Цілі та функції міжнародних економічних організацій групи Світового банку

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 15 из 37Следующая ⇒

Ø Світовий банк - це кредитна установа, яка складається із шести тісно пов'язаних між собою організацій, що входять до системи ООН. Мета Світового банку полягає у сприянні економічному розвиткові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються. Світовий банк надає позики країнам з метою зниження рівня бідності і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню.

До групи Світового банку входять такі інституції:

Ø - Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), створений у 1945 р. з метою надання кредитів відносно багатим країнам, що розвиваються.

Ø - Міжнародна асоціація розвитку (МАР), заснована в 1960 році з метою надання кредитів на особливо пільгових умовах найбіднішим країнам, що розвиваються.

Ø - Міжнародна фінансова корпорація (МФК), створена в 1956 році для сприяння економічному розвитку в країнах, що розвиваються, через надання підтримки приватному сектору.

Ø - Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ), створене в 1988 році, діяльність якого спрямована на підтримку іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються. БАГІ забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від втрат, викликаних такими некомерційними ризиками, як війна або націоналізація.

Ø - Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів, створений у 1966 році з метою сприяння збільшенню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг з урегулювання суперечок між урядами та іноземними інвесторами.

Ø Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) створений укладенням 28-и країнами Угоди в Бреттон-Вудсі (липень 1944 р.). Членами МБРР можуть бути тільки члени Міжнародного валютного фонду (МВФ). До складу МБРР входить 180 держав.

До головних цілей і завдань Банку належать:

- сприяння реконструкції і розвитку країн-членів шляхом заохочення капіталовкладень для виробничих цілей;

- заохочення приватних іноземних капіталовкладень, надання позик на розширення виробництва;

- сприяння довгостроковому збалансованому зростанню міжнародної торгівлі та підтримка рівноваги платіжних балансів шляхом заохочення міжнародних капіталовкладень для розвитку виробничих ресурсів країн-членів Банку.

Здійснення функцій Міжнародного банку реконструкції і розвитку передбачає:

- надання країнам, що розвиваються, довгострокових позик та кредитів для виробництва: розвитку сільського господарства та сільських регіонів, енергетики; гарантій погашення заборгованості; позик під конкретні проекти;

- надання позик країнам, що розвиваються, на створення в них інфраструктури: автомобільних та залізничних шляхів, електрозв'язку; розвиток освіти, охорони здоров'я, підготовку кадрів;

- надання позик країнам, що розвиваються, і які неспроможні сплачувати процентні платежі, наближені до ринкових; грошових коштів інвесторів-власників облігацій МБРР;

- кредитування найбідніших країн, некредитоспроможних на міжнародних фінансових ринках; нездатних сплачувати процентні ставки, близькі до ринкових;

- надання довгострокових позик та кредитів країнам-членам Банку, включаючи і приватні фірми;

- надання технічної допомоги країнам, що розвиваються;

- підготовку та реалізацію фінансових проектів з визначенням об'єкта, проведенням попередньої підготовки і оцінки вартості проектів; проведенням переговорів і по наданням проекту керівництва; практичним здійсненням проектів і контролем за їх завершенням, оцінкою результатів;

- проведення досліджень економічних та науково-технічних проблем; з розробки і здійснення конкретних програм; з кредитної політики; політики інвестування; надання технічної допомоги;

- сприяння політичному діалогу між Банком і бідними країнами-членами у зв'язку з фінансуванням галузевих та загальноекономічних планів розвитку в особливих умовах;

- фінансування проектів та діяльності урядів країн, що розвиваються, з охорони навколишнього середовища;

- співробітництво на національному рівні з недержавними організаціями через надання їм коштів на фінансування проектів і консультаційної допомоги;

- організацію та проведення семінарів для представників країн, що розвиваються; видання та розповсюдження навчальних матеріалів;

- надання консультативних послуг, організованих Канадою, Францією, Нідерландами і США з метою координації діяльності країн-кредиторів, які постійно фінансують програми в країнах, що розвиваються.

Банк є виконавчою організацією реалізації проектів технічної допомоги, фінансованих Програмою розвитку ООН (ПРООН) і пов'язаних з розвитком сільського господарства та сільського будівництва, енергетики та економічного планування. Ураховуючи економічну ситуацію в багатьох країнах-членах, Банк на сучасному етапі спрямовує технічну допомогу переважно на інституційний розвиток і розробку макроекономічної політики.

До основних завдань МБРР належить кредитування конкретних об'єктів (транспорту, зв'язку, енергетики) на основі їх відбору. Кредити Банку покривають у середньому лише близько 30 % загальної вартості проектів. Проекти, яким Банк надав підтримку, отримували також фінансування з інших джерел - від урядів власних країн, багатосторонніх фінансових та експортно-кредитних інституцій, що безпосередньо фінансують купівлю товарів і послуг, а також з таких приватних джерел, як комерційні банки.

Ø Міжнародна асоціація розвитку (МАР) формально вважається незалежною від МБРР, оскільки має самостійний Статут і фінансову базу, проте фактично є фондом фінансових ресурсів, яким керує МБРР. МАР надає позики лише урядам найбідніших країн, що розвиваються, обсяг ВНП на одного мешканця яких не перевищує 1305 дол. СІЛА. Позики МАР є безвідсотковими і підлягають сплаті протягом 35-40 років. Ресурси, які позичає МАР, формуються за рахунок внесків від розвинутих країн, внесків, які надходять від доходів МБРР, а також за рахунок погашення наданих МАР кредитів.

Головними цілями функціонування Міжнародної асоціації розвитку  є:

- надання довгострокових кредитів найбіднішим країнам, що розвиваються;

- сприяння економічному розвитку, підвищенню рівня життя в найменш розвинених країнах-членах Асоціації;

- сприяння підвищенню продуктивності праці в країнах з найнижчими річними доходами у розрахунку на одну особу.

До основних функцій та завдань Міжнародної асоціації розвитку належать:

- кредитування проектів у найбідніших та найменш кредитоспроможних країнах для їх економічного розвитку;

- проведення експертизи фінансових проектів для оцінки ефективності використання фінансової допомоги;

- сприяння країнам-членам у проведенні економічних реформ; розвитку у сфері екології; у боротьбі із зубожінням населення.

Ø Міжнародна фінансова корпорація (МФК) заснована як самостійна юридична особа на основі Статуту і власних ресурсів, фактично як філія Міжнародного банку реконструкції і розвитку та спеціалізована установа ООН. Членами МФК є 178 держав.

Головні цілі Міжнародної фінансової корпорації (МФК):

- сприяння у фінансуванні приватного підприємництва, переважно в країнах, що розвиваються, з метою економічного розвитку;

- технічна допомога в управлінні підприємствами, які створені за участю іноземного капіталу та місцевих інвесторів;

- стимулювання інвестицій приватного капіталу у виробничу сферу;

- досягнення рівня рентабельності у співробітництві з приватним сектором.

До основних функцій та завдань МФК зараховують:

- сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, надаючи позики безпосередньо приватному сектору без урядових гарантій (на термін 7-12 років);

- здійснення інвестицій у промисловість, сільське господарство, комунальні підприємства, туризм;

- залучення приватних фінансових ресурсів для інвестування в проекти розвитку інфраструктури, охорони довкілля;

- сприяння розвитку малого підприємництва через фінансування створення спільних підприємств за участю іноземних партнерів, надання технічної та консультаційної допомоги;

- сприяння підприємствам приватного та змішаного капіталу в оволодінні сучасними методами управління виробництвом, консультування їх з питань оподаткування, страхування, реструктуризації;

- підготовку й оцінку проектів виробничих об'єктів; визначення потреби в інвестиціях; пошук і відбір приватних інвесторів;

- технічну допомогу в управлінні ризиками, проведенні операцій хеджування, пов'язаних зі страхуванням валютних ризиків, змінами на ринках цінних паперів;

- об'єднання залучених з різних джерел фінансових ресурсів для інвестицій у приватні компанії; надання гарантій інвесторам і допоміжне фінансування;

- консультування урядів держав-членів з питань економічного розвитку: розробки економічної політики; визначення цілей і стратегій підприємництва; складання маркетингових програм; використання технічної допомоги;

- надання технічної допомоги приватним фірмам з коштів Фонду технічної допомоги, створеного в рамках МФК;

- інформування про нові проекти, ринки для іноземних інвесторів, діяльність МФК.

Ø Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ) створене як філія Світового банку, є фінансово незалежним, складається зі 167-ми держав-учасниць (23 розвинені країни і 144 країни, що розвиваються).

Головними цілями БАГІ є:

- надання гарантій на інвестиції, скеровані на виробничі цілі, переважно в країнах-членах, що розвиваються;

- страхування і перестрахування від некомерційних ризиків;

- сприяння розробці проектів і забезпечення їх обґрунтованості з погляду потреб конкретної країни;

- надання технічної допомоги з метою стимулювання іноземних інвестицій у країни, що розвиваються;

- інформаційно-консультаційна діяльність.

До основних напрямів та завдань діяльності Багатостороннього агентства гарантії інвестицій належать:

- гарантії захисту від втрат у результаті: неконвертованості місцевої валюти; експропріації власності в країні перебування; війни чи громадських заворушень; порушення контракту з боку контрагента країни перебування;

- здійснення операцій зі спільного страхування чи перестрахування: інвестицій у країнах, які не підлягають такому страхуванню, іншими страхувальниками; обслуговування інвесторів, які не мають доступу до інших офіційно визнаних страхувальників;

- надання гарантій міжнародним консорціумам;

- сприяння країнам, що розвиваються, у: розробці проектів і підготовці заявок на надання гарантій; забезпечення заявок на надання гарантій; розробці техніко-економічних обґрунтувань, зокрема, у фінансовому, економічному, екологічному аспектах;

- сприяння країнам, що розвиваються, у залученні прямих іноземних інвестицій: надання консультаційних послуг щодо створення сприятливого "клімату" для іноземних інвестицій; розповсюдження інформації про нові інвестиційні проекти; надання технічної допомоги; допомога в розробці маркетингових програм.

МВФ був заснований на міжнародній валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі в 1944 році. Його Статут набув чинності в 1945 році, а практична діяльність розпочалася в 1947 р.

До головних цілей МВФ належать:

- сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері;

- сприяння розширенню міжнародної торгівлі, росту зайнятості та покращенню економічних умов країн-членів;

- забезпечення функціонування міжнародної валютної системи шляхом координації валютної політики; підтримки валютних курсів;

- визначення паритетів і курсів валют; запобігання конкурентному знеціненню валют;

- створення багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між країнами-членами та усунення валютних обмежень;

- надання допомоги країнам-членам шляхом видачі позик і кредитів в іноземній валюті для врегулювання платіжних балансів; стабілізації валютних курсів;

- консультаційна допомога з фінансових і валютних питань країнам-членам;

- здійснення контролю за дотриманням країнами-членами кодексу поведінки в міжнародних валютних відносинах.

МВФ здійснює регулювання валютно-розрахункових відносин між державами-членами, надає їм фінансову допомогу у випадку виникнення валютних труднощів шляхом надання короткотермінових позик в іноземній валюті.

Основні напрями діяльності Міжнародного валютного фонду охоплюють:

- міжнародне співробітництво у валютній сфері, яке здійснюється шляхом підтримки загальної системи розрахунків та системи розрахунків за спеціальними правами запозичення;

- фінансову допомогу країнам-членам, яка здійснюється відповідно до розробленого механізму й фінансової політики;

- консультаційну й технічну допомогу з надання консультацій з питань валютних операцій, удосконалення фінансових систем країн-членів, координації технічної допомоги як у межах МВФ, так і в співробітництві з іншими міжнародними організаціями.

Ø МВФ та механізм кредитування та фінансування МВФ

Міжнародний валютний фонд розпоряджається значними фінансовими ресурсами, обсяги яких складають понад 215 млрд дол. США. Ці ресурси надходять від країн у межах підписки за квотами або членських внесків 191-ї країни-учасниці. Кожна країна-учасниця вносить на рахунок загальних ресурсів певний обсяг ресурсів, пропорційний до її економічного потенціалу. Через цей рахунок здійснюються фінансові операції Фонду, які поділяються на два види: 1) угода {transaction) - надання валютних засобів країнам з ресурсів Фонду; 2) операція (operation) - надання посередницьких фінансових і технічних послуг за рахунок запозичених коштів. Фінансові операції Фонду здійснюються лише з офіційними органуми країн-учасниць - казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами.

Залежно від цільового спрямування та умов кредитування Фонд використовує різноманітні кредитні механізми. У межах кожного з таких механізмів встановлюються ліміти, що обмежують суму виданих кредитів відносно розміру квоти країни у Фонді. Допуск країн до фінансових ресурсів у межах відповідних лімітів визначається в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин.

Кредитні механізми поділяються на такі види: звичайні; спеціальні компенсаційні; надзвичайну допомогу; механізми допомоги країнам з низьким рівнем доходів.

Ø Звичайні механізми включають: механізм резервних часток; механізм кредитних часток; кредити; механізм розширеного фінансування; механізм додаткового фінансування.

Ø Механізм резервних часток передбачає автоматичне отримання {за першою вимогою) країною коштів у МВФ у межах її резервної позиції, яку складають резервна частка та кредитна позиція. Для купівлі таких коштів не потрібна попередня згода Фонду. Використання резервної позиції розглядається не як кредитна операція, а як вилучення країною іноземної валюти, що внесена нею до Фонду в рахунок підписки. Від країни не вимагається сплата комісійних і відсоткових платежів та повернення отриманих валютних ресурсів.

Ø Механізм кредитних часток є найважливішим каналом використання загальних ресурсів Фонду. Кошти в іноземній валюті, які складають 100 % величини квоти, що можуть бути придбані країною-учасницею понад величину резервної частки, поділяються на чотири кредитні частки - транші. Країна, яка витрачає свої кредитні частки у Фонді, може при цьому використати повністю або частково також і резервну частку чи зберегти її. Гранична величина іноземної валюти, яку країна може придбати у МВФ у результаті повного використання резервної та кредитної часток, складає 125 % розміру її квоти. Такі угоди практикуються з 1952 року.

Угоди про резервні кредити або угоди "стенд-бай", а також угоди про розширені кредити передбачають отримання країною гарантії того, що вона зможе автоматично одержувати іноземну валюту від МВФ в обмін на національну валюту у визначеній сумі в будь-який час упродовж терміну дії угоди за умови дотримання країною вимог, передбачених угодою.

Така практика надання кредитів аналогічна відкриттю кредитної лінії. У сучасних умовах головним призначенням кредитів "стенд-бай" є кредитування макроекономічних стабілізаційних програм, що здійснюються країнами-учасницями. За цими угодами кредити, як правило, надаються на термін від 12 до 24 місяців. Загалом частка резервних кредитів досягає близько половини всіх кредитних операцій МВФ.

Ø Механізм розширеного фінансування доповнює розглянуті вище механізми резервних і кредитних часток і передбачає кредитування на основі середньострокових програм розширеного фінансування на період до трьох років з метою подолання труднощів із платіжним балансом, що викликані макроекономічними проблемами у сфері виробництва, торгівлі, ціноутворення, які перешкоджають реалізації політики. Повернення використаних валютних засобів повинно здійснюватися дванадцятьма рівними внесками упродовж терміну від 4,5 до 10 років з дня кожної купівлі валюти.

Ø Механізм додаткового фінансування запроваджений з 1977 року, передбачає використання Фондом позикових ресурсів для додаткового фінансування. Додаткове фінансування надавалося країнам із хронічним дефіцитом платіжного балансу і вичерпаними лімітами одержання звичайних кредитів за рахунок звичайних позикових ресурсів. Країни-учасниці могли використовувати додаткове фінансування лише у вигляді резервних кредитів, що передбачають використання верхніх кредитних часток, або розширених кредитів. Ці кредити видавалися на умовах, близьких до ринкових; їх тривалість перевищувала 12 місяців, а інколи досягала трьох років.

Спеціальні компенсаційні механізми включають такі види фінансування.

Ø Механізм компенсаційного фінансування і фінансування у випадку непередбачених обставин застосовується з метою компенсації втрат від експортної виручки, для покриття витрат на послуги; відшкодування збитків, пов'язаних з ростом цін на імпортоване зерно, якщо збитки мають тимчасовий характер, викликані зовнішніми обставинами, що не залежать від країн-членів. До переліку послуг, що підлягають компенсаційному фінансуванню, зараховують: надходження від експлуатації нафтопроводів; плата за транзит суден через канали; доходи від судноплавства; транспортні перевезення; будівництво; страхування.

Ø Фінансування системних перетворень здійснюється з Фонду системної трансформації з 1993 року як тимчасовий механізм з метою надання державам-учасницям фінансової допомоги для врегулювання проблем платіжного балансу, пов'язаних із переходом від торгівлі, заснованої на неринкових засадах, до багатосторонньої торгівлі на ринкових. Україна свої перші два кредити (у 1994 і 1995 роках) отримала саме за цим механізмом, наступні - за механізмом "стенд-бай". У жовтні 1998 року Фонд розпочав надавати кредити за механізмом розширеного фінансування.

Останній кредит від МВФ у обсязі 375 млн дол. США Україна одержала у вересні 2001 року. Представники МВФ, які завершили роботу в Україні в жовтні 2003 року, не рекомендували фонду затверджувати програму кредитування "випереджувальний стенд-бай" для України (однією з причин відмови у кредитуванні була відсутність механізму повернення ПДВ експортерам).

Ø Фінансування буферних запасів здійснюється з Фонду буферних запасів з 1969 року з метою надання допомоги країнам-учасницям у фінансуванні ними своєї участі у створенні міжнародних буферних запасів сировинних товарів відповідно до товарних угод у тих випадках, коли країна зазнає труднощів із платіжними балансами через несприятливу кон'юнктуру на світових товарних ринках. Кредити видаються на термін до 3-5 років у розмірі еквівалентному 45 % величини квоти. Такі кредити надавались на створення буферних запасів олова, какао, каучуку, цукру.

Ø Надзвичайна допомога надається у формі закупівель товарів з метою надання допомоги країнам-учасницям у вирішенні проблем платіжного балансу у випадку непередбачених стихійних лих.

Механізм допомоги країнам з низьким рівнем доходів передбачає надання фінансових ресурсів з Фонду структурної перебудови і з розширеного фонду структурної перебудови. Вони призначені для надання позик, для допомоги бідним країнам з хронічним дефіцитом платіжних балансів у здійсненні ними короткострокових програм макроекономічної і структурної перебудови. Ці Фонди різняться за рівнем доступу країн-членів до ресурсів, за масштабами і темпами реалізації структурної перебудови в країні-позичальниці; процедурами моніторингу та джерелами фінансування.

На рис. 7 зображено динаміку обсягів кредитних траншів stand-by в українську економіку від МВФ. Як бачимо, максимального значення «тіло» кредиту набуло у 2013 році. Наразі за 1-й квартал поточного року в Україну надійшло 1 млрд 879 млн 800 тисяч доларів США.

Рис. 7. Динаміка кредитних надходжень в України від МВФ

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте історія виникнення й розвитку міжнародних організацій.

2. Назвіть основні цілі діяльності МВФ.

3. Обгрунтуйте основні функції Світового банку.

4. Порівняйте ключові напрями діяльності Міжнародної асоціації розвитку та Міжнародного банку реконструкції й розвитку. Яка організація є більш впливовою та у яких сферах?

5. Порівняйте функції Європейської комісії та Європейського парламенту.

Контрольні запитання:

1. Що являє собою міжнародна фінансова корпорація?

2. Розкрийте класифікацію міжнародних організацій.

3. Проаналізуйте міжнародні організації за тривалістю та вагомістю їхньої діяльності: ЄС, МЕРКОСУР, НАФТА, СНД.

4. Які Ви знаєте кредитні механізми МВФ?

5. Які міжнародні організації Ви зарахували б до змішаних і чому?

6. Проаналізуйте динаміку кредитних надходжень за системою stand-by від МВФ за 2009-2014 рр. Які фактори впливають на неї?

Список рекомендованої літератур и

1. Герчикова И. Н. Международные экономические организации. — М.: Консалтбанкир, 2009.

2. Дорофієнко В. Про деякі аспекти економічних наслідків приєднання

3. України до СОТ:Текст] / В. Дорофієнко // Економіст. – 2007. - № 6. - С. 66–70.

4. Зайцева О. Г. Международные межправительственные организации. — М.: Наука, 1993.

5. Лук'яненко Д. Г. Міжнародна економічна інтеграція. — К.: Віпол, 1996.

6. Міжнародні організації: Навчальний посібник / За редакцією Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського. — К.: ЦУЛ, 2010.

7. Міжнародні організації: Навч. Посіб. / за ред.. О.С. Кучика. – К.: Знання, 2007. – 749 с.

8. Нешатаева Т. Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. — М.: Дело, 2007.

9. Україна і Світова організація торгівлі. — К., 2002. — 384 с.

10. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. — Львів, Видавництво ЛНУ, 2009.

11. Шреплер Х. А. Международные экономические организации: Справочник. — М.: Международные отношения, 2008.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии