Поняття цивілізації та її ознаки. Види цивілізацій

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

В сучасному розумінні цивілізація – це людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

Наприклад, Єгипетській цивілізації властиві спорудження пірамід, муміфікація померлих, своєрідне ієрогліфічне письмо тощо. Інколи в одну цивілізацію об'єднують людей однакової віри (Християнська цивілізація, Буддистська та ін.).

Цивілізація – такий щабель розвитку людства, коли власні соціальні зв'язки починають домінувати над природними, і коли суспільство починає розвиватися і функціонувати на своєму власному ґрунті.

Основні ознаки цивілізації виокремив австралійський археолог і філолог, дослідник давньої історії Європи Гордон Вір Чайлд (1892–1957). Він виділив 10 найсуттєвіших ознак:

· виникнення держави;

· формування соціальних станів та класів;

· спадкова власність на землю;

· створення податкової системи;

· розвиток торгівлі;

· відокремлення ремесла від сільського господарства;

· створення писемності;

· поява міст;

· створення монументальних споруд;

· зародження мистецтва і науки.

В 1958 р. в Чикаго відбулася широка дискусія, що мала на меті визначити спільні риси та ознаки цивілізації. При всьому розмаїтті існуючих точок зору на цивілізацію, вчені були одностайні щодо трьох найважливіших характеристик:

· виникнення міст;

· створення писемності;

· виникнення монументальної архітектури.

Поява писемності вказує на можливість фіксувати інформацію, а не зберігати її в пам’яті, та характеризує відокремлення розумової праці від фізичної, що дало змогу зосередити зусилля окремих груп людей на розвитку мистецтва і різних форм позитивного знання. Міста являли собою осередки, навколо яких панували первісні форми суспільного життя кочових племен. Вони виконували специфічні суспільні функції: були центрами сільськогосподарського виробництва, ремесел, торгівлі, ідеології, ідеологічним форпостом. Саме в епоху перших цивілізацій систематизована й централізована ідеологічна сфера стала справді величезною силою духовного впливу на маси, сформувавши - геоцентричний тип суспільної свідомості. Це підтверджують і пам´ятки монументальної архітектури (величезні палаци, піраміди, зіккурати), що свідчать про потужний виробничий потенціал суспільства, яке їх створило.

Говорячи про види цивілізацій, сучасна наука оперує трьома термінами: «глобальна цивілізація», «світова цивілізація», «локальна цивілізація». Найсучаснішим і найновішим терміном є «глобальна цивілізація», поява якого датується кінцем ХХ ст. Глобальна цивілізація – частина (або все) людство, що досягло рівня цивілізованого розвитку. Формування глобальної цивілізації розпочалося у VIIІ тис. до н.е. на відносно вузькому участку Земної кулі на північ від екватора, де кліматичні умови були сприятливими для переходу до відтворювальних форм господарювання. Процес формування глобальної цивілізації завершився у ХХ ст., коли глобалізація зробила очевидною спільну долю усього людства.

Але глобальна цивілізація не появилася одразу у завершеному вигляді. За десять тисяч років свого існування вона пройшла певні стадії розвитку, змінюючи при цьому внутрішню структуру та зовнішній вигляд. Ці фази формування і розвитку глобальної цивілізації, які періодично змінюють одна одну і відрізняються соціокультурним устроєм, чисельністю, структурою і динамікою населення, ступенем впливу на природньо-екологічні процеси, технологічними і економічними способами виробництва, отримали назву світові цивілізації. Провідні російські науковці у сфері вивчення цивілізацій Борис Кузик та Юрій Яковєц виділяють 7 світових цивілізацій:

· неолітична (8 000 – 3200 рр. до н.е.);

· ранньокласова (3200 – 750 рр. до н.е.);

· антична (750 р. до н.е. – V ст. н.е.);

· середньовічна (V – XV ст. н.е.);

· ранньоіндустріальна (XV – 60-80 рр. XVIII ст.);

· індустріальна;

· постіндустріальна.

Локальна цивілізація – це стійка спільність людей, яка виникає у певному регіоні й базується на певних архетипах і спільних духовних цінностях, традиціях. Як наслідок Всесвітня історія набуває вигляду мозаїчного панно, складеного багатолінійним розвитком суверенних культур, які розташовані паралельно в часі і співіснують поруч. Локальна цивілізація – це частина цивілізаційного світового простору, що включає групу народів (етносів, держав), що відрізняються спільністю духовних (культурних, етичних, релігійних) цінностей, історичних доль, економічних і геополітичних інтересів.

Структура цивілізації

Цивілізація – складний, багаторівневий соціальний організм. Її структуру умовно можна представити у вигляді «піраміди» цивілізації, яка складається з кількох рівнів.

Вершину цієї піраміди займає духовна сфера, яка формує і передає з покоління в покоління систему цивілізаційних цінностей – те що відрізняє одну цивілізацію від іншої. До складу духовної сфери входять наступні елементи:

· наука – рівень пізнання закономірностей природи і суспільства, вміння їх використовувати для розвитку технологічного, економічного та екологічного способів виробництва;

· культура – естетичне сприйняття природи і суспільства, їх гармонія в динаміці;

· освіта – способи передачі накопичених знань і компетентностей, досвіду, наукової та культурної спадщини, що дозволяє наступному поколінню сприйняти соціальний генотип, адаптуватися до оточуючого світу;

· етика – система правил поведінки людини в суспільстві, дотримання норм співжиття;

· релігія – уявлення людини про світ, система цілей і мотивацій діяльності.

Наступним рівнем є соціально-політичний устрій, який характеризує форми і способи об’єднання і диференціації людей в рамках великих соціальних груп (соціальна стратифікація), за етнічною і національною приналежністю, згідно форм політичної діяльності, державно-правового устрою. Цей рівень регулярно змінюється в результаті війн та революцій.

Основні компоненти економічного способу виробництва: форми власності, способи розподілу виробленої продукції, динаміка структури виробництва, форми і методи управління економічною діяльністю.

Технологічний спосіб виробництва включає: засоби праці, джерела енергії, технології, форми організації виробництва.

Фундаментом «піраміди» цивілізації є населення: його чисельність, темпи динаміки (народжуваність, смертність, природний приріст), склад сімей, міграції, потреби та рівень їх задоволення (рівень та якість життя).

В основі «піраміди» цивілізації лежить ще один рівень, який визначає зовнішні умови функціонування цивілізацій – природа і екологія: масштаби території цивілізації, кліматичні умови, щільність населення, забезпечення природними ресурсами.

Таким чином, кожен рівень цивілізації виконує свої функції і має свою структуру. Водночас вони постійно взаємодіють, збалансовано трансформуються.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология