Метод, що ґрунтується на використанні даних про час трудового процесу

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 30Следующая ⇒

Цей метод використовують для розрахунку кількості працівників-погодинників і працівників-здільників, яка залежить від працемісткості процесу. Для розрахунку треба використовувати таку типову залежність:

Ч = Час необхідний для виконання виробничої програми(Тн)/ Корисний фонд часу 1 робочого (Ткор) х Коефіціент перерахунку явочної чисельності в спискову

де Ч – чисельність робочих

Коефіцієнт перерахунку розраховується:

Кн. = 1 + % запланованих невиходів / 100

Метод розрахунку по нормах обслуговування.

Цей метод використовують для розрахунку кількості робочих-погодинників або службовців згідно з нормами обслуговування машин, агрегатів і інших об,єктів. Для розрахунку використовують таку формулу:

Ч = (Кількість агрегатів х Коефіціент загрузки/Норма обслуговування) х Коефіцієнт перерахунку явочної чисельності в спискову.

Метод розрахунку по робочих місцях і нормативах чисельності

Даний метод розглядають як окремий випадок використання методу норм обслуговування і для розрахунку чисельності робочих користуються такою формулою:

Ч = Необхідна кількість працівників (кількість робочих місць) х Завантаження (норматив чисельності) х Коефіцієнт перерахунку явочної чисельності в спискову

Нормативи чисельності визначають таким чином:

Нч = Обсяг роботи / Норма обслуговування

Для визначення чисельності керівників використовують норми керованості:

- для керівних посад в підрозділах зі значною питомою вагою робіт творчого нестанлартного характеру, високої кваліфікації або відхиленнями від технології процесу норма керованості повинна бути в межах 5-7 чоловік

- для керівних посад в підрозділах з достатньо стійким характером робіт, в значній мірі визначеними стандартними організаційно-управлінськими процедурами, норма керованості бути в межах 10-12 чоловік

- в будь-якому випадку норма керованості не повинна бути більшою за 15-17 чоловіу, інакше колектив стає неуправляємим

Статистичні методи

Їх умовно поділяють на дві групи: стохастичні і методи експертних оцінок.

Стохастичні методи – грунтуються на аналізі взаємозв,язку між потребами в персоналі і іншими змінними величинами (наприклад обсягом виробництва). Це регресійний, кореляційний аналіз і розрахунок числових характеристик.

Метод експертних оцінок здійснюється з використанням досвіду спеціалістів і керівників і поділяється на просту оцінку і розширенну оцінку, яка включає в себе однократну і багатократну експертну оцінку.

Проста оцінка – потреба в персоналі визначається керівником відповідної служби, розширена – проводиться групою компетентних працівників (експертів). При однократній оцінці потреба в персоналі оцінюється кожним членом експертної групи окреми і потім узгоджується всіма членами, метод багатократної оцінки має назву метод Дельфі і сутність його полягає в тому, що первинна експертна оцінка узагальнюється і доводиться до відома всіх членів експертної групи.

Розраховуючи потребу в персоналі необхідно враховувати, що вона формується по трьох основних напрямах:

- потреба на плануємий обсяг виробництва або послуг, враховуючи кількість персоналу що є, тобто планова чисельність персоналу, яка розраховується за такою формулою: Чп=Чб х Іоп / Іпт (де Чп – планова чисельність персоналу у календарному періоді, чол.; Чб – фактична чисельність персоналу в базовому календарному періоді, чол.; Іоп – індекс змін обсягів виробництва; Іпт – індекс змін продуктивності праці). Цей метод використовується у тих випадках коли підприємство працює в умовах стабільного розвитку і стабільної економічної системи, і як правило для розрахунку чисельності робітників. Планова чисельність також розраховується і за допомогою вище охарактеризованих методів розрахунку

- покриття вибуття персоналу, що передбачається

- покриття вибуття персоналу, що не передбачається

Тому, для визначення покриття вибуття персоналу розраховуються ще додаткові показники, а саме:

- додаткова потреба в персоналі: Дч= Ч – Фч (Ч – загальна потреба в персоналі, Фч – фактична кількість персоналу на початок року)

- додаткова потреба на приріст посад: Дп = Чпл – Чб (Чпл - загальна потреба в персоналі на період, що планується, Чб – загальна потреба в персоналі в базовому періоді)

- додаткова потреба на заміщення природнього вибуття персоналу: Дв = Чпл х Кв (Кв – середньорічний коефіціент вибуття персоналу)

Планування витрат на персонал

Перехід до ринкової економіки призвів до зміни всієї системи планування діяльності організацій і в тому числі до планування трудових показників.

Організації отримали повну самостійність а разом з нею і відповідальність за планування своєї діяльності.

На перший план виходять не чисельність персоналу, не фонд заробітної плати і не середня зарплата, а розмір витрат на персонал, віднесенний до одиниці виробу.

Витрати на персонал – це загальнопризнаний для країн ринкової економіки інтегральний показник, який включає в себе всі витрати, пов'язані з функціонуванням людського фактору: витрати на заробітну плату, виплати роботодавця по різним видам соціального страхування, витрати організації на різного рода соціальні виплати і пільги, на утримання соціальної інфраструктури, на навчання і підвищення кваліфікації і т.ін.

В ринковій економіці встановлення припустимого розміру витрат на персонал – початковий показник для планування всіх інших показників по праці. Якщо в організації витрати на персонал є більшими ніж у конкурентів, подальша діяльність такої організації втрачає зміст.

Для того, щоб організації було легше співставити свої витрати на персонал з витратами конкурентіів бажано розробляти методики аналізу показників по праці.

Приблизний перелік показників по праці, який необхідний організації для аналізу і планування представлений в таблиці 10.

Таблиця 10. Система показників по праці, необхідних організації для аналіза і планування

Це мінімальний набір показників за допомогою яких організації можуть проводити аналіз і співставляти результати своєї діяльності з конкурентами.

Карта організації – дає можливість встановити прямі зв,язки зі спорідненими організаціями.

Загальноекономічні показники – дозволяють організації оцінити рівень своєї конкурентоздатності, співставити свій рівень з конкурентами і спорідненими організаціями.

Кадрові показники – дають можливість оцінити раціональність професійної структури кадрів, вірність розміщення персоналу, його потенціал.

Показники витрат на персонал – дають можливість оцінити ефективність використання трудових ресурсів, раціональнісь організації заробітної плати.

Показники умов праці – дають можливість оцінити ставлення до співробітників, рівень турботи про них.

Характеристику і перелік наведених в таблиці показників можна дещо розширити, за рахунок тих показників, які найчастіше використовуються в практичній діяльності наших підприємств, адже досить важливо знати чого варті організації її співробітники.

1. Загальні витрати організації на персонал за певний період:

- базова заробітна плата (посадові оклади і виплати по годинним тарифним ставкам)

- змінна заробітна плата (комісійні, акордна зарплата, виплати робочим сдільникам)

- усі види премій

- виплати по участі у прибутках і скороченню витрат, витрати організації на надання співробітникам права купувати акції

- вартість соціальних пільг

- витрати на спецодяг, спецвзуття, обладнання побутових приміщень

- внески організації в фонди державного соціального страхування

- витрати організації на сплату державних і місцевих податків на заробітну плату і зайнятість

2. Частка витрат на робочу силу в обсязі реалізації – розраховується як результат від поділу загальної величини витрат на персонал на обсяг реалізації за певний період, тобто скільки з однієї заробленої гривні випадає на персонал.

3. Витрати на одного співробітника – загальний розмір витрат на персонал поділити на кількість працівників організації за певний період.

4. Витрати на одну виробничу годину – загальний розмір витрат на персонал поділить на загальну кількість продуктивних годин за період, тобто скільки коштує організації одна година продуктивної праці

5. Загальні витрати на професійне навчання:

- прямі витрати на навчання (витрати на підготовку навчальних матеріалів, проведення занятть, компенсацію інструкторам, оплату відвідування співробітниками семінарів, курсів, навчальних закладів)

- непрямі витрати (транспортні і відрадні витрати, витрати на проживання і харчування)

- втрачена продуктивність (кількість годин витрачених на навчання помножити на показник добавленої вартості за одну годину, або кількість годин помножити на середні витрати на персонал за одну годину)

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии