Земельно – оціночна структуризація території

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 21 из 21

Процес рентоутворення в межах населеного пункту відбувається на досить великій та неоднорідній території, яка характеризується складним поєднанням природних і антропогенних ландшафтів, різноманітними функціонально-планувальними особливостями, різним рівнем прибутковості від використання земель. Це приводить до неоднорідності прояву рентоутворюючих чинників і тому обумовлює необхідність землеоціночної структуризації території, а саме: економіко-планувального зонування території населеного пункту.

Процедура економіко-планувального зонування передбачає:

- аналіз природних і планувальних особливостей населеного пункту, як просторової структури;

- встановлення земельно-оціночних одиниць-районів, що характеризуються відносно однорідними споживчими властивостями;

- пофакторну та інтегральну оцінку ступеня рентної цінності території населеного пункту в розрізі земельно-оціночних одиниць;

- об’єднання земельно-оціночних одиниць в економіко-планувальні зони за ступенем цінності території та її функціональним призначенням.

Економіко-планувальне зонування охоплює всю територію населеного пункту, незалежно від функціонального використання земель (забудовані землі, землі сільськогосподарського призначення, водні, природоохоронні та рекреаційні об’єкти).

Виділення земельно-оціночних районів проводиться після з’ясування існуючої ситуації в населеному пункті на основі вивчення та аналізу наявних картографічних і грунтових матеріалів, а також натурного обстеження території. Оціночні райони розмежовуються, як правило, магістралями загально-міського значення, смугою відведення залізниці, природними обмеженнями, межами ділянок виробничих підприємств.

Наступною стадією економіко-планувального зонування території населеного пункту є об’єднання оціночних районів в економіко-планувальні зони.

Економіко-планувальна зона – частина території населеного пункту, що має однорідні споживчі якості, переважно однотипний характер використання і окреслюється чіткими планувальними мережами (магістральні вулиці, залізниця, водні рубежі та ін.).

Економіко-планувальні зони встановлюють на основі економічної оцінки території з урахуванням таких чинників:

- неоднорідності функціонально-планувальних якостей території;

- доступності до центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльності, центрів громадського обслуговування, місць масового відпочинку;

- рівня інженерного забезпечення та благоустрою території;

- рівня розвитку сфери обслуговування населення;

- екологічної якості території;

- привабливості середовища (різноманітність місць прикладання праці, наявність історико-культурних та природних пам’яток тощо).

Для встановлення економіко-планувальних зон застосовують переважно експертний метод оцінки території населеного пункту, який полягає в наступному.

Насамперед заповнюють анкету експертної оцінки території, яка включає ряд чинників, які можуть вплинути на комплексний індекс цінності земельно-оціночного району (таблиця 5.5).

Таблиця 5.5 – Анкета експертної оцінки території населеного пункту

П./п

Чинники

Оціночні райони

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

1

Доступність до центру населенного пункту

2

2

3

3

3

4

5

4

3

4

3

2

Доступність до місць прикладання праці

2

2

3

4

4

5

5

5

4

3

2

3

Доступність до місць відпочинку

2

2

3

3

3

4

5

4

3

4

3

4

Віддаленість від зупинок громадського транспорту

5

5

4

5

5

5

5

4

3

3

2

5

Рівень зашумленості

2

2

5

2

2

5

5

5

5

5

5

6

Рівень теплопостачання

1

1

1

1

1

1

5

1

1

1

1

7

Рівень газопостачання

5

2

5

5

5

5

5

5

5

5

5

8

Рівень водопостачання

1

1

1

1

4

5

5

1

1

1

1

9

Рівень каналізації

1

1

1

1

1

1

5

1

1

1

1

10

Підтоплення грунтовими водами

5

5

3

5

5

5

5

5

3

3

5

11

Забезпечення магазинами

3

3

4

4

4

5

5

4

4

5

4

12

Забезпечення закладами побутового обслуговування

3

3

4

4

5

4

4

4

4

4

3

13