Кольорові смуги видимого випромінювання

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 23 из 35Следующая ⇒

Середнє людське око найбільш чутливе до жовто-зелених випромінювань з довжиною хвилі =555нм. Порівняння цих кривих свідчить про те, що в умовах присмеркового освітлення очі людини найбільш чутливі до зелено-блакитних випромінювань з довжиною хвилі = 510 нм.

Зазвичай світловий потік відноситься до денного зору і зв'язується з променистим потоком співвідношенням:

де  – потік випромінювання, що знаходиться в інтервалі  і   dλ – відносна спектральна світлова ефективність.

При вирішенні ряду практичних завдань, пов'язаних, наприклад, з оцінкою тривалості використання природного світла в приміщеннях, необхідно враховувати час дії світлового потоку, тобто світлову енергію, яка є твором світлового потоку Ф _v на тривалість освітлення і виражається формулою:

Одиниця вимірювання світлової енергії – люмен в секунду (лм·с). Оскільки використовувані на практиці джерела світла розподіляють світловий потік у просторі нерівномірно, для оцінки світлової дії джерела в будь-якому певному напрямі користуються поняттям сили світла. Сила світла джерела в деякому напрямі – це відношення світлового потоку, що витікає від джерела і поширюється всередині елементарного тілесного кута, що містить заданий напрям, до величини цього елементарного кута:

,,

де d Ф _v – світловий потік, лм; dΩ – елементарний просторовий кут, градусів.

Одиниця сили світла – кандела (кд). Кандела – це сила світла, що випромінюється в перпендикулярному напрямі/м² поверхні чорного тіла при температурі твердіння платини і тиску 101325Н/м².

Тілесний кут визначається за формулою:

Ω = S / r ²

де S – площа, яку тілесний кут вирізує на поверхні сфери, описаної з його вершини, м²; r – радіус цієї сфери, м.

При оцінці якості світлового середовища в інтер'єрі вирішальне значення має яскравість свічення джерела світла та освітлюваних ними поверхонь. Яскравість – світлова величина, яка безпосередньо сприймається оком. Вона є поверхневою щільністю сили світла в заданому напрямі, яка визначається відношенням сили світла до площі проекції поверхні, що світиться, на площину, перпендикулярну тому ж напряму.

Розрізняють два окремі випадки визначення яскравості L:

1. Яскравість у точці М поверхні джерела у напрямі I. Визначається за формулою:

де  – елементарна сила світла у напрямі I;  – елемент поверхні, що світить, містить точку М;  – сила світла, що доводиться на одиницю площі проекції.

2. Яскравість у точці М поверхні приймача у напрямі I є відношенням освітленості, що створюється в цій точці приймача, в площині, перпендикулярній напряму I, до елементарного тілесного кута, в якому знаходиться світловий потік, що створює цю освітленість (нормальна освітленість, що доводиться на одиницю тілесного кута):

Одиниця яскравості – кандела на квадратний метр (кд/м²).

За характером розподілу світлових потоків, відбитих поверхнею або пропущених тілом, розрізняють наступні основні їх види:

а) розсіяне (дифузне) віддзеркалення від обштукатуреної поверхні стелі та стін або пропускання світла молочним склом (рис. 14.1, а, б);

б) спрямоване віддзеркалення або пропускання, наприклад при віддзеркаленні світла від дзеркал і від полірованих поверхонь металу, дерева або пропускання через шибку (рис. 14.2, а);

в) напрямлено-розсіяне віддзеркалення або пропускання, наприклад віддзеркалення світла від поверхонь, забарвлених масляною фарбою, або пропускання світла матованим склом (рис. 14.2, б).

При спрямованому і напрямлено-розсіяному віддзеркаленні світла характеристикою розподілу яскравості в різних напрямах служить коефіцієнт яскравості, що визначається із співвідношення:

де L_α – яскравість поверхні під кутом α до перпендикуляра на цю поверхню; L _о – яскравість ідеально розсіювальної поверхні, що має коефіцієнт віддзеркалення ρ =1 і однакову освітленість з досліджуваною поверхнею.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности