Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Структурна схема теорії відкритих системСодержание книги
Поиск на нашем сайте Загальна теорія відкритих систем (ЗТС) може бути охарактеризована загальною схемою, що містить: 1. Методи, які застосовують при моделюванні і дослідженнях, та найважливіші результати, отримані з їхньою допомогою. 2. Основні поняття, вироблені в рамках теорії відкритих систем до даного моменту, а також моделі, розвинуті на їхньому фундаменті. 3. Основні проблеми та напрямки досліджень. 4. Відгалуження теорії відкритих систем. Методи. При дослідженні системності процесів та явищ дійсності, в рамках загальної теорії систем використовують емпіричні та теоретичні методи. При цьому ми акцентуємо особливу увагу на тому, що оцінка результатів застосування – використання тих чи інших методів базується на основі системного підходу і структурно-функціонального аналізу. Емпіричні методи можна розбити на три види, які застосовуються у ЗТС: · Методи спостереження процесів і явищ; · Методи оцінки; · Методи впливів. Теоретичні методи ЗТС: · Точкові теорії (теорії дальності), у яких характеристики теорії відкритих систем визначені лише в конкретних дискретних точках (всередині системі, у зовнішньому середовищі), а поля використовуються як допоміжні образи. · Континуальні теорії (теорії поля чи теорії близькодії), у яких характеристики теорії відкритих систем визначені для кожного функціонального елемента досліджуваних систем. · Комбінації точкових і континуальних теорій, у яких одночасно застосовуються точкові і польові величини, при чому обидва роди величин функціонально зв’язані в точках, які є сингулярними (самостійними). · Системні теорії, у яких характеристики теорії відкритих систем ставляться у відповідність не точкам, а просторово-протяжним системам. · Статистичні теорії, у яких параметри відкритих систем, що характеризують сукупність однотипних систем, ставляться в залежність від кінцевого чи нескінченного числа точно визначених притаманних можливостей для кожної з цих систем. Т. 2 п.2.1. 2 визначення поняття «системи». Першу групу утв. визначення, які виділяють поняття цілісності систем. Згідно з цим підходом: 1) Система – це множина об’єктів разом з відношеннями між об’єктами та між їх атрибутами. Система визначалася як множина в якій елементи існують лише в складі системи, а поза нею ці об’єкти у кращому випадку можуть мати системно-значимі властивості. При входженні системи елемент набуває системно-визначену властивість замість системно значеної. Для системи первісного є ознака цілісності, тобто вона розглядається як єдине ціле, що скл. з частин що взаємодіють, часто різноякісних, але водночас сумісних. Інша група визначень включає цілісність як важливу властивість систем. 2) Система – це комплекс взаємопов’язаних елементів, що утв цілісність. Система утворює особливу єдність з середовищем та є елементом над систем. І в свою чергу і елементи системи можна розглядати як систему, якщо визначити певний критерій декомпозиції. Отже, осн. властивостями системи є: 1) система – це сукупність елементів; 2)наявність істотних стійких зв’язків між елементами або їхніми властивостями, що перевищують за потужністю зв’язків елементи, що не входять в дану систему; 3) елементи множини за деякою ознакою утв цілком визначену цілісність у якій з’являються певні інтегральні властивості, які характерні для системи вцілому, але не є властиві жодному з її окремих елементів. 4) для реалізації функціональних властивостей системи, необхідна інформаційна взаємодія між елементами, а отже наявність не лише каналів зв’язку, але й матеріальної наповненості їх сигналів. Цю властивість назив інформаційністю. 5) між системою та середовищем існує зв'язок; Середовище – це сукупність всіх об’єктів, зміна яких впливає на систему, а також об’єктів, що змінюються під дією системи. Система може бути пов’язана із середовищем наступним чином: 1) призначення (якщо призначення не сумісне з середовищем, то необхідно модифікувати призначення, відмовитися від системи, або надати системі новий вибір та пристосуватися до середовища) 2) побудова (включ складання компонентів системи, щоб вони гармонійно взаємодіяли як між собою, так і з середовищем) 3) оцінка (визнач ефективність реалізації призначення системи, сумісність системи з середовищем) Призначення системи пов’язане з метою. Мета системи – це спроба досягти найвищого рівня розвитку з мінімальними втратами. Мета поділяється на цілі (міні вигляд загальної мети)
|
||
|
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 83; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 216.73.216.156 (0.006 с.) |