Виробничий і науково – технічний потенціал України

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 14Следующая ⇒

Виробничий і науковий потенціал – комплексна характеристика рівня розвитку науки, інженерного діла, техніки, можливостей і ресурсів, якими володіє суспільство для вирішення науково-технічних проблем.

Науково-технічний  потенціал   –  сукупність  усіх  засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів. Науково-технічний потенціал включає до себе:

– матеріально-технічну базу (наукові: організації, обладнання, лабораторії, експериментальні заводи та ін.);

– кадри наукової системи (учені, дослідники, конструктори, науково-

технічний персонал та ін.);

– інформаційні системи, які забезпечують постійне удосконалення наукових знань (здатні оперативно обробляти інформацію й подавати її споживачу);

– організаційно-управлінська підсистема – планування науково- дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), їх фінансування; структура управління НДДКР; організаційно-управлінська структура наукових підрозділів; методи управління НДДКР.

Виробничий потенціал – кількісний і якісний рівень основних засобів та  їх  розміщення  в регіоні. Частиною виробничого потенціалу господарства являються основні засоби, до яких належать засоби праці, що функціонують у сфері матеріального виробництва й багаторазового використання у виробництві матеріальних благ, при цьому вони зберігають свою натуральну форму, поступово зношуються і переносять свою вартість на вироблену продукцію частинами у вигляді амортизаційних відрахувань (табл. 4.6).

Кількісний та якісний рівні основних засобів і, передусім, їх активної частини – машин і обладнання – характеризують виробничий потенціал народного господарства. Виробничі фонди становлять 2/3 вартості усіх основних засобів і майже половину національного багатства. Одним з основних показників, що характеризують основні засоби, є виробнича потужність – здатність засобів праці виробляти максимальну кількість продукції.

Таблиця 4.6 - Основні засоби в економіці України [25]

1 Дані попередні.

Господарство України характеризується великим виробничим потенціалом. У структурі основних засобів майже 50% припадає на промисловість, 23,5% – на сільське господарство, 16% – на транспорт і зв’язок, 3,9% – на будівництво.

Науковий потенціал. У цілому науковий потенціал характеризується як сукупність ресурсів й можливостей сфери науки будь-якої системи (колективу, види  діяльності, міста  тощо), що  дає змогу при  наявних формах організації й управління ефективно вирішувати завдання господарства. Складовими  наукового  потенціалу являються  кадри, фінанси, матеріально-технічна база, інформаційне забезпечення. Найважливішим елементом наукового потенціалу є кадри.

Таблиця 4.7 - Наукові кадри  [25]

1 З 2006 р. організації, які виконують лише науково-технічні послуги, звіт не складають.

2 З  2006 р.  включено усіх  науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів

Науковий потенціал, безперечно, впливає на розміщення насамперед наукомістких видів діяльності господарства й невиробничої сфери. У наукових  закладах широко досліджуються  продуктивні  сили  в  усіх регіонах країни.

Науково-дослідні заклади, що займаються фундаментальними дослідженнями, зосереджуються, як правило, у великих економічних й культурних центрах, а на периферії – їхні філії, відділення й лабораторії [19].

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров