдикції:

1. Місцеві суди: Місцеві загальні суди; Місцеві господарські суди;   Місцеві адміністративні суди;

2. Апеляційні суди: Апеляційні господарські суди; Апеляційні адміністративні суди; Апеляційні суди з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення

3. Вищі спеціалізо-вані суди: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищий господарський суд України; Вищий адміністративний суд України

Верховний суд України

Правоохоро́нні о́ргани — державні органи, що на підставі Конституції і законів України здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.

Діяльність правоохоронних органів спрямована на забезпечення законності і правопорядку, захист прав та інтересів громадян, соціальних груп, суспільства і держави, попередження, припинення правопорушень, застосування державного примусу або заходів громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.

Отже, правоохоронними органами в Україні можна вважати наступні державні органи, або їх підрозділи, що здійснюють правоохоронні функції:

1. суд;

2. органи прокуратури;

3. органи внутрішніх справ;

4. органи служби безпеки;

5. Військова служба правопорядку у Збройних Силах України;

6. Служба зовнішньої розвідки України;

7. митні органи;

8. органи охорони державного кордону;

9. органи Державної податкової служби (у тому числі підрозділи податкової міліції органів Державної податкової служби);

10. органи і установи виконання покарань;

11. слідчі ізолятори;

12. органи Державної фінансової інспекції;

13. органи рибоохорони;

14. органи державної лісової охорони;

15. Антимонопольний комітет України;

16. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

17. Управління державної охорони України;

18. Державна санітарно-епідеміологічна служба;

19. Державна екологічна інспекція;

20. Державна інспекція ядерного регулювання України;

21. органи захисту прав споживачів;

22. Державна архітектурно-будівельна інспекція України;

23. адвокатура;

24. нотаріат.

Цей перелік не є вичерпним, він змінюється в залежності від утворення, ліквідації, реорганізації тих чи інших органів. Правильним є підхід до віднесення того чи іншого органу до складу правоохоронних за ознаками, що полягають у безпосередньому здійсненні правоохоронної діяльності. При чому, тут можна виділити:

· органи, головним і основним призначенням яких є правоохоронна діяльність (наприклад, МВС);

· органи, які поряд з іншими видами діяльності, провадять правоохоронну (наприклад, Держсанепідслужба);

· органи, окремі підрозділи яких створені виключно у правоохоронних цілях (наприклад, підрозділи по боротьбі з контрабандою у складі митниць)..

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры