Заглавная страница
Избранные статьи
Случайная статья
Познавательные статьи
Новые добавления
Обратная связь
FAQ
Написать работу

ТОП 10 на сайте

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Техника нижней прямой подачи мяча.

Франко-прусская война (причины и последствия)

Организация работы процедурного кабинета

Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний

Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Обработка изделий медицинского назначения многократного применения

Образцы текста публицистического стиля

Четыре типа изменения баланса

Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву

Мы поможем в написании ваших работ!

ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Влияние общества на человека

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Практические работы по географии для 6 класса

Организация работы процедурного кабинета

Изменения в неживой природе осенью

Уборка процедурного кабинета

Сольфеджио. Все правила по сольфеджио

Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления

Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу

Алгоритм розрахунку основних показників фінансового стану підприємства

↑

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 11Следующая ⇒

Найменування показників

Порядок розрахунків

Рекомендо-

Ване

Значення і тенденції змін

Показники фінансової стабільності

1.Власні оборотні кошти

ст. 080 (ф. № 1)

>0, збільшення

2.Робочий (оборотний капітал)

ст. 080 ф. № 1

>0, збільшення

3.Коефіцієнт маневреності власних засобів

((ст.380ф.№1) – (ст.080ф.№1)) ÷ (ст.380ф.№1)

0,2 – 0,4 збільшення

4.Індекс постійного активу

(ст.080ф.№1) ÷ (ст.380ф.№1)

<0, зменшення

5.Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами

((ст.380 ф.№1) – (ст.080ф.№1)) ÷ (ст.260ф.№1)

>0,1, збільшення

6.Коефіцієнт забезпеченості обороту власними оборотними коштами

((ст.380 ф.№1) – (ст.080ф.№1)) ÷ (ст.035ф.№2)

>0,1, збільшення

7.Коефіцієнт автономії

(ст.380ф№1) ÷ (ст.640ф.№1)

0,5, збільшення

8.Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів

((ст.640ф.№1) – (ст.380ф.№1)) ÷ (ст.380ф№1)

1, зменшення

9.Коефіцієнт довгострокового залучення довгострокових засобів

(ст.480ф.№1) ÷ ((ст.380ф.№1)+ (ст.480ф.№1))

0,4

10.Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел

(ст.380ф.№1) ÷ ((ст.380ф.№1) + (ст.480ф№1))

0,6

Показники ліквідності і платоспроможності

1.Коефіцієнт абсолютної ліквідності

((ст.220 + ст.230 + ст.240)ф.№1) ÷ (ст.620ф.№1)

0,2 - 0,3

2.Коефіцієнт негайної (швидкої) ліквідності

((ст.260 – ст.250 – Σст.(100 – 140)ф.№1)) ÷ (ст.260ф.№1)

0,7 - 1

3. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності

(ст.260ф.№1) ÷ (ст.620ф.№1)

1,5 – 2,5

4. Коефіцієнт Бівера

((ст.220ф.№2) + (ст.260ф.№2)) ÷ ((ст.640ф№1) – (ст.380ф.№1))

0,2 – 0,4

Показники ділової активності

1. Коефіцієнт загальної оборотності активів

(ст.035ф.№2) ÷ ((гр.3ст.280ф.№1+ гр.4ст.280ф.№1)) / 2

Збільшення

2.Коефіцієнт оборотності запасів

Збільшення

3.Термін обороту запасів

Тривалість періоду обороту запасів

Скорочення

4.Коефіцієнт оборотності загальної суми дебіторської заборгованості

Збільшення

5.Термін обороту загальної суми дебіторської заборгованості

Тривалість періоду обороту дебіторської заборгованості

Скорочення

6.Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості по товарних операціях

Збільшення

7. Термін обороту дебіторської заборгованості по товарних операціях

Тривалість періоду обороту дебіторської заборгованості

Скорочення

8.Коефіцієнт оборотності загальної суми кредиторської заборгованості

Збільшення

9.Термін обороту загальної суми кредиторської заборгованості

Тривалість періоду обороту кредиторської заборгованості

Скорочення

10.Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості по товарних операціях

Збільшення

11. Термін обороту кредиторської заборгованості по товарних операціях

Тривалість періоду обороту кредиторської заборгованості

Скорочення

12.Тривалість операційного циклу

Термін обороту дебіторської заборгованості + Термін обороту запасів

Скорочення

Показники рентабельності

1.Рентабельність сукупних активів

(ст.170ф.№2) ÷ (ст.280ф.№1)

>0, збільшення

2.Рентабельність власного капіталу

(ст.220ф.№2) ÷ (ст.380ф.№1)

>0, збільшення

3.Валова рентабельність продажів

(ст.050ф.№2) ÷ (ст.035ф.№2)

>0, збільшення

4.Операційна рентабельність продажів

(ст.100ф.№2) ÷ (ст.035ф.№2)

>0, збільшення

5.Чиста рентабельність продажів

(ст.220ф.№2) ÷ (ст.035ф.№2)

>0, збільшення

В укрупненому розрахунку конкурентоспроможності підприємство може обмежитися оцінюванням балансу, показниками поточної ліквідності підприємства (К_пл) і коефіцієнтом забезпеченості власними оборотними коштами (К_звк).

Таким чином, повна формула розрахунку конкурентоспроможності підприємства набере вигляду:

К_{заг пк}= ΣК×К_пл ×К_звк (4.25)

Подібний підхід пропонує Максимов І.[132]. Використовуючи інтегральний показник конкурентоспроможності вигляду:

(4.26)

де: К_i – часткові показники конкурентоспроможності окремих видів діяльності підприємства загальним числом N,

W_i – вагомість окремих чинників в загальній сумі,

науковець отримує для коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства наступний вираз:

К_кп = 0,15Е_вд + 0,29Ф_с + 0,23Е_з + 0,33К_т (4.27)

де: К_кп – коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства;

Е_вд – значення критерію ефективності виробничої діяльності підприємства;

Ф_с – значення критерію фінансового стану підприємства;

Е_з – значення критерію ефективності організації збуту і просування товару на ринку;

К_т – значення критерію конкурентоспроможності товару.

Коефіцієнти 0,15; 0,29; 0,23; 0,33 визначені експертно способом послідовних порівнянь. Окремі показники Е_вд,Ф_с, Е_з, К_т в цьому виразі у свою чергу також визначаються за зваженими адитивними виразами.

◙ Методи визначення конкурентоспроможності підприємства на основі визначення конкурентоспроможності товару

· Параметричний аналіз конкурентоспроможності товару [261]

Реальна конкурентоспроможність оцінюється тільки при порівнянні з характеристиками й умовами продажу аналогічних товарів-конкурентів. Конкурентоспроможність товару – характеристика інтегральна, вона складається з низки параметрів:

· споживчих;

· економічних, що формують повну вартість товару;

· організаційно-комерційних умов покупки і використання товару, що включають такі чинники, як:

– зручність розрахунків і можливості кредитування;

– рівень відповідальності продавців (постачальників) за виконання зобов'язань і гарантій;

– забезпечення обслуговуванням в гарантійні і післягарантійні періоди;

– наявність реклами і технічної інформації, які повинні відповідати необхідному якісному і організаційному рівням.

У практиці вітчизняних підприємств конкурентоспроможність нерідко визначається на основі порівняння технічних параметрів продукції з параметрами, отриманими з проспектів і каталогів конкурентів – аналогічних закордонних виробів. При цьому не враховуються витрати споживання, які можуть бути значно вищими за рахунок того, що вітчизняні підприємства приділяють недостатньо уваги енергоємності продукції в процесі споживання, ергономіці, безпечним технологіям, екологічним аспектам (зокрема питанням утилізації виробів). Крім того, не враховуються, наприклад, такі чинники: недостатність технічної інформації і реклами; довготривалість термінів виконання замовлень; відсутність достатньо розвинених і наближених до споживачів мереж збуту товарів і їхнього обслуговування; недостатнє використання таких умов збуту, як продаж в кредит.

При оцінюванні конкурентоспроможності товарів розрізняють об'єкти і суб'єкти оцінювання.

Об'єкти оцінювання: товар, послуга. Їхнє придбання – це завершальний акт в конкурентній боротьбі постачальників за увагу споживача.

Як суб'єкти в оцінюванні конкурентоспроможності беруть участь три категорії: споживачі, постачальники, експерти.

Споживачі, зважаючи на особисті якості, перш за все, обізнаність і статус користувача, можуть бути розподілені на[261]:

· неінформованих і малообізнаних, які не мають уявлення про товар взагалі (або воно є лише поверхневим), але хочуть його придбати. Інформацію про конкурентні переваги товару такі споживачі спочатку отримують від знайомих і друзів, а потім від продавців;

· обізнаних, які мають основні уявлення про асортимент і властивості товару і є регулярними користувачами. У них сформувалася власна думка про конкурентні переваги товару;

· досвідчених, які здатні оцінити конкурентні переваги завдяки тривалому досвіду застосування товару, освітній підготовці, знанням і відомостям, отриманим із публікацій в засобах масової інформації;

· кваліфікованих, які здатні вірно оцінити конкурентні переваги завдяки професійній підготовці, значному досвіду використання товару в професійній діяльності (музиканти, програмісти, фоторепортери й ін.), умінню ремонтувати товари.

Постачальники – це працівники підприємств-виробників і підприємств сфери послуг. Ця категорія фахівців здатна професійно оцінити конкуренто-спроможність завдяки вузькій професійній підготовці, володінню методикою оцінювання, доступу до випробувальної техніки, інформації про товари-конкуренти в регіоні, галузі, країні і за кордоном.

Експерти представляють громадські організації, засоби масової інформації, органи виконавчої влади. Вони, як відомо, представляють інтереси третьої сторони, тобто сторони, залежної від першої (постачальників) і другої (продавців) сторін. Оцінювання конкуренто-спроможності може здійснюватися на постійній основі і періодично – на конкурсах, ярмарках і виставках. В ролі експертів можуть виступати як окремі фахівці, так і колективи науково-дослідних інститутів, сертифікаційні центри.

Рівень конкурентоспроможності (К) визначається за формулою:

(4.28)

де I_оп – інтегральний показник оцінюваної продукції; I_aп – інтегральний показник продукції-аналога. Якщо К > 1, оцінювана продукція перевершує продукцію – аналог.

Як інтегральний показник продукції – аналога може бути вибраний базовий зразок, що є аналогічним до оцінюваної продукції за призначенням, умовами експлуатації й за іншими характеристиками. При цьому особливу значущість має інформація про високий рівень конкурентоспроможності товарів. Для того, щоб споживач був переконаний в об'єктивності й достовірності інформації про високий рівень конкурентоспроможності товарів, необхідно мати об'єктивний і достовірний метод оцінювання їхньої конкурентоспроможності.

Існуючі методи оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції класифікуються на диференціальні, комплексні і змішані[127].

Диференціальний метод є найбільш спрощеним методом і заснований на використанні одиничних показників конкуренто-спроможності, а комплексний – на застосуванні групових та інтегральних показників. При змішаному методі використовуються як одиничні, групові, так і інтегральні показники, що забезпечує якнайповнішу оцінку рівня конкуренто-спроможності продукції.

Одиничний показник конкурентоспроможності визначається як відношення величини одиничного параметра якості до аналогічного параметра базового зразка і знаходиться із співвідношення[63]:

(4.29)

де q_i – одиничний показник конкурентоспроможності за i -м параметром якості виробу; P_i – величина i- го параметра якості оцінюваного виробу; P_iб – величина i -го параметра якості виробу конкурента або базового зразка, здатного задовольнити дану потребу на 100 %.

При виборі базового зразка (товару – аналога) для оцінювання конкурентоспроможності слід дотримуватись умови його ідентичності за призначенням, умовами експлуатації і орієнтованістю на однакову групу споживачів.

Аналіз диференціального методу показує, що він базується на принципі відносного порівняння одиничних властивостей якості двох виробів – оцінюваного і прийнятого за базовий зразок.

Груповий показник, що відображає вищий ступінь відповідності суспільній потребі, визначається як сума добутків одиничних показників, наприклад, технічних, і коефіцієнтів їхньої вагомості, що встановлюються на основі експертного оцінювання[63]:

(4.30)

де J_r – груповий показник конкурентоспроможності за всім переліком істотних технічних параметрів якості;

q_i – одиничний показник конкурентоспроможності за i- м параметром якості;

j_i – коефіцієнт вагомості i- го параметра, що характеризує його рейтинг, визначуваний методом експертного оцінювання (значення j_i рівні для i -го параметра для всіх порівнюваних виробів і базового зразка, а сума j_i дорівнює одиниці для кожної групи параметрів);

n – кількість істотних параметрів якості, що підлягають оцінюванню.

Аналогічно визначається груповий показник конкуренто-спроможності конкуруючого або базового виробу.

До номенклатури технічних параметрів якості продукції відносять параметри: призначення; надійності; ергономічності; транспортабельний; стандартизації; уніфікації і т.ін.

При використанні групових показників за технічними параметрами важливо визначити вагові коефіцієнти при параметричному показникові. У практиці вагові коефіцієнти найчастіше визначаються методом експертного оцінювання провідними фахівцями з виробництва і реалізації даних виробів.

Групові показники конкурентоспроможності продукції визначаються не лише за групами технічних параметрів, але й за економічними і нормативними.

Груповий показник конкурентоспроможності виробів за економічними параметрами визначається із урахуванням цін споживання порівнюваних виробів:

(4.31)

де J_е – груповий показник конкурентоспроможності виробів за економічними параметрами;

Ц_сп – ціна споживання даного виробу, гр.од.;

Ц_сп.баз – ціна споживання конкуруючого виробу (базового зразка), гр.од.

До економічних показників, що формують ціну споживання виробу, відносять: витрати на його транспортування до місця експлуатації; вартість установки і приведення до робочого стану; витрати на паливо і електроенергію; заробітну плату обслуговуючого персоналу; витрати післягарантійного сервісу і придбання запасних частин; витрати на утилізацію, а також непередбачені і важко прогнозовані витрати.

Груповий параметричний показник виробу економічної групи визначається простим складання елементів ціни споживання на досліджуваній ділянці часу, а показник конкурентоспроможності знаходиться так само, як і аналогічний за технічними параметрами.

Груповий показник за нормативними параметрами розраховується як добуток одиничних показників, які можуть набувати тільки двох значень – 0 або 1. Якщо виріб відповідає обов'язковим нормам або стандартам певного ринку, одиничний показник дорівнюватиме 1, якщо ні – 0. При оцінюванні конкурентоспроможності вважається, що виріб повністю відповідає стандартам і нормам, що діють на даному ринку, оскільки, якщо хоч би один із параметрів не відповідає рівню, який вказаний діючими нормами і стандартами, то подальше оцінювання конкурентоспроможності продукції є недоцільним, незалежно від результату порівняння за іншими параметрами. В той же час, перевищення норм, стандартів і законодавства не може розглядатися як перевага продукції, оскільки з погляду споживача воно часто є даремним і споживчої вартості не збільшує. Виключенням можуть бути випадки, коли покупець зацікавлений в деякому перевищенні діючих норм і стандартів із розрахунком на їхнє підвищення в майбутньому.

Більш повне оцінювання конкурентоспроможності забезпечує комплексний метод, який враховує взаємозв'язок трьох складових як єдиної системи і визначається з виразу[63]:

(4.32)

де J_K – інтегральний показник конкурентоспроможності продукції; J_н, J_r, J_е – відповідно групові показники конкурентоспроможності за нормативними, технічними і економічними параметрами.

Виходячи з (4.32), рівень конкурентоспроможності виробу визначається за формулою:

(4.33)

де J_K1, J_K2 – відповідно інтегральні показники конкуренто-спроможності аналізованого виробу і виробу конкурента або базового зразка. Якщо K > 1, досліджуваний виріб перевершує виріб конкурента, при K < 1 він поступається останньому.

· Методика оцінювання товару за системою 1111-5555

За системою 1111 – 5555[261] без врахування вагомості чинників, конкурентоспроможність товару визначається як сума балів за кожним чинником. Експерт (один або група) оцінює чинник балом від 1 (мінімум, якнайгірше значення чинника) до 5 (якнайкраще значення чинника). Так, товар низької якості, пропонований за високою ціною, який має, до того ж, низьку якість сервісу і високі експлуатаційні витрати, оцінюватиметься в 1 – 2 бали, і його конкурентоспроможність може бути, наприклад, 1211. За цією системою мінімальне значення конкурентоспроможності дорівнюватиме 4 (1 + 1 + 1 + 1), максимальне – 20 (5 + 5 + 5 + 5). До прикладу, оцінюваний товар, що має конкурентоспроможність рівну 5 з 20, в чотири рази відстає від кращих світових зразків.

· Метод експертного оцінювання конкурентоспроможності товару (послуги)

Суть методу полягає в наступному. Для оцінювання конкуренто-спроможності з урахуванням ваговмості чинників створюється експертна група з висококваліфікованих фахівців чисельністю не менше п'яти осіб (один з керівників або головний менеджер, конструктор, маркетолог, технолог, економіст).

При атестації, сертифікації, аудиті оцінювання може бути як внутрішнім, так і зовнішнім, здійснюваним незалежною акредитованою організацією.

Після формування експертної групи виконується підготовча робота: видання наказу (розпорядження) про організацію оцінювання конкурентоспроможності; ознайомлення із методикою оцінювання конкурентоспроможності; збір і обробка початкових даних для оцінювання. Потім формується система балів для оцінювання, за якою кожен чинник конкурентоспроможності експерт може оцінити від 1 до 5 балів. Вагомість чинників дорівнює від 4 (якість товару) до 1 (експлуатаційні витрати). Припустимо, експертна група з п'яти чоловік кожен чинник оцінила балами, наведеними в табл. 4.5.

Таблиця 4.5

⇐ Предыдущая 2 3 4 5 6 7 8 91011 Следующая ⇒