Афіксоїди. Основа слова. Загальна характеристика

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 9Следующая ⇒

План:

1. Афіксоїди (суфіксоїд та префіксоїд).

2. Основа слова. Характеристика основи слова.

3. Нульові (негативні) мореми.

4. Омонімія, синонімія, антонімія, багатозначність морфем.

Література: основна (2, 3, 4, 5, 7, 9, 12, 15, 16), додаткова (9, 16, 20, 31, 33), довідкова (3, 4, 6, 7, 12, 16).

1. Афіксоїд (напівафікс, словоелемент) – проміжна афіксоподібна морфема, що є частиною складного бо складноскороченого слова, здебільшого співвідносною з основою чи коренем, яка повторюється з тим самим значеннм у багатьох словах, наближаючись за словотвірною функцією до афіксів.

Афіксоїдам властиві:

- функціонально-семантична близькість з афіксами;

- генетично-семантичний зв'язок з коренями.

Афіксоїди як перехідний тип морфем поширені у складних словах. Це явище зумовлене залежністю творення складних слів від лексики і синтаксису. Головну роль при цьому відіграють основи та способи поєднаня останніх на ґрунті тотожних синтаксичних еквівалентів: грошо люб, життє люб, ласо люб, людино люб, правдо люб, праце люб; напів глухий, напів сліпий, напів правда.

Афіксоїди функціонально схожі з афіксальними морфемами. Не втрачаючи зв’язку з кореневими морфемами, вони подібно до префіксів чи суфіксів формують продуктивні словотвірні типи.

Афіксоїди поділяють на префіксоїди та суфіксоїди.

Префіксоїди – афіксоїди, що функціонально подібні до префіксів і займають їхню позицію в слові: пів класу, пів школи, пів ’яблука; само аналіз, само скид, само пал; водо носний, водо очисний, водо плавний, водо тривкий тощо.

Суфіксоїди – афіксоїди, що функціонально подібні до суфіксів і займають їхню позицію в слові: бензо воз, водо воз, зерно воз, лісо воз …; атомо хід, тепо хід,турбоелектро хід …; верто літ, вітро літ, турбо літ тощо.

2. Основа – це частина слова, з якою пов’язане лексичне значення і яка залишається після відкидання словозмінної морфеми.

Запровадження терміна «основа» пов’язане з ім’ям Петра Дячана («Методичная гамматика языка малоруского»).

За відсутності словозмінної морфеми у структурі слова, основа збігається зі словоформою: вгору, восени.

Основа може складатися:

- тільки з кореневої морфеми (мор/е, тих/ий, пиш/е);

- з кореня + афікса (над/вд/н/ий, перед/плат/н/а);

- з двох або ільше кореневих морфем у різних комбінаціях з несловозмінними морфемами (ліс/о/степ, піш/о/хід/н/ий).

Основа, що має одну кореневу морфему, називається простою (некомпозитною); основа, яка має два або більше коренів, називається складною (композитною).

Розрізняють основу

- словозмінну і словотвірну (основа без закінчення, до якої додаємо формант, що зумовлює утворення нового слова);

- подільну (здатну поділятися на морфеми) і неподільну;

- з вільним і зв’язаним значенням (яка містить зв’язаний корінь: замок, взутися);

- мономотивовану (вовчисько від вовк) і полімотивовану (має кілька твірних: грішник від гріх і від грішний, і від грішити);

- суплетивну (гарний – кращ ий, поганий – гірш ий) і несуплетивну (земл/я, земельн/ий);

- афіксальні: префіксальні, суфіксальні, префіксально-суфіксальні тощо;

- тверді і м’які (на основі кінцевого приголосного);

- відкриті / закриті (ті, що закінчуються на голосний чи приголосний);

- твірні (мам / а) / похідні (мамочк / а);

- комплексна (2 і більше морфеми) та безафіксна (лише корінь);

- неперервана (суцільна) та перевана (несуцільна, контактна: посварил и ся – закінчення «и» перервало основу);

- не усічена / усічена (у морфемах якої у процесах словотворення відбулося усічення: рід к ий – рідин а).

3. Нульові морфми – морфеми, що не маають матеріального звукового вираження. Наприклад, нульова флексія (термін ввів Фортунатов) та нульовий суфікс.

Нульове закінчення (словозмінне) мають:

- іменники жіночого і чоловічого роду у Н.в.: стіл, синь;

- іменники та спільного роду у Зв.: невдах, бідолах;

- іменники у родовому відмінку чоловічого та жіночого роду множини: селян, чобіт церков, шкіл;

- прикметники типу зелен, дрібен, ладен (нульова флексія Н.в. однини ч.р.);

- окремі дієслова у минулому часі: біг, постриг, товк;

- дієслова наказового способу: встань, кинь, ляж;

- у дієслівних словоформах на зразок «заслаб» виділяють дві негативні морфеми – суфікс минулого часу і закінчення чоловічого роду.

Нульовий суфікс (словотворчий) характерний для іменників та прикметників. Він трапляється у:

- віддієслівних іменниках абстрактної дії: біг, хід, виступ, вибух;

- іменниках жіночого роду (назвах абстрактної ознаки): блакить, вись, гниль, прозолоть;

- іменниках жіночого роду, що називають дію чи стан, іноді предмет: вправа, вистава, їзда, погоня;

- іменниках спільного роду типу маруда, шкандиба, причепа;

- у композитних іменниках – назвах осіб, знарядь дії, абстрактної дії чи стану, місця: землекоп, землероб; криголам, лісовоз; землетрус, сінокіс; водоверть, чистовід;

- прикметниках типу безвусий, безголовий, безногий;

- прикметниках, утворених осново складанням, типу тисячоокий, товстостеблий.

Нульовими бувають також інтерфікси: всякчас, Новгород.

Для встановлення статусу нульової морфеми обов’язково є позиція в словозмінній парадигмі слова чи словотвірній системі мови.  

    4. АНТОНІМІЯ МОРФЕМ – здатність морфем вступати в антонімічні відношення: ви йти – за йти, нос ик – нос ищ е.

ОМОНІМІЯ МОРФЕМ – здатність морфем бути тотожними за звуковою / графічною оболонкою, але різними за значенням: суфікс - ин - à „одиничність” (стеблина), „присвійність” (материн).

СИНОНІМІЯ МОРФЕМ – збіг за основним значенням морфем: префіксів (з’ єднувати – по єднувати, с покій - су покій), суфіксів (горб ок – горб ик, глиб ин а – глиб інь), закінчень (брат ові – брат у,шест и - шість ом).

    БАГАТОЗНАЧНІСТЬ МОРФЕМ – здатність морфем локалізувати два і більше значення. Наприклад, суфікс «ник»: 1) лиж/ник (вказує на особу, яка як любитель використовує певний предмет); 2) трикотаж/ник (особа, що виготовляє предмети як фахівець); 3) мод/ник (особа, яка звертає увагу на моду більше, ніж інші); пасіч/ник  та ін.

ЛЕКЦІЯ № 5

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности