Основні напрями Української політичної думки кінця хіх – першої пол. Хх ст.

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 10

Напрями

Ідейні засади

Представники

народницько-демократичний

визнання народу рушійною силою історичного процесу; розуміння українського народу як окремої культурної одиниці; обґрунтування ідей народоправства у вигляді народно-демократичної республіки; федеративний устрій України; входження України до складу федеративних чи конфедеративних союзів; надання переваги колективним формам власності як історично традиційним

М. Грушевський, Р. Лащенко, С. Шелухін

ліберально-демократичний

права і свободи людини та громадянина мають вищу цінність ніж інтереси держави, нації, класу чи соціальної групи; функції держави зводяться до мінімуму, держава має будуватися згідно принципів правової держави; федералізм та самоврядування як основа державного устрою

М. Драгоманов, Б. Кістяківський

націонал-демократичний

вимога самоуправління національно-культурних спільнот; апеляція до «народу», або «нації», як джерела суверенітету та підстав легітимності влади; «народ», який оголошується джерелом влади, має бути не абстрактним конгломератом індивідів, а історичною (етнічною, мовною, культурною тощо) спільнотою; приведення державного кордону у відповідність з культурно-етнічними кордонами

І. Франко, Ю. Бачинський, С. Дністрянський, О. Бочковський, С. Рудницький

консервативний

обґрунтування унікальності українського руху, опори в державному будівництві на власний політичний досвід та історичні традиції; визнання домінуючої ролі держави в суспільному житті, пріоритет інтересу держави над інтересом нації; критичне ставлення до ліберально-демократичних засад суспільного ладу; територіальний патріотизм – розуміння української нації як територіального об’єднання усіх громадян, що проживають в Україні; монархізм; елітаризм

В. Липинський, С. Томашівський, В. Кучабський

націоналістичний

«нація» розуміється в якості культурно гомогенної спільноти, виступає джерелом суверенітету, переважним об’єктом лояльності та виключною основою легітимності влади; інтегралізм – суспільство є організмом з власною соціальною ієрархією і пов’язане взаємодією між різними соціальними класами; волюнтаризм – один зі світоглядних принципів; національна революція – основний засіб досягнення державності, національна диктатура – перехідна форма українського державотворення; елітаризм та вождизм

М. Міхновський, Д. Донцов, М. Сціборський, П. Полтава, Л. Ребет

соціалістичний

суспільно-політичний устрій має будуватися на засадах соціальної справедливості та рівності; політичними засобами реалізації ідеалів соціалізму є поєднання представницької та прямої демократії, а також федеративний державний устрій; розв’язання національного питання підпорядковане вирішенню питання соціального визволення українського народу, звільнення селян та робітників від капіталістичної експлуатації

І. Франко, Ю. Бачинський, М. Грушевський, В. Винниченко

націонал-комунізм

боротьба за соціальне визволення поєднувалася з вимогою національного визволення; гасло утворення самостійної і незалежної Української Соціалістичної Республіки; необхідність впровадження інституту рад на базі диктатури пролетаріату; революція в Україні є складовою всесвітньої соціалістичної революції; незалежність держави не може бути конечним гаслом трудового народу в його революційній боротьбі, а лише тактичним засобом для досягнення Всесвітньої Федерації Соціалістичних Республік, членом якої повинна була стати й Україна

М. Хвильовий, О. Шумський, М. Скрипник, В. Шахрай, В. Винниченко

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 910