Ключові слова:локус, компліментарність, епістаз, інгібітор, супресор, ген-модифікатор,

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 11Следующая ⇒

Література:

1. Барна М.М. Біологія. Задачі та розв’язки: Навч.посібник. – 5-те вид. –Тернопіль.Мандрівець,2008. – 348с.

2. Лановенко О.Г.,Чинкіна Т.Б.Генетичні задачі з методикою розв’язання навчально-методичний посібник.-Херсон:Айлант.-162с. С 129-139

3. Гофман-Кадошников П.Б. Задачник по общей и медицинской генетике.. – М.:,1969. -155с. Лишенко Ш.Д. Генетика з основами селекції:Навч. посібник.-К.:вища школа.,1994.-416 с.:іл. С.148-150.

4. Ткачук З.Ю. Основи загальної генетики:Навч. Посібник – К.: Вища школа., 1995. – 178с.:іл.

ПРАКТИЧНИЙ МОДУЛЬ№2 „МІНЛИВІСТЬ. ГЕНЕТИЧНІ ОСНОВИ ОНТОГЕНЕЗУ”(6ГОД.)

Практична робота 5.Мінливість, ії причини і методи вивчення(2год).

План.

1. Класифікація форм мінливості. Комбинативна мінливість, механізм її винекнення, значення в еволюції та селекції. Визначення, причин, приклади модифікацій. Особливості модифікацій. Морфози. Фенокопії.
2. Паралелізм спонтанних мутацій. Геномні мутації. Поліплодія, анеупплодія, виникнення поліплоїдів. Методи експерементального одержання поліплоідів. Схема одержання анеуплоідів (амфіплоідів) на прикладі на прикладі Triticale.
3. Мутаційна мінливість: винекнення, класифікація, властивості мутацій. Гені мутації. Множинний алелізм. Молекулярний механізм генниї мутацій. Репарація ДНК. Хромосомні перебудови – аберації (внутріхромосомні і міжхромосомні). Транспазоні (МДГ-елемент), іх роль у виникненні спонтанних мутацій. Мутабільні гени індуційований мутагенез. Мутагенна дія іонізуючих віпромінювань. Мутагенні дія хімічних сполук. Антимутагени.

Завдання для роботи на занятті.

1. Навчитися розв`язувати типові задачі з даної теми.

Інформація для засвоєння:

Геномні мутації, виражені в кратному гаплоідному збільшенні кількості хромосом, називаються поліплоідією. Організми, що розвиваються з поліплоідних клітин, називаються поліплоідами. В залежності від кількості гаплоідних наборів в каріотипі, поліплоіди поділяються на триплоіди (3п), тетраплоіди (4п), гексаплоіди (4п) тощо.

Фенотипова різноманітність особин, що мають однакові генотипи, але розвиваються в різних умовах середовища, називаються модифікаційною мінливістю. Для розвитку будь-якої ознаки необхідними є наявність генів, що визначають можливість розвитку певних ознак, властивостей, і умови зовнішнього середовища. Наприклад, відсутність йоду в раціоні дитини може спричинити розвиток кретинизму (затримки фізичного та психічного розвитку); авітаміноз або гіповітаміноз вагітної жінки – до розвитку вовчої пащі у неповляти тощо. Але навіть якщо ознака розвивається нормально, ступінь її вираженості може бути різним. Це пов`язане з тим, що незмінний генотип завжди має здатність визначати норму реакції організму за кожною ознакою (тобто варіювання фенотипів при наявності однакових генотипів).

Норма реакції – це генотипово визначена здатність організму контролювати ступінь вираженості ознак в певних межах в залежності від умов завнішнього середовища.

Різні ознаки мають різний розмах модифікаційної мінливості. Норма реакції генотипа виражається у граничних позитивних та негативних модифікаціях кількосної ознаки та у модифікаційній присутності або відсутності якісної ознаки. Крайнім випадком є такі ознаки, які мають однозначну норму реакції, тобто певному генотипу відповідає тільки один певний фенотип (наприклад, групи крові у людини та тварин).

Існування норми реакції, яка зумовлює модифікаційну мінливість, має велике значення в еволюції та селекції. Ця властивість організмів дозволяє їм пристосовуватися до різноманітних умов середовища, що різко змінюються, витримувати несприятливі умови життя та залишати потомство.

Модифікаційна мінливість є спадково зумовленою, тому що вона визначається існуванням норми реакції організма за кожною ознакою, а норма реакції, в свою чергу, строго контролюється генотипом. Але якщо одержувати потомство від організмів з однаковим генотипом, але різною вираженістю ознаки, воно буде одноманітним, тобто нащадки у будь-якому випадку матимуть як малу, так і середню та високу ступінь вираженості ознаки. Отже, модифікаційні зміни не успадковуються.

Виконайте завдання:

Визначте мутації, які:

А — виявляються, тільки в гомозиготному стані;

Б —е прихованими;

В — виявляються частково;

Г — виникають з невідомих причин;

Д – порушують послідовність нуклеїнів ДНК.

1. Рецесивні.                                                               5. Зміна послідовності

2. Субдомінантні.                                                             нуклеотидів.

3. Випадання нуклеотидів.                                        6. Спонтанні.

4. Поява зайвих нуклеотидів.                                    7. Самочинні.

Література:

1. Барна М.М. Біологія. Задачі та розв’язки: Навч.посібник. – 5-те вид. –Тернопіль.Мандрівець,2008. – 348с.

2. Лановенко О.Г.,Чинкіна Т.Б.Генетичні задачі з методикою розв’язання навчально-методичний посібник.-Херсон:Айлант.-162с. С 129-139

3. Гофман-Кадошников П.Б. Задачник по общей и медицинской генетике.. – М.:,1969. -155с. Лишенко Ш.Д. Генетика з основами селекції:Навч. посібник.-К.:вища школа.,1994.-416 с.:іл. С.148-150.

4. Ткачук З.Ю. Основи загальної генетики:Навч. Посібник – К.: Вища школа., 1995. – 178с.:іл.

5. Лишенко Ш.Д. Генетика з основами селекції:Навч. посібник.-К.:вища школа.,1994.-416 с.:іл. С.148-150.

6. Ткачук З.Ю. Основи загальної генетики:Навч. Посібник – К.: Вища школа., 1995. – 178с.:іл.

Практична робота 6.Поняття онтогенезу, онтогенетична мінливість (2год).

План.

1. Поняття онтогенез, онтгенетична мінливість. Функційні зміни хромосом в онтогенезі. Час дії гена. Фактори диференційної активації генів.

2. Еквівалентність і тотіпотентність клітинних ядер. Трансплантація ядер, окремих частин і ексресивність генів. Тератогенез. Можливість керування онтогенезу.

Завдання для роботи на занятті. Підготовути повідомлення  про порушення онтогенезу у пренатальному періоді зародка людини.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии