Зовнішньоекономічна діяльність в регіоні

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 20Следующая ⇒

На нинішньому етапі посилюється роль регіональних одиниць в активізації зовнішньоекономічних зв'язків країн. Особливо яскраво цей процес виявляється в країнах Західної Європи. Вже тепер при вирішенні багатьох господарських питань біль­шість регіонів країн—членів Європейського Союзу прямо контактують між собою, без залучення національних урядів.

В Україні лише з проголошенням державного суверенітету управління зовнішньоекономічними відносинами стало преро­гативою країни. Були розділені функції державного регулюван­ня і безпосереднє здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. головними суб'єктами зовнішньоеконо­мічної діяльності в країні визначені підприємства і об'єднан­ня всіх видів, а також організації, які діють на підставі своїх статутних документів, та фізичні особи. Як юридична особа з широкими повноваженнями організації та регулювання світогосподарських зв'язків країни цим Законом визначена і дер­жава в особі її органів (Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національний банк, Держмитком). Що стосується регіонів, то їх владні структури, відповідно до ст. 10 цього ж Закону, ді­ють як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності лише че­рез комерційні організації, які мають статус юридичної особи України. Надані ж місцевим органам Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне само­врядування» від 26 березня 1992 р. повноваження в сфері зов­нішньоекономічних зв'язків зводяться переважно до координації органів управління зовнішньоекономічною діяльністю та видачі експортно-імпортних ліцензій на деякі групи товарів.

Отже, чинне законодавство України, всупереч логіці об'єк­тивного розвитку і світового досвіду, фактично вкрай обме­жує функції регіонів у сфері світогосподарських зв'язків. Удосконалення механізму функціонування регіональних зовнішньоекономічних зв'язків передбачає:

§ повне скасування існуючої системи централізованого вста­новлення регіонам експортних квот і обмежень у регулюван­ні експортно-імпортних операцій. Регіональна державна ад­міністрація спроможна самостійно визначити перелік това­рів, які на території регіону підлягають квотуванню, і встано­вити граничні розміри їх вивезення і ввезення з урахуванням зовнішньоекономічних інтересів держави;

§ розширення повноважень регіональних структур у за­стосуванні заохочувальних заходів, а також відповідних санк­цій до тих, хто ігнорує інтереси держави, регіону;

§ надання регіонам повноважень в укладенні зовнішньо­економічних договорів і угод з регіонами інших країн, особ­ливо сусідніх держав.

Отже, стабілізація і подальше пожвавлення зовнішньоеко­номічних зв'язків регіону неможливі без докорінних змін ролі держави, оздоровлення економіки. На регіональному ж рівні ситуація, що склалася, спонукає до енергійних пошуків дійових господарських форм, спроможних радикально і швид­ко змінити становище на краще.

Україна завдяки вигідному геополітичному положенню має великі потенційні можливості щодо його розвитку, оскільки 19 з 25 регіонів держави є прикордонними, а зовнішній кордон є найдовшим серед європейських країн (див. табл. 4.2.).

Слід зауважити, що на відміну від країн Центрально-Східної Європи (за винятком Румунії) та Росії, Україна до травня цього року не мала спільного кордону з жодною країною Європейського Союзу. Державний кордон України умовно можна поділити на дві частини: та, що пролягає країнами ЦСЄ, і друга, що утворилася після дезінтеграції СРСР і пролягає між Україною та країнами СНД.

Світова практика переконливо показує, що в сучасних геополітичних умовах пряма міжнародна співпраця на рівні регіонів різних країн є найбільш ефективною і набуває все більшого поширення. Для України це один з головних механізмів щодо виходу на світовий ринок. Тим паче, що прикордонні регіони України – Карпатський, Бузький, Причорноморський – активно входять до нових міжнародних формувань, таких, як Карпатський єврорегіон, єврорегіон «Буг», єврорегіон «Нижній Дунай», Асамблея європейських регіонів, економічна інтеграція ЧЕС – Чорноморське економічне співробітництво. Ці ж регіони та Україна в цілому беруть участь у розробці проектів міжнародних транспортних коридорів ЄС та транспортної системи країн ЧЕС (див. мал. 4.3.).

Регіон перетинають такі важливі міжнародні транспортні коридори, як МТК № 7 - "Дунайський водний шлях"; МТК № 9 - "Хельсінкі - Санкт-Петербург - (Мінськ) - Москва - Київ - (Кишинів) - Одеса - Олександрополіс", Транскавказький (через Одесу - Поті - Тбілісі - Баку), "Балтика - Чорне море" (через Гданськ - Одесу).

Дунайський водний шлях (МТК № 7) після спорудження каналу Рейн - Майн - Дунай (1992 р.) дає найбільш зручний і дешевий вихід масовим вантажам з Центральної і Північної Європи, включаючи Великобританію, у Причорноморські країни і Закавказзя. У Європі усе більш популярною стає функціональна (цільова і маршрутна) організація роботи транспорту з використанням змішаних (комбінованих) перевезень. У цих умовах інтерес до Дунайського водяного шляху помітно зростає, і для його максимального використання необхідно погасити регіональні конфлікти в Югославії, а також розробити адекватну програму розвитку зазначеного регіону.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности