Природно-ресурсного потенціалу

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 40 из 43Следующая ⇒

Стратегією на найближчу перспективу розвитку галузей народно­го господарства є недопущення збільшення рівня забруднення при­родних та природно-антропогенних екосистем. Вирішення проблем техногенно-екологічної безпеки здшснюватиметься штихом:

# технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень;

# енерго- і ресурсозберігаючих технологій та екологічно безпеч­ них технологічних процесів;

Ш застосування відновних і нетрадиційних джерел енергії; Ш використання та знешкодження всіх видів відходів (крім роз­ сіюваних у навколишній простір);

& У теплотехнічній галузі у зв'язку зі збільшенням використан­ня твердого палива та з метою докорінного оздоровлення екологічно­го стану пропонується використання нових технологій спалювання низькоякісного вугілля в котлоагрегатах з циркулюючим киплячим ша­ром, застосування високоефективних парогазових установок і ефек­тивних установок сіркоочищення та пиловловлювання. Передбачаєть­ся впровадити ефективніші системи газів і технології утилізації твер­дих відходів (пилу, золи, шламів) для потреб будівельної індустрії. Об­сяги зворотного водопостачання передбачається довести до 75-80 % від загальної кількості використання води, створити замкнуті системи водопідготовки та гідрозоловиділення нефільтрованих золошлаковід-вал ів та застосовувати ефективної технології утилізації осадів після очи­щення води.

еф» У металургійній промисловості потрібно визначитись з не­обхідними перспективними обсягами виробництва та здійснити ком­плексну структурну перебудову галузі із застосуванням екологічно без­печних технологій з переробленням та утилізацією твердих відходів. Особлива увага має бути звернена на асортимент і якісні показники продукції металургійної галузі.

еф> У хімічній і нафтохімічній промисловості передбачається впровадження безвідходних та маловідходних технологій, що спря­мовані на комплексне використання сировини, енергоресурсів та цільо­вих продуктів.

91.. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища

Природоохоронні заходи мають на меті поліпшення стану навко­лишнього середовища та створення відповідних умов для цього. Ос­новними ознаками природоохоронних заходів є:

Ц^ підвищення екологічності продукції, що випускається підприє­ мствами для суспільного і особистого споживання;

4$, зниження споживання природних ресурсів на одиницю про­ дукції, що випускається та здійснення ефективної господарської діяль­ ності;

Чф, зменшення забруднення природних комплексів викидами, сто­ ками, відходами, фізичними випромінюваннями;

Ц§, зниження концентрації шкідливих речовин у викидах, стоках, відходах;

Ц$, поліпшення стану середовища існування людей.

Обгрунтування та оцінка природоохоронних заходів є основою еко­номічного методу управління охороною навколишнього природного середовища. Оцінка ефективності природоохоронних заходів здійснюється за соціальними, економічними та еколого-економічни-ми результатами.

Соціальні результати природоохоронних заходів полягають у:

ф поліпшенні фізичного розвитку населення;

ф скороченні захворювання люд ей;

ф зростанні тривалості життя і періоду активної діяльності;

ф поліпшенні умов праці і відпочинку;

ф підтримці екологічної рівноваги, включаючи збереження гене­ тичного фонду;

ф збереженні естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів, пам 'яток природи, заповідних зон і ініиих охоронних територій.

Економічні результати природоохоронних заходів передбачають:

ф скорочення збитків, що завдаються природі;

ф економію витрат природних ресурсів;

ф зниження забруднення навколишнього середовища;

Ф зростання продуктивності фауни;

ф підвищення працездатності людей і їх рівня життя.

Еколого-економічні результати передбачають:

ф зниження негативних впливів на природу та покращення ста­ ну флори і фауни;

ф зниження витрачання природних ресурсів;

Ф зменшення збитків, що завдаються навколишньому середови­ щу забрудненнями.

Пошук ефективних рішень проводиться з урахуванням витрат на підвищення надійності і безвідмовності технічних систем і якості про­дукції, що виготовляється, та соціальних ефектів. Суть методу полягає в зіставленні й аналізі двох величин:

♦ витрат на забезпечення надійності і безвідмовності;

+ економіч ного й інших збитків у вартісному виявленні.

Рівень безпеки, що відповідає тому чи іншому стану суспільства, його науково-технічним і економ ічним можливостям, має стохастич-ну (випадкову, ймовірну) природу і визначається низкою випадкових явищ. У загальному випадку він характеризується:

■Ф- імовірністю виникнення техногенних аварій, катастроф, не­ безпечних природних явищ і можливим збитком під час цих подт;

ступенем негативного впливу на людину і навколишнє середо­ вище техногенних і природних процесів;

імовірністю переростання екологічної обстановки в кризову і. катастрофічну.

Зазначені вище вірогідні характеристики, відповідно до прийнятих уявлень, по суті відображають ризик виникнення певних подій: у пер­шому випадку - ризик техногенних аварій, катастроф і небезпечних природних подій, у другому - ризик погіршення здоров'я людини, негативних змін у навколишньому середовищі тощо за не екстремаль­них умов, у третьому -ризик виникнення надзвичайної ситуації еко­логічного хараістеру.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры