Класичний психоаналіз 3. Фрейда

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6

У класичному психоаналізі структура особи включає три основні компоненти:

1. «Е gо», або «Я», — центральна інстанція саморегуляції особи. «Еgо» контролює поведінку, врівноважуючи імпульси людини з вимогами соціального оточення, здійснює раціональний аналіз навколишньої ситуації, виробляє план поведінки, орієнтуючись на навколишнє середовище.

«Sирег Еgо», або «Над-Я», — моральна інстанція особового «Я», виробляюча оцінку дій або намірів з погляду їх допустимості, з обліком загальних норм, правил, цінностей, ідеалів. Є засвоєною, інтеріорізованою (як правило, через батьків або найближчих дорослих) шкалою цінностей.

2. «Id», «Воно» — біологічний компонент, первинне джерело психічної активності, вмістище інстінктів, кероване принципом задоволення. Зберігається незмінним впродовж всього життя людини. Це неусвідомлена частина особового «Я», виступаюча імпульсивним енергетичним джерелом ваблень і дій.

З конфлікту між «Id», «Е gо» і «5ирег Е gо» виникає страх. Фрейд розрізняв три види страху:

1. Невротичний.

2. Реалістичний.

3. Моральний.

З відчуттям боязні пов'язані відчуття провини і механізми психологічного захисту «Я». Фрейду належить найважливіша ідея захисних механізмів психіки і їх характеристика. (С35)

Захисту виявляються у тому, що клієнт чинить опір впливу психолога. Це виражається і тому, що його «Е gо» захищає себе (з метою уникнути страхів) від тих переживань, які для нього неприйнятні.

Форми такого опору можуть бути самими різними: гумор, мовчання, засипання і т.д. Але найістотнішим в коректувальній практиці є така форма опору, як перенесення (трансфер), тобто перенесення на психолога відчуттів, викликаних свого часу іншими значущими для клієнта особами.

Даний феномен має і зворотну сторону, тобто можливе перенесення відчуттів з боку психолога на клієнта, у такому разі він називається «контрперенос».

Основними психологічними механізмами «Е gо»-захисту є наступні: раціоналізація, заперечення, регресія, витіснення, проекція, інпроекція, ідентифікація, інтелектуалізація, утворення реакції, заміщення, сублімація, компенсація, ритуал, ізоляція, часткова компромісна реакція.

Цілі корекції. В основі психоаналітичної корекції лежить уявлення про те, що аномальна поведінка людини є наслідком неадекватної інтерпретації ним своїх відчуттів, потреб і спонук. Виходячи з такого розуміння людської поведінки, основною метою корекції виступає допомога клієнту в розумінні і усвідомленні ним причин його поганого пристосування до реальності і надання йому допомоги та можливості адаптації до неї.

Таким чином, корекційна робота психоаналітика будується у двох основних напрямах:

1. Робота з клієнтом над усвідомленням неусвідомлюваного (мотивів фіксації захисних механізмів, способів поведінки) і прийняття клієнтом адекватної і реалістичної інтерпретації.

2. Робота з клієнтом по посиленню його «Е gо» для побудови реалістичнішої поведінки.

Позиція психолога. В класичному психоаналізі роль і позиція психолога достатньо жорстко фіксовані. Основні вимоги до особи психолога: невтручання, відчуженість, нейтралітет, особова закритість, уміння і здатність витримати «перенесення» і працювати з «контрпереносом», тонка спостережливість і здібність до адекватних інтерпретацій.

Однією з найважливіших вимог до психоаналітика виступає вимога усвідомлення власних проблем, (С36) реакцій і їх можливого впливу на клієнта. Обов'язковою умовою професійної підготовки психоаналітика є проходження тривалого і докладного курсу психоаналізу.

Вимоги і очікування від клієнта. До клієнта також висувається ряд вимог.

По-перше, від нього очікується ухвалення самої концепції психоаналізу.

По-друге, від клієнта очікується повна відвертість і готовність до тривалого (від декількох місяців до багатьох років) періоду спільної роботи.

По-третє, в умову контракту вноситься пункт, згідно якому клієнт бере на себе зобов'язання утримуватися від різких змін в особистому житті впродовж курсу психоаналізу (а в деяких випадках такий курс може тривати до 20 років, по декілька п'ятидесятихвилинних сеансів в тиждень).

Психоаналіз — це система заходів, яка може тривати довгі роки, перш ніж стан клієнта покращає, і він буде здатний реалістично управляти власним життям. Відзначають, що найбільших успіхів з його допомогою можна добитися в осіб у віці від 15 до 50 років, які володіють високим інтелектом і їх проблеми мають швидше невротичну, ніж психотичну природу.

Важливим є прагнення клієнта тісно співпрацювати з психологом, бажання і стан зрозуміти процес психоаналізу. Наголошується також, що чим молодше клієнт і чим сильніша у нього тривога, тим вище вірогідність значного поліпшення його стану. Протипоказаннями для психоаналітичної роботи є наявність психічних захворювань, особливо шизофренії, суїцидальних думок.

Техніка

Психоаналіз полягає в пошуку прихованих хворобливих вогнищ в просторі несвідомого і психологічній допомозі людині в усвідомленні і переоцінці турбуючих його переживань.

Основні стадії психоаналізу

Перша стадія — пошук хворобливого вогнища (його згадка). На цій стадії використовують методи асоціацій, спостереження за поведінкою людини, вивчення гумору, (С37) оговірок, описок людини. Стадія закінчується виявленням цього вогнища.

Друга стадія — розкриття вогнища збудження, його вербалізация. Людина виговорюється, розказує психологу про свої переживання і їх джерела. Це дуже хворобливий процес, оскільки людина як би наново переживає і страждає, при цьому дуже часто формується негативне і агресивне відношення до психолога. Стадія вважається закінченою після того, як людина все розповіла і почала поступово заспокоюватися.

Третя стадія — переоцінка значущості подій, прихованих в хворобливому вогнищі, так зване «переклеювання ярликів». Наприклад, з «ворога» в «неприємну людину», з «подруги» в «знайому» і т.д. На цій стадії особливе значення має уважне і дбайливе ставлення психолога до клієнта, допомога клієнту в зміні його системи установок.

Четверта стадія — емоційне забарвлення нової системи установок, головним чином позитивне, спокійне. Здійснюється поступовий перехід від любові до байдужості, від агресивності до спокою.

П'ята стадія — забування, ліквідація вогнища збудження. Найчастіше ця стадія проходить природним шляхом як продовження роботи з психологом на попередніх стадіях.

Психоаналіз як психокоректувальний процес включає наступні процедури:

—конфронтацію;

—прояснення (кларифікацію);

—інтерпретацію;

—опрацьовування.

Конфронтація використовується для того, щоб показати клієнту, що він чогось боїться, уникає, для виділення, відособлення того психічного феномена, який повинен стати предметом аналізу.

Кларифікація полягає в чіткому фокусуванні значущих деталей.

Інтерпретація припускає перетворення неусвідомлених деталей і явищ в усвідомлювані.

Опрацьовування включає комплекс процедур і процесів, які необхідно здійснити після інсайта. Це найбільш трудомістка частина психоаналітичної роботи, оскільки потрібна велика кількість часу і зусиль для подолання опору, який виступає перешкодою на шляху перетворення особистості. (С38)

Найважливішою з цих процедур є інтерпретація, всі інші їй підлеглі: вони або ведуть до неї, або роблять її ефективнішою.

Класичний психоаналіз включає п’ять базисних технік:

1. Метод вільних асоціацій.

2. Тлумачення (інтерпретація) сновидінь.

3. Інтерпретація.

4. Аналіз опору.

5. Аналіз перенесення.

1. Метод вільних асоціацій полягає у тому, що психолог-аналітик пропонує клієнту виказувати любі припущення, які з'являються у клієнта і відображають його переживання. Вислови можуть вестися у випадковому порядку, вони є спонтанними, довільними. Для консультанта-аналітика важливі слідуючі моменти:

—зміст висловів;

—послідовність висловів;

—блокування висловів.

Останні два моменти є ключами до неусвідомлюваної проблематики, визначити яку і зобов'язаний психоаналітик, виходячи з тієї школи або напряму психоаналізу, якої він дотримується.

2. Тлумачення (інтерпретація) сновидінь клієнта, котре сам Фрейд називав «найкоротшим шляхом у підсвідомість». Під час сну послаблюються «Е gо»- захисні механізми і виявляються приховані від свідомості переживання. Сновидіння — це не тільки ілюстрація пригнічених переживань, але і процес їх перекладу в прийнятніше для свідомості форму. Саме цю функцію сновидіння Фрейд позначив як «робота сновидіння».

Задача консультанта-аналітика полягає в забезпеченні інтерпретацій, розкритті латентного змісту сновидінь і спонуці клієнта до вислову вільних асоціацій, пов'язаних із сновидінням, а звідси і допомога йому в усвідомленні реальних подій минулого і справжнього, снів, що викликали ті або інші картини.

3. Інтерпретація є роз'ясненням незрозумілого або прихованого для клієнта значення деяких аспектів його переживання або поведінки. При цьому неусвідомлювані феномени стають усвідомленими. Інтерпретація включає три основні процедури:

1. Ідентифікацію (позначення). (С39)

2. Роз'яснення (власне тлумачення).

3. Переклад тлумачення на мову повсякденного життя клієнта.

Познавательные статьи:



Организация работы процедурного кабинета

Статус республик в составе РФ

Понятие финансов, их функции и особенности

Сущность демографической политии