Мислення та розв’язання задач

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 20 из 22Следующая ⇒

З конкретно-психологічного боку мислення – це процес розв’язування задач. Як у теоретичному, так і в практичному мисленні задача визріває з проблемної ситуації.

Проблемною є будь-яка ситуація, практична або теоретична, в якій немає готового відповідного до обставин рішення і яка саме тому вимагає обдумування. Проблемна ситуація найчастіше не усвідомлюється повністю й існує настільки, наскільки в ній, так би мовити, «присутня» людина, яка її виявила.

Проблемна задача відрізняється від проблемної ситуації тим, що вона усвідомлена суб’єктом, об’єктивована й найчастіше описана словесно або в іншій знаковій (числовій, графічній) формі. Постановка задачі містить її аналіз і розуміння на певному рівні, попереднє визначення задуму вирішення, стратегії, плану дій. Вона обов’язково передбачає врахування можливих реально доступних і наявних засобів розв’язання задачі.

Схема етапів розумової дії

Задача

Усвідомлення питання

Поява асоціацій

Відсів асоціацій Поява припущення

Перевірка припущення

(не підтвердилося)

Поява нового припущення

Розв’язання задачі

Дія

Процес прийняття рішення

Б                                                                                   Д

А                        1                                          2                                     3                           Е

В                                     Г

1 – відбір інформації

2 – розпізнавання образів

3 – оцінка можливостей відбору: А – зовнішнє середовище

Б – критерії мети

В – пам’ять, яка зберігає образи

Г – пам’ять, яка зберігає результати попередніх рішень Ґ – критерії вибору

Д – рішення

Уява: поняття, види, форми

Уява – психічний (інтелектуальний) процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями. Уява надає людині можливість виходити за межі реального світу, переміщувати речі та події в майбутнє, минуле, в інші світи та простори.

Уява пасивна – це щось на зразок сурогату реальності, її заміни в уяві. Пасивна уява може виникати довільно (тут йдеться про образи, створені спеціально, однак ніяк не з метою втілення їх у життя) або мимовільно (в умовах бездіяльності свідомості, під час сну, галюцинацій тощо).

В активній уяві можна виділити два типи – відтворюючу і творчу уяву.

Відтворювальна уява створює образи на основі опису (в широкому розумінні),  який  може  проводитися  в  різних  знакових  системах,  скажімо  в

словесній, числовій, формальній, графічній, нотній тощо. Відтворююча уява забезпечує перекодування інформації з однієї репрезентативної системи сприймання в іншу, наприклад, із зорової в слухову, і навпаки. Відтворююча уява, як правило, тісно пов’язана з творчою, і відділити їх не завжди вдається.

Творча уява вимальовує нові, оригінальні образи та ідеї. Саме вона, доповнюючи творче мислення і взаємодіючи з ним, становить основу людської творчості. Продуктом творчої уяви є художній образ.

Види уяви

Мимовільна (пасивна)

Довільна (активна)

Мрія

Творча

Те, що відтворюється

Уяви.

Синтез в уяві здійснюється в різних формах, які називаються прийомами

Прийоми уяви

Типізація – виділення суттєвого, яке повторюється в однорідних образах

(так створюється, як правило, художній образ).

Гіперболізація, що характеризується збільшенням або зменшенням предмета, а також аналогічною зміною окремих частин; крім того, може змінюватися і кількість окремих частин (Змій Горинич з трьома та більше головами тощо).

Схематизація – окремі уявлення зливаються, відмінності стираються, а риси схожості виступають чітко.

Дуже поширеним прийомом уяви є аглютинація, тобто «поєднання» різних, звичайно не об’єднуваних якостей, деталей, частин це джерело казкових образів (русалка, кентавр та ін.).

Розвиток мислення та уяви

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров