Урок інформатики. Підготовка вчителя до уроку

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 13Следующая ⇒

Мета: сформувати у студентів розуміння форм організації навчальної діяльності учнів на уроці інформатики, специфіки уроку інформатики, етапів організації та проведення  різних типів уроків з інформатики, форм та засобів перевірки і контролю знань учнів для формування предметно-методичної компетентності майбутніх вчителів молодших класів при викладанні курсу «Сходинки до інформатики».

Вид заняття: лекція

План

1. Форми організації навчальної діяльності учнів.

2. Специфіка уроку інформатики. Організація i проведення різних типів уроків з інформатики.

3. Дидактичні особливості уроку інформатики. Підготовка вчителя до уроку.

4. Форми організації навчальної роботи учнів на уроках інформатики

5. Застосування інтерактивних методик на уроках інформатики

6. Етапи засвоєння знань.

7. Форми і засоби перевірки і контролю знань учнів.

Список інформаційних джерел

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Тео­рія. — К.: Либідь, 1998.
2. Галузинсъкий В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психо­логії вищої школи України. — К.: ІНТЕЛ, 1995.
3. Коротяєв Б.І. Метода навчально-пізнавальної діяльності учнів, - К., 1991.
4. Морзе Н.В. Методика навчання інформатики. Ч. 1. Загальна методика навчання інформатики. - К.: Навчальна книга, 2003. - 254 с.
5. Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. О.Г. Мороза. — К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2001.
6. Смоляк В.М. Методичний посібник. Методика інформатики в початковій школі.-Запоріжжя.-2005р.
7. Современная дидактика. — СПб.: Питер, 2001.

Поняття «форми» використовується щодо навчання в двох варіан­тах — як форма навчання і як форма організації навчальної діяльності.

У загальній дидактиці прийнято розрізняти конкретні форми на­вчання учнів за такими ознаками:

1. Кількість учасників спільної діяльності — індивідуальна, групова, фронтальна, колективна, парна робота (остання характерна і для інфор­матики);

2. Роль учасників навчального процесу (хто управляє — вчитель або учень).

На вибір організаційних форм впливає і зміст навчання, база знань учнів і вчителя, досвід діяльності та ін.

Індивідуальна форма навчання передбачає взаємодію вчителя з одним учнем (репетиторство, тьюторство, консультації та ін.).

У групових формах навчання учні працюють в групах, які склада­ються на різних основах.

Фронтальне навчання передбачає роботу вчителя з цілим класом в єдиному темпі та із спільними задачами.

Колективна форма навчання відрізняється від фронтальної тим, що учні класу розглядаються як цілісний колектив зі своїми лідерами і особливостями взаємодії.

У парному навчанні основна взаємодія відбувається між двома учнями, які можуть обговорювати задачу, здійснювати взаємо навчання або взаємоконтроль.

Форма організації навчання — конструкція окремої ланки процесу навчання яка обмежена рамками часу. Форми організації навчання озна­чають певний вид занять — урок, екскурсія, факультативне заняття, екзамен, гурток, олімпіада та ін.

Організаційні форми навчальної діяльності мають специфіку, яка визначається особливостями науки і шкільного предмета інформатики. Дедуктивний характер інформатики, як предмета, абстрактність і загаль­ність понять інформатики, фактів і пов'язаних з ними способів діяльно­сті потребують не лише подолання формалізму в засвоєнні навчально­го матеріалу, а й забезпечення свідомого засвоєння і закріплення його, створення фонду дійових знань, на яких ґрунтується здобування нових.

Сьогодні найбільш розповсюдженою у школах є класно-урочна форма навчання. Її переваги: чітка організаційна структура, зручність управління діяльністю класу, можливість колективної взаємодії і вирі­шення навчальних завдань, постійний емоційний вплив особистості вчителя на дітей, економія часу навчання. До недоліків цієї системи належить орієнтація на середнього учня, трудність враховування ін­дивідуальних особливостей дітей, однаковий темп і ритм роботи, обмежене спілкування між учнями.

Урокінформатики

Основною формою організації навчально-виховної роботи з учнями з інформатики в сучасній школі залишається урок, що є основою клас­но-урочної системи навчання, характерними ознаками якої є постійний склад навчальних груп учнів; строге визначення змісту навчання в кожному класі; певний розклад навчальних занять; поєднання інди­відуальної і колективної форм роботи учнів; провідна роль вчителя; систематична перевірка і оцінювання знань учнів.

Характерні ознаки уроку такі:

- наявність певних освітніх, виховних і розвивальних завдань;

- добір конкретного навчального матеріалу і рівнів його засвоєння відповідно до поставлених завдань;

- досягнення поставлених цілей шляхом добору відповідних засобів і методів навчання;

- організація відповідної навчальної діяльності учнів.

Виходячи із загальної ідеї сучасних наукових уявлень про урок, його мета носить триєдиний характер і поєднує три взаємопов'язані аспекти- пізнавальний, розвивальний і виховний. Розглянемо кожний з них.

Пізнавальний аспект пов'язаний із забезпеченням таких вимог:

1. Вчити та навчити кожного учня самостійно опановувати знання.

2. Забезпечити виконання головних вимог до опанування знаннями: повнота, глибина, свідоме володіння та застосування знань, систем­ність, систематичність, гнучкість, оперативність, міцність знань.

3. Формувати навички безпомилкового виконання дій, які доведені до автоматизму завдяки багатократним повторенням.

4. Формувати вміння — поєднання знань і навичок, які забезпечують успішність діяльності.

5. Формувати знання — те, що учень повинен знати і вміти в результаті роботи на уроці.

Для розв'язання пізнавальних завдань уроку дії вчителя повинні бути такими:

1. Визначити зміст програмних знань учнів, які формуються на уроці.

2. Виявити підсумкові рівні сформованості знань, що виділені в програмі відповідно до Державних стандартів.

3. Конкретизувати одержані відомості з урахуванням підготовленості класу і місця уроку в системі уроків за темою, що вивчається.

Розвивальний аспект — це найбільш складний для вчителя аспект досягнення мети, з яким він майже завжди пов'язує певні ускладнення. Це пояснюється тим, що один і той самий розвивальний аспект мети уроку може бути сформульований для триєдиних цілей кількох уроків, а іноді й для уроків цілої теми. Розвивальний аспект пов'язаний з роз­витком мислення, мови, сенсорної та рухової сфери.

Виховний аспект пов'язаний з формуванням відношень учнів з на­вколишнім світом, їх соціалізацією. Процес виховання на уроці пови­нен бути неперервним. Учитель повинен здійснювати цілеспрямований вплив на учнів, виходячи з особливостей класу, тобто управляти вихо­вним процесом. Для цього в одних випадках буває необхідним зверну­ти особливу увагу на виховання дисциплінованості, в інших — охайно­сті, в третіх — наполегливості в навчанні та ін. Опис саме цих направ­ляючих впливів, які за формою збігаються з назвою окремих складових елементів виховання, і фіксується як виховні завдання уроку.

Поєднання таких функцій повинно враховуватися як при доборі змісту, так і методів, засобів, організаційних форм, за допомогою яких у процесі навчання передається і засвоюється зміст освіти. Відповідно до цієї ідеї повинен конструюватися і здійснюватися кожний урок. Практично на кожному уроці реалізуються всі три цілі комплексно. Одна з них, як правило, виступає в ролі основної, а утримання в полі зору і досягнення двох інших в той же час допомагає досягненню головної, ведучої мети.

Будь-який урок має свій зміст і свою структуру. Загальна дидактич­на структура уроку характеризується такими компонентами:

1) актуалізацією попередніх знань і способів дій;

2) формуванням нових знань і способів дій;

3) застосуваннями знань, тобто формуванням умінь.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности